Лікар Віта Гавришенко робить гіпсові… сіднички

Незвичну справу опанувала для себе під час декретної відпустки вінницький лікар-педіатр Віта Гавришенко – вона виготовляє з гіпсу відбитки дитячих ручок, ніжок і навіть… сідничок. Дорослі теж звертаються до майстрині. Закохані або молодята замовляють здебільшого гіпсові руки у формі стиснутих долонь

- Батьки малюків хочуть мати такі вироби на згадку, щоб коли діти виростуть, показати їм, якими мініатюрними були їхні долоньки ручок, чи ступні ніжок, - каже пані Віта. – А для мене це не тільки нове заняття. Маю можливість навіть у декреті спілкуватися з дітками, їхніми батьками. Як тільки кажу, що до відпуски працювала педіатром, одразу звертаються із
запитаннями, просять поради. Почуваюся при ділі…
Вночі приснилося
Про нову для себе справу Віта Гавришенко дізналася випадково. Дивилася по телевізору якусь передачу, і там був сюжет про те, що батьки замовили гіпсову копію ручки свого немовляти. Сюжет привернув увагу тільки тим, що у Вікторії на той час також на руках було немовля. Програма закінчилася, і про побачене молода мама забула.
- Після того пройшло трохи часу, і я раптом згадала про ту передачу, - каже співрозмовниця. – Причому, картинка дуже яскраво постала перед очима, не повірите, уві сні. Я не полінувалася піднятися з ліжка, ввімкнула комп’ютер.
Кілька годин шукала інформацію про гіпсові ручки-ніжки, а тоді… розбудила чоловіка. Сонними очима він подивився на екран, не розуміючи, для чого йому все це. Запитав, чи не можна вдень продовжити розмову. Тільки тоді я подивилася, що годинник показував пів на четверту ранку.
Заснути вже не могла, бо все думала про нове захоплення, уявляла себе тим самим майстром, який, даруйте, ліпить відбитки з дитячих ручок і сідничок.

Не день і не два, а декілька тижнів поспіль Вікторія кожну вільну хвилину проводила біля комп’ютера. Вивчала інформацію, що була в інтернеті. У нашій державі таким займаються ентузіасти тільки у Києві, Харкові і трохи у Луцьку. У столиці навіть дають майстер-класи.
- До Києва, щоправда, я так і не доїхала, - розповідає Віта. – Коли на руках мала дитина, вирватися з дому непросто. Незвичне для себе заняття опановувала самотужки. Ні в школі, ні в медуніверситеті, де навчалася, ніколи раніше не займалася жодним видом творчості. Тому й непросто давалася така наука.
Експеримент на собі
Матеріалу, з якого роблять такі зліпки, у Вінниці не продають. Гель для виготовлення форми найближче можна замовити у Львові, а гіпс – у Броварах під Києвом.
- Як тільки перший раз доставили кур’єрською поштою матеріал, одразу взялася за справу, не терпілося спробувати, - продовжує майстриня. - Випробовувати взялися на собі. Приготовлений за інструкцією гель був схожий на желеподібну масу. З нього виготовляється форма, яку потім заповнюють гіпсом. Перший відбиток зробила з наших з чоловіком рук.
Поклала свою долоню у чоловікову. Сплели пальці і поволі стали опускати руки у посудину з гелем. Раптом одночасно повернули голови у бік ліжечка, де заснула дитина. У ту мить обоє подумали про одне: а якщо розчин так схопить наші руки, що не зможемо вирвати їх, що тоді? До речі, такі відчуття охоплюють і батьків, які замовляють зліпки з ручок-ніжок своїх діток, молодих також не полишає це відчуття. Особливо воно підсилюється,
коли реально починаєш відчувати, як гель стискує твої кінцівки.
Гавришенки даремно хвилювалися у той вечір. Все в них обійшлося добре.
- Відчуття таке, ніби опускаєш руки у желатин, - пояснює Вікторія. – Тепленька маса. Причому, після процедури на руках не залишається слідів. Тільки в тому місці, по яке були занурені кінцівки, можна побачити тоненький обідок. Батьки хвилюються, чи не буде після цього алергічних проявів. У мене з цього приводу декілька вагомих аргументів. По-перше, я
сама лікар-педіатр. По-друге, в інтернеті є характеристики гелю і відгуки тих, хто ним користувався. Ще ніхто не поскаржився, що у дитини виникли які-небудь проблеми під час процедури з гелем. Відбитки із своєї донечки я також робила, та ще й два рази. Не помітила на тілі ніяких слідів.

Процедура триває упродовж короткого проміжку часу – для діток це 30-60 секунд, для дорослих - не більше двох хвилин. Після виготовлення форми потрібен незначний час для її застигання. Потім майстриня заповнює форму розчином з гіпсу і залишає на 3-4 години, щоб затверднув. Далі гель потрібно зняти. Наймарудніше це робити з відбитків сплетених долонь. Інколи на це витрачає понад дві години. Об’ємне зображення гіпсових відбитків ручок чи ніжок шліфує і покриває фарбою. Без цього гіпсовий виріб не може довго зберігатися.
І це ще не все. Виготовлений відбиток кладе під скло, обрамлює у багетні рамки, глибиною 4-5 сантиметрів. Поруч з виробом прикріплює щось пам’ятне для дитини, наприклад, її пустушечку, чи бірочку з пологового будинку. Виходить такий собі натюрморт у рамці під склом.

 Замовлення на... весіллі
- Найскладніше брати відбитки у діток від одного до двох років, - каже пані Вікторія. – Це такий вік, коли непросто відволікти їхню увагу. Навіть якщо занурити ручки чи ніжки у звичайну теплу водичку і попросити не рухатися, все одно не вдасться. А тут – желеподібна маса… Мені потрібно хоча б хвилину часу, щоб зафіксувати ручку чи ніжку, аби вона не рухалася.
Найменшій дитинці, у якої довелося брати відбитки, було шість місяців. Як пояснює майстриня, до одного року діток простіше умовити. Вони ще мало що розуміють.
- Ніжки маленькі і в рік, і до року, - каже співрозмовниця. – Але, повірте, вони не однакові у згаданому віці. Це дуже зримо видно, коли деякі батьки замовляють відбитки на декілька перших днів народження. Порівнюємо зліпки і всі разом дивуємося, як ростуть наші діти.

Загалом за рік своєї роботи Вікторія виготовила 120 гіпсових відбитків ручок, ніжок і сідничок діток. Старші за цей само час замовляли в неї тільки шість відбитків рук. Найбільш незвичним був випадок, коли для одної нареченої такий подарунок саме у день весілля зробила їй її сестра.
- Щоб довго не пояснювати молодятам, що саме їм пропонують, я взяла декілька зразків відбитків стиснутих долонь, - каже майстриня. – Поки робила, то фотографи не переставали клацати фотоапаратами, процес знімали також на відео, а гості оточили таким тісним колом, що, здається, висіли над самою головою.
- Бачили б ви вираз обличчя моїх замовників, коли вручаю їм уже готовий виріб, - каже майстриня. – Це така неприхована радість, що сама мимоволі переймаєшся таким само почуттями. Самореалізація своїх можливостей важлива для кожної людини. Я не виняток.
Половина декретної відпустки у вінницького лікаря уже позаду. Каже, навіть коли повернеться на роботу - Віта працює у Вінницькій центральній районній лікарні - не залишить нове заняття. Надто воно припало їй до душі.

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.