Незряча співачка Ірина Костюник влаштувала свій перший творчий вечір

Євгеній МИХАЙЛІВ

У обласному пансіонаті для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку пройшов творчий вечір тотально незрячої співачки Ірини Костюник.
Він отримав назву «Стежками пісенного життя».
Серед глядачів підтримували вокалістку донька Катерина із онуком Данилою.

Разом з пані Іриною в концертідо Міжнародного дня незрячих взяли участь її друзі – члени творчої групи вінницького підприємства сліпих і обласного центру культури «Щедрик». Незрячі виконавці дарували слухачам яскраві емоції від виконання чудових запальних пісень. Вони глибоко проживали кожен твір та створювали щиру енергетику своїм запалом.

Ірина Костюник розповіла, що співає з самого дитинства. Але й досі вважає себе аматоркою.

— Це мій перший творчий вечір. Так би мовити, бенефіс. Водночас разом зі мною на сцену виходили колеги і друзі — Наталя Слюсарчук, Богдан Коваль, Валерій Гаврилюк, Василь Заголюк та інші. Дякую їм за підтримку. Готувалася до цього концерту близько трьох місяців. Самостійно виконала вісім пісень, а ще стільки ж — разом із друзями, — каже пані Ірина.

Вона дарувала присутнім різноманітні пісні — ліричні, веселі, патріотичні. Розпочала з мелодії «Мій дім, моя родина» Ауріки Ротару. Слухачам дуже сподобалося яскраве виконання знаменитої пісні Руслани «Дикі танці».А романтичну композицію «А ми — дві річеньки» Ірина співала разом зі своїм чоловіком Олександром Волощуком.

Поділилася творчими планами

Ірина Дмитрівна розповіла, що вчилася в Мукачівській і Львівській школах-інтернатах для незрячих. А сьогодні вже 44 роки є членом Вінницького осередку УТОС. Працює інструктором обласного комплексного центру надання соціальних послуг.

Співачка поділилася творчими планами.

— Й далі буду вчити пісні, співати, це ж моє хобі, моя любов. Люблюй вірші читати. Але саме пісня — це для мене віддушина у житті, — сказала Ірина Костюник.

Подарунки незрячим мешканцям

Мотивувати до такої зустрічі артистів вдалося фахівцю з надання культурних послуг пансіонату Любові Семцовій. А голова місцевої організації Українського товариства сліпих Віктор Зелінський вручив невеличкі матеріальні стимули та смаколики 12 мешканцям, які стоять на обліку в організації.

Коли зір не забирає на себе увагу, музика стає головним каналом зв'язку зі світом і публікою.

— Мотивуючі зустрічі до Міжнародного дня незрячих відіграють ключову роль у подоланні соціальної ізоляції наших резидентів, руйнуванні стереотипів та взаємній їх підтримці. Такі заходи створюють безпечний простір, де люди з порушеннями зору та зрячі учасники можуть надихнутися прикладами успіху, обмінятися досвідом і знайти ресурси для самореалізації.Вдячні за атмосферу єднання! — наголошує Любов Семцова.