Дослідники підземель винесли з вінницьких катакомб монету часів Катерини Великої

Вінницькі катакомби дійсно існують. Підтверджують це численні свідчення та документи. От тільки, щоб їх дослідити, потрібно чимало коштів. А поки що провалля у центральній частині міста засипають, а проходи, що ще відкриті, досліджують місцеві діггери

Історичні підземелля Вінниці, про які ходять багато чуток, дійсно існують і знаходяться в центральній частині міста. Є навіть приблизна карта, яку склали дослідники підземель. Якщо вірити їй, то тунелі тягнуться від правого берегу Південного Бугу, під Соборною і аж до вулиці Першотравнева.

Хлопці-діггери знайшли вхід

Відео дня

- Вхід ми знайшли у районі старої Єрусалимки, там де над Південним Бугом за переказами були виходи, - розповідає один з дослідників підземель Богдан Пінаєв. -  Це був вересень минулого року. Питали по знайомих, хтось щось знав, комусь передав. Так і знайшли одну бабусю, яка жила в будинку №17 на вулиці Набережна. В її підвалі і був вхід в катакомби. Домовились, вона нас пустила. Так само в її сусідів можуть бути у підвалах ходи. Знаємо, що у підвалах костьолу є розчищений прохід у катакомби, його демонструють, просто прикривши решіткою. Ми його бачили, коли ходили на виставку вітражів, але туди просто так не пустять. Казали, що колись ці приміщення використовували як бомбосховище.

Хлопці кажуть, що ця ж пенсіонерка, яку звали Марія, розповіла багато цікавого про катакомби.

- Коли почалася війна і німці прийшли у місто, вона була дівчинкою 7-8 років, - каже інший учасник вінницьких діггерів Олексій Тихорський. – Ця жінка пам’ятає, як німці засипали вхід до катакомб, що починалися від території сучасного музею. Тому ми не могли пройти далеко, а дослідили всього метрів 100 підземель. Більшість ходів засипані цеглою і камінням, або затоплені підземними водами.  

Кладка з цегли ще постоїть

Під землею, як розповідають хлопці, нічого особливого немає – стіни катакомб викладені міцною цегляною кладкою, зведеною напівсклепінням вгорі. Є досить широкі місця. Ходи не рівні, постійно повертають, от тільки навіщо – незрозуміло.

- Кажуть, що ці катакомби використовували, коли клали водогін у центральній частині міста, - каже Богдан Пінаєв. – В підземеллях брудно, складається враження, що там жили бомжі – бо є сміття. Я знайшов там монету часів Катерини Великої. Ця бабуся, що нас пустила, розповідала, що ще до Першої світової туди спускався її дядько. Він пройшов по катакомбах і вийшов аж десь у районі вулиці Малиновського. А ще, за її словами, у Вінниці була водолікарня. Вона знаходилася на території сучасного району Кумбари у підземеллі. Там же текла підземна річка, яка була теплою навіть взимку. Біля цієї водоклініки знаходився ще один підземний вихід. Щоправда ми не знайшли жодних підтверджень існування цієї лікарні.

На Соборній осідають будинки

Взагалі вся інформація про лабіринти під Вінницею була засекречена аж до 1985 року. Можливо, про це мовчали б і довше, якби земля сама не нагадала про катакомби численними провалами. Пригадуєте, у 1998 році почав раптом осідати будинок міської прокуратури на Соборній.

Несподівано з'явилися тріщини і прогини в стінах, тоді й знайшовся стародавній підземний хід, який ще підмила вода з пошкодженої труби водогону. Дослідники зафіксували, що хід йшов через Соборну від Домініканського до Єзуїтського костьолу, що навпроти. Ще два тунелі йшли в боки.

Міська влада вже тоді почала рятувати головну вулицю. Вирішили підземелля накачати рідким склом або пінобетоном. Але заради безпеки тоді про знахідку особливо не розповідали.

Тоді ж міськвиконком створив комісію, яка мала б вивчати провалля і можливості їх запобігання. Входив до неї в той час заступник мера Роман Аксельрод. RIA писала про це у жовтні 2006 року.

- На мою пропозицію, ще тоді було обмежено рух транспорту по центральній вулиці міста і була перенесена зупинка трамваю, яка знаходилася саме над тим нещасливим ходом, - розповідав він. - Але це мало бути тільки першим етапом. Далі передбачалося все розкопати й серйозно попрацювати над цими порожнинами, не обмежуючись тільки закачуванням рідкого скла. Але через брак коштів у бюджеті, все обмежилося ремонтом дороги, та ремонтом у 2000 році трамвайних колій.

З часом через аварії у системах водопостачання ходи замились, обсипались і стали зовсім непрохідними і небезпечними. Дослідники підземель кажуть, що під головною магістраллю міста, на глибині чотирьох метрів знаходиться - порожнеча.

Ще одне свідчення про небезпеку на Соборній – готель, який знесли через підземні провалля і порушення у будівництві. Він знаходився на місці сучасної споруди «Їжак» з правого боку від міськвиконкому (зараз у одноповерховій легкій залізній конструкції безліч магазинів і кафе “Арнем”).

Побудували, щоб рятуватись від татар

Виникнення вінницьких підземель пов'язують з необхідністю ховатися від набігів татар ще в XV-XVI століттях. Однак документально їх існування підтверджується лише з початком XVII століття. У той час Вінниця була адміністративним та економічним центром Брацлавського воєводства. Після проголошення Брестської унії розпочали будівництво своєї резиденції єзуїти - орден найбільш фанатичних прихильників католицизму.

Резиденцію, триповерховий замок з костьолом, монастирем і колегіумом, захищав частково збережений комплекс «Мури». Відомо, що кілька підземних ходів на випадок облоги вели від монастиря до берегів Бугу, а ще один, пробитий у граніті, з'єднував резиденцію з замком на острові Кемпа. Скільки всього було прокладено ходів і катакомб під містом, досі не відомо. Відомо лише, що ходи від Костелу виявилися невідомо ким перекриті бетонними пробками, такими, що й не проб’єш.

У підземеллях може бути кладовище

Дослідник підземель і геолог за фахом Володимир Книш склав схему підземель у центрі. Знайшли історики і метричні книги костелу за 1714-1759 р. Вони свідчать, що вінницькі єзуїти в першій половині XVIII століття навіть мертвих ховали на підземному цвинтарі, яке починалося майже біля самого храму й досить далеко простягалося під землею в різних напрямках. Було в єзуїтських катакомбах, виявляється, навіть окреме дитяче кладовище. Схоже підземелля відкрите для туристів на Сицилії. От тільки Вінницьке ніхто досі не бачив.

Проте не усі дослідники історії оптимістично ставляться до інформації про катакомби. Дехто вважає, що їх довжину і розгалуженість значно перебільшили.

- Я вважаю, що карту вигадали і намалювали схематично і дуже приблизно, - каже ще один дослідник історії Вінниці Влад Барка. - Ходи рили між костелами і на території храмів вінницьких Мурів. Їх точно немає за вулицею Козицького і Грушевського! Теоретично ходи повинні були вести за річку Південний Буг для втечі, але я думаю, що до острова Кемпа (Фестивальний) вони не йдуть. У той час там нічого вже й не було, замок спалили в 1585 році, тому і потреби у ходах також не було. Починаючи з 19 століття, люди, що жили в центрі, брали катакомби під свої підвали. І зараз багато дослідників, потрапляючи у підвали, думають, що це катакомби. Десять  років тому будинок на Володарського осів на катакомбах. Тодішній його господар розповідав, що ходив там малим і проходив максимум 500 метрів, а далі було засипано. На вулиці Інтернаціональна, біля будинку №3 у дворі такі ж діггери залазили в катакомби і вилазили біля костелу, але то було 15 років тому. Кажуть, що нині всі доступні ходи охороняють: католики - з костелу, православні - з собору, решту - працівники служби безпеки України. Ходить також між діггерами легенда, що нібито в катакомбах є ще більше 100 сходинок, які ведуть під землю.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.