Історія найбільшого вінницького кінотеатру «Росія», який перетворили на ресторан

Хто пам’ятає з дитинства свої враження з відвідування цього закладу перш за все пригадує великий акваріум у фойє, з величезними скаляріями і компресором у вигляді водолаза. Зараз, цю красиву колись будівлю, займає ресторан і якась неформальна церква.

Один із символів нашого міста - кінотеатр "Росія" збудували ще в кінці 60-х років. В той час він уособлював сучасне місто. Це був архітектурний прорив.

Робили усе з розмахом, багато скла, величезні сходи, великий екран і найбільша у Вінниці глядацька зала на 1200 місць.

Заходили по сходах, через центральне фойє, а вихід був через бічні сходи. У приміщенні, на першому поверсі, працював буфет.

На той час кінотеатр був одним з найпопулярніших в місті, квитки на сеанси, особливо вечірні, розкуповувалися за кілька днів. Вважалось, що якщо хлопець не запросив дівчину у кіно – стосунки приречені, адже тут була особлива атмосфера. Складний фасад відбивав світло ліхтарів. Кипариси створювали романтичну, спокійну обстановку.

Напевно, не багато хто знає про те, що кінотеатр "Росія" був не просто кінотеатром, а широкоформатним кінотеатром.

Наприкінці 50-х років минулого століття в процесі розвитку вітчизняного кінематографа був представлений стандарт широкоформатного кіно, який розробили щоб розширити  кут огляду, що відображається на екрані з одночасним збереженням фотографічної якості зображення за рахунок збільшення площі кадру. У 1961 році вийшов перший широкофрматний фільм під назвою "Повість полум'яних літ". І після схвалення проекту широкоформатного кіно по всьому СРСР почалося будівництво широкоекранних кінотеатрів.

Кінотеатр «Росія» був оснащений за останнім словом техніки тих років. Апаратний компекс включав п'ять (!) двухформатних кінопроекторів КП-30В, розрахованих на роботу з 35 і 70 мм кіноплівками, і шестиканальний підсилювачів з мікшерський пультом. У штаті кінотеатру спочатку передбачалася посада звукооператора, він розташовувався в крайній правій частині апаратної за мікшерський пультом, слухове вікно якого виходило в зал для глядачів.

Таке обладнання передбачало синхронне озвучування зарубіжних фільмокопій живим голосом перекладача. Прем’єра широкоформатних фільмів завжди проходили з заповненим глядацьким залом. Однак, широкоформатне кіно, через високі витрати на виробництво і невисокий термін служби магнітної фонограми, не прижилося і поступово стало зникати з екранів.

 У середині 80 - років три з п'яти кінопроекторів КП-30В були замінені на кінопроектори MEO-5X чехословацького виробництва, які на той момент були самою вдалою моделлю за співвідношенням ціна - якість - зручність експлуатації і ремонту. Вони були оснащені 5-кіловатними ксеноновими лампами і дозволяли демонструвати 35-мм фільмокопії будь-якого формату, з швидкою перебудовою з одного формату на інший.

Після розвалу СРСР і подальшого економічної кризи різко скоротилося вітчизняне фільмовиробництво, більшу частину екранного часу стали займати закордонні картини. Одночасно з розвитком місцевого телебачення (33-й канал), яке мало не щовечора демонструвало по ефіру як старі фільми, так і новинки, популярність кінотеатрів стала різко знижуватися. Бували дні, коли на сеанс ніхто не приходив, але найчастіше глядачів було не більше 10, при місткості залу 1200 місць! Найчастіше кінотеатри працювали у збиток, але якось підтримувалися ще державою, як вид мистецтва.

В 1995 році стереокіно припинило своє існування.

Приміщення почали використовувати приватні фірми.

амість фільмів – дискотеки, замість скла – цегла. Все поросло травою, сміття теж вистачає. А ті хто орендують тут офіси особливо ремонтом не допомагають.

Зараз, вже котрий рік поспіль, вінницька міська рада судиться з одним із банків за поновлення права власності на кінотеатр «Росія».

Читайте також:

На ступеньках возле «России» убирали и смотрели фильм

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.