Насіннєвий завод — найстаріше підприємство Вінниці, яке відкрили німці

Лариса ОЛІЙНИК

Насіннєвий завод є одним з найстаріших підприємств Вінниці. У 1900 році його заснувала німецька компанія.
Вінницький дослідник поділився у соцмережі архівними фото та інформацією про закордонних бізнесменів того часу.

У 1838 році в німецькому поселенні Кляйн Ванцлебен, яке розташоване неподалік Магдебурга, місцеві фермери заснували цукровий завод.

Спершу це було звичайне акціонерне товариство, акції якого були пропорційно розділені між людьми, які вклали свої кошти в заснування підприємства.

Відео дня

Досить швидко один з акціонерів, Матіас Крістіан Раббетге, розгледів величезний потенціал цукрового бізнесу та почав скуповувати акції в інших співвласників. Вже в 1856 році йому вдалось зібрати контрольний пакет акцій.

Два роки потому родина Раббетге об'єднала капітал з родиною Гізеке (дочка Матіаса Крістіана, Марія Раббетге, вийшла заміж за Юліуша Гізеке). А позаяк родина Гізеке була заможною, в цукрового заводу з'явились кошти на розвиток, в тому числі й в непрофільних сферах.

На початку 1860-х років старший син засновника компанії, Матіас Раббетге-молодший, першим в Німеччині починає займатись селекцією буряків та виводити сорти з високим вмістом цукру. Так фірма «Раббетге і Гізеке» окрім виробництва цукру зайнялась вирощуванням сортового насіння. І саме завдяки насінню вона стала всесвітньо відомою.

Слава про сортове насіння швидко поширилась Німеччиною. Багато хто з нечесних аграріїв і торговців того часу, щоб продати своє насіння дорожче, казали покупцям, що воно з Кляйн Ванцлебена.

Для боротьби з такими «піратами» Раббетге і Гізеке зереєстрували торговий знак для насіння: «Original Kleinwanzlebener» (Справжнє Кляйн Ванцлебенівське).

Власне, ця назва фактично дійшла до нашого часу, нехай і в дещо видозміненому вигляді. Нині компанія називається KWS, що означає «Kleinwanzlebener Saatgut» — насіння з Кляйн Ванцлебена», — розповідає дослідник Вадим Постернак.

Саме німецька компанія заснувала у Вінниці насіннєвий завод.

Завод у Вінниці побудовано 6 липня 1900 року. Третину території займали цехи, склади, елеватор, сушарка та лабораторія. На решті площі розташовувалися житлові будинки і зелені насадження.

Цілком ймовірно, що перші склади, на яких було викарбувано «Раббетге и Гизеке», збереглись до нашого часу. Насіннєвий завод був сполучений із вокзалом вузькоколійкою (власне, напрямок Вінниця-Гайворон в той час також був вузькоколійним). На знімку видно, до складів також були підведені колії із ручними возиками.

На теперішню вулицю Зої Ткаченко виходять два корпуси. Колись це була тильна сторона заводу. Шляхопроводу по теперішній вулиці не було, натомість існував переїзд через колії по Немирівському шоссе.

Так виглядав один із складів підприємства в німецькому Кляйн Ванцлебені. Архітектура досить схожа на вінницьку. Фронтони німецької та вінницької будівель прикрашались ажурними металевими фігурами.

У часи Першої світової війни поблизу насіннєвого заводу було розташовано аеродром, на якому базувались бомбардувальники «Ілля Муромець» конструкції Сікорського. Під час буремних революційних подій аеродромні ангари було понищено. На задньому плані за ними видно елеватор насіннєвого заводу.

В порівняльній таблиці урожайності та цукристості буряків від різних насіннєвих заводів, сорт Z із Вінниці зайняв друге місце по цукристості, трохи поступившись сорту Новомаксимум із села Немерче Мурованокуриловецького району.

До речі, після Другої світової Немерчанську дослідну станцію перенесуть під Вінницю, а навколо неї утвориться село Агрономічне.