«Ідем тудою чи сюдою?»: вінницький суржик

Біда в тому, що ми самі не прагнемо вивчати мову

На думку Лесі Шаповалюк, вживання суржику — це руйнування мови і не використання тих прекрасних слів, які у нас є. Учителька вважає, що носії будь-якої мови повинні прагнути до її чистоти.
— Вживання суржику може призвести до забуття нами мови і до того, що вона не розвиватиметься так, як потрібно, — сказала вона. — На жаль, мова вінничан досить засмічена.

Наш експерт вважає, що пов'язано це з тим, що переважна більшість дорослого населення у свій час багато розмовляли російською мовою, навчалися в російських школах і є носіями двох мов —  російської та української.

Але завдяки тому, що українську мову їм довелося вивчати не в живому спілкуванні, а у школі, тому й вживають вінничани  суржик.

— Наша біда в тому, що ми самі не прагнемо вивчати мову. Якби ми цього захотіли…, — замислюється Леся. — Також містяни з легкістю переходять на російську мову, якщо до них звертаються російською, і це також не дає нашому мовленню розвиватися на потрібному рівні.

Виправляти чи ні?

Вчитель не може сказати, що її сильно дратує людина, яка використовує суміш мов. Але таку особу вважає безкультурною. Адже культурна людина буде говорити або російською, або українською.
—  Я не завжди виправляю таких людей, вважаю, що після роботи я не повинна бути вчителем. А у школі, зазвичай, виправляю і дітей, і колег, — сказала Леся Шаповалюк. —  Не з метою, щоб їх образити, а для того, щоб ми розвивалися і ставали більш культурними людьми. Бувають моменти, коли мене напружує те, що приходять на роботу у справах і починають говорити російською мовою, тоді я підсвідомо відповідаю українською. Жінка каже, що дратує ситуація, коли людина може говорити українською, але не робить цього.

Леся Шаповалюк спеціально не збирала вінницький суржик. Але свого часу ще малою відпочивала у таборі в Криму і подружилася із дівчинкою з Симферополя.
— Коли я вживала слова «тудою», «сюдою», подруга не розуміла взагалі, про що йдеться. А ми, вінничани, такі слова вживаємо постійно. Можливо це наш центральний діалект, —  сказала Леся. —  Доводиться інколи мені і Західну Україну відвідувати. Відчуваю, що у Центральній Україні ми мало вживаємо кличний відмінок, не прижилась у нас ця форма.
Також вчителька розповіла, що у мові вінничан є слова-просторіччя, наприклад, «калідор», «оздього». Це такі слова, які ми просто неправильно говоримо. А суржик — це, наприклад, коли кажуть «це плохо зроблено». Тобто взяли російське слово і вставили в українську мову.
— Також є таке поняття, як калька. Коли кажуть, наприклад, «ми приймаємо участь у міроприємствах» замість «беремо участь у заходах». Тобто цілий вислів перекладається дослівно, — додала вчителька.

Чи є суржик родзинкою нашої мови?

— Вважаю, що ні. Є у передачі «Лига смеха» команда з Хмельницького «Отдыхаем вместе» (у Вінниці і Хмельницькому подібні мовні проблеми — авт. ). Ця команда не напружує, і не дратує. Їх мовною фішкою є саме суржик, — каже Леся Шаповалюк.
—  Але таку фішку не може використовувати вчитель, політик чи ведучий. Є такі професії, представники яких повинні прагнути до чистоти мови, їм не можна по-іншому думати.
За словами жінки, на певному рівні суржик може використовуватися і бути родзинкою, але це дуже вузька галузь.
— У 10-му класі, де я викладаю, ми з дітьми на уроках обговорювали проблему суржику, довго дискутували і дійшли висновку, що суржик не може бути тим, що прикрашає нашу мову, — сказала Леся Шаповалюк. — Первинне лексичне значення слова суржик —  це мішанина зерна. Хіба буде якісний продукт, якщо ми змішаємо різні види зерна? Потрібно прагнути нашу мову розвивати і нею гордитися.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.