Жмеринка пішла по «Плану Z»
Потяг зупиняється, а на пероні вже чекають на подорожуючих місцеві бабусі зі смаколиками в руках. Вареники по-жмеринські, пироги з маком – така вона, Жмеринка. Проте, у цю неділю на залізничному вокзалі було особливо людно, а зі старовинного приміщення лунала фортепіанна музика.
«Сьогодні ми спробували відродити історичне минуле. В Російській імперії вокзали були не просто місцем для купівлі квитків. Перший вокзал історично будувався для того, щоб прийти послухати музику та приємно провести вечір, - розказує Володимир Дудік, заступник міського голови з питань культурної політики.
Простір жмеринського залізничного вокзалу наповнився культурними острівцями. В середні вокзалу біля ялинки виступили всі творчі гурти Жмеринки, а по периметру приміщення показували свої робити місцеві майстри та проводили майстер класи з вишивки бісером, квілінгу, виготовлення іграшок зі шкіряних тканин.
Технометал-арт також знайшов місце на жмеринському вокзалі. Майстри розповідають, що на створення іграшки йдуть гайки, цепи, цвяхи. Серед робочих інструментів – болгарка та зварювальний апарат. Коштують роботи від 400 гривень. Найдорожча іграшка – інопланетна королева з фільму «Чужі» - коштує 4000 грн.
«Десять років я займався роботами по зварюванню металу. Потім я спробував зробити іграшку з металевих запчастин. Так з’явився мій перший мотоцикл. Мені настільки мені подобалися ці роботи, що на початку було шкода продавати, - розказує Валерій Трунов, майстер технометал-арту. – Чекаю, поки мій син підросте, буде мені потім допомагати».
Попід стінами вокзалу лежать старі валізи, деяким з них півтора сторіччя.
«Кожна валіза може розповісти стільки легенд! – розповідає Світлана Мартинікова, організатор виставки «Валіза – Враження – Вокзал». – Першою валізою української жінки був сундук, який закріплявся позаду карети. Існували окремі сундуки для машиністів, в яких вони перевозили інструменти та власні речі».
Жмеринка - це залізничні ворота до Чорного моря. До залізничного вузлу стікалися потяги з Москви через Київ та з західних країн через Львів. Історики міста кажуть, що на початку 19 століття Жмеринка була багатим містом. На залізничній дорозі працювали дворяни. Машиністи у місті вважалися окремим привілегійованим класом.
На пероні розташувалися мистецькі інсталяції на тему «12 стільців» Ільфа та Петрова. Місцеві кажуть, що колись біля вокзалу стояв пам’ятник Остапу Бендеру, проте зараз його так і не повернули після реконструкції.
На межі століть серед населення було 17 відсотків євреїв, а в місті було п'ять синагог. Вони працювали на хутряній фабриці, шкіряному заводі, ремонтували та шили взуття, заправляли сифони та торгували водою з сиропом.
По перону розгулювали красуні зі смаколиками у корзинках.
Збоку від вокзалу розташувалася резиденція Дідуся Мороза.
«Зараз настав золотий вік маленьких міст, за ними – майбутнє, - каже Ярослав Мінкін, організатор проекту «План Z» . - В містах до 50 тисяч людей проживає біля 22 тисячі українців. Ми хотіли на власному прикладі показати, що громада звичайного маленького містечка може самотужки зробити своє місто сучасним та помітним на культурній мапі України. Це відбувається за умови наявності певних знань та навичок серед активних мешканців".
Напередодні фестивалю в місті відбулися тренінги для активних громадян щодо розробки урбаністичних та соціальних проектів, презентації місцевих талантів, створення пілотного туристичного маршруту.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
