Лідер «ТІК» - про скандали «Євробачення», своє майбутнє кіно і дует з Зібровим

4 квітня запальним концертом у Вінниці фінішувала українська частина нового гастрольного туру гурту «ТІК» «Євродвіжн». Подарувавши більше 50 годин фірмового подільського драйву 24 містам України, найбільшу порцію сюрпризів гурт залишив для рідної Вінниці. На сцені глядачі побачили 5 обдарованих переможців конкурсу стипендій від Корпоративного Фонду «ТІК», гучними криками «Браво» зустріли нову вражаючу прем’єру – стародавню українську пісню «Вдова», яку «тверезі і культурні» оновили циганськими мотивами і оригінальним перуанським ударним інструментом кахоном. А на додачу – вперше лідер «ТІК» Віктор Бронюк на великій сцені заспівав дуетом зі своєю 8-річною дочкою Євою, а всі вінничани стали очевидцями улюбленої забавки всіх артистів – «зеленки».

– У артистичному середовищі крайній концерт у турі називається «зеленим». За традицією, технічний персонал готує різні розіграші й приколи музикантам. Якщо у минулі роки нам шнурки-мундштуки міняли, то цього року наші технарі «розійшлися» не на жарт! – посміхається лідер гурту «ТІК» Віктор Бронюк. – «Зелених розіграшів» була рекордна кількість і розпочались вони вже з перших секунд вінницького концерту. Найпершому дісталося нашому клавішнику Жені Зикову – йому відключили клавіші, потім бек-вокалістці Вікі Газіній принесли замість мікрофонної стійки стільчик з мікрофоном. А коли під час пісні «Алкоголізм» наш тур-менеджер і стейджмен почали виносити на сцену стіл з огірками і бутлем з самогоном - ми взагалі отетеріли, не розуміючи, що коїться (посміхається). Звісно, у бутлі був не самогон, а звичайний «швепс», але фокус був ефектним на 100 відсотків! Незаплановані декорації потім з’являлися під час пісні «АЛЬО-НА», а тромбоністу Сергію Шамраю після того, як він заграв ногою на тромбоні, наші жартівники взуття підмінили на величезні жовтні резинові чоботи. Словом – насміялися ми на цьому концерті, як ніколи! Цей тур взагалі був надзвичайно легким за атмосферою і дуже насиченим подіями.

– Які міста під час туру найбільше вразили?

– Нових незабутніх знайомств, теплих зустрічей, сюрпризів на сцені і поза нею було чимало у кожному місті. Після концерту в Умані у нашому гурті на одного татуся стало більше – у тромбоніста Сергія Шамрая народилась донечка. Під час концерту в Чернігові пісню «Веснянка» я співав разом з сином нашого бас-гітариста Саші Клименка. Через щільний графік до виступу нам всього один раз вдалося разом проспівати на саундчеку, але Ілля – молодець! У свої 11 років виступає без будь-якого страху – не просто гарно, а й дуже впевнено. Це класно, що дітки підростають, колектив живе, творить, їздить. Навіть незважаючи на жахливий стан українських доріг, ми шукаємо позитив у всьому. А серед міст, які найбільше вразили, я все ж таки виділив би міста Східної України: Херсон, Харків, Миколаїв, Дніпро. На сході у нас завжди були чудові концерти, але цього року вони дійсно були навдивовижу особливі. У Дніпрі ми відвідали перший в Україні музей АТО, в Очакові виступали для легендарного підрозділу «морських котиків». А у Харкові, зібравшись перед концертом, люди просто встали і всі-всі почали співати гімн України! Це була неймовірно красива і щира картина, яка вкотре довела, що хто б що не хотів, а Харків - наш!

В Очакові «ТІК» виступив для легендарного підрозділу «морських котиків»

Віктор Бронюк у першому в Україні музеї АТО у Дніпрі

– У цьому турі ви здивували всіх появою нового музичного інструменту – перуанського кахону.

– Ми любимо експерименти, тому з радістю розширюємо і жанри, у яких співаємо, і музичні інструменти. Кахон – дуже цікавий інструмент, який має свою неординарну історію і справжню магію – запалює публіку одразу! Коли таке «диво» є у господарстві, просто гріх було не використати у пісні, яку я давно мріяв записати. «Вдову» пам’ятаю ще з дитинства – бабуся весь час її співала. Реакція зали підтверджує: у нашу версію з циганськими мотивами кахон вписався пречудово. Цей інструмент сьогодні активно застосовується у альтернативній музиці. Зокрема, гурт «Сальто назад», який став відкриттям цьогорічного нацвідбору «Євробачення», теж кахон полюбляє.

– За «Євробаченням» цього року ви активно слідкуєте?

– Я ніколи не був фанатом цього конкурсу, тому особливого «слідкування» не було. Але оскільки конкурс цього року проходить в Україні, хочеш чи ні, а у курсі новин є. З учасників от саме «Сальто назад» мені найбільше і подобались. Ми з хлопцями познайомилися ще торік у Львові на «Андріївському Unplugged». Я завжди любив щось позитивне, нестандартне і українське, тому їхня нешаблонна музика мені одразу «зайшла».

– Як оцінюєте шанси «O.Torvald» на перемогу?

– Великим критиком не буду, тому скажу одне: раз хлопці перемогли у нацвідборі, значить – того варті, адже при виборі все-таки враховувались побажання всіх – і телеглядачів, і журі. Хоч і кажуть, що два роки поспіль вигравати неможливо, все-таки бажаю хлопцям лише перемоги!

– Довго тривав скандал щодо представниці Росії Юлії Самойлової. Через виступ у Криму СБУ заборонила їй в’їзд, але Європейська мовна спілка наполягала на допуску, навіть погрожуючи Україні у подальшому взагалі відстороненням від конкурсу. Як, по-вашому, нам варто було поступитися чи відстоювати позицію до кінця?

– З точки зору закону - він має бути однаковим для всіх. Шукати приводів для поступок не варто, адже навіть якби Україна поступилася у цьому питанні, вороги вигадали б іншу політичну провокацію. Це точно так само, як деякі колись казали: «От віддамо Крим і вони заспокояться». Ні, не заспокояться! Бо Росії не потрібен ні Крим, ні Донбас! Їм просто потрібно, щоб в Україні було гірше, ніж у Росії. У питанні «Євробачення», звісно, треба віддати належне роботі російських пропагандистів – вони вкотре майстерно віднайшли зачіпку про рівні можливості, на яку завжди ведеться європейське суспільство. Просто взяли і використали дівчину з обмеженими можливостями, щоб влаштувати чергову провокацію і вкотре щось натякнути Європі. Хоча повторюсь: як на мене, дане питання – це чиста політика, яка аж ніяк не вписується у концепцію самого конкурсу. А у політичному аспекті нам потрібно бути послідовними і принциповими.

– Усім відоме ваше чиновницьке минуле. Зараз у органи влади й міністерства вас запрошували?

– Запрошували неодноразово і почалося це ще задовго до того, як слово «вінницькі» стало брендом (посміхається). Я не буду зарікатися, що це ніколи не станеться. Точно знаю одне: треба мати відповідальність, щоб кожен на своєму місці гарно виконував свою роботу і доводив справу до кінця. Я працював у системі органів влади, знаю, як вона працює і коли може бути результат. Якщо у якийсь момент я зрозумію, що підібралася відповідна команда людей і в тій команді від мене може буде користь, буду готовий йти і працювати. Але сьогодні просто піти потусуватися при владі, щоб тебе по телевізору показали – мені нецікаво. Сьогодні політика в Україні і так багато у чому схожа на шоу-бізнес, тільки там інші актори, жанри і гонорари. А йти заради депутатського значка і «корочки» у Верховну Раду?! Я краще на баяні буду грати, спокійно з родиною святкувати Великдень, займатися городом і втілювати у життя свої мрії і творчі задуми. Влітку ми повеземо «EuroDвіжн» у США і Канаду, а напередодні вінницького концерту мені Павло Зібров дзвонив – зараз саме обговорюємо спільний дует.

– У домашньому садку що є вашою гордістю?

– Як і в музиці «ТІК» – те, що все екологічно чисте! Коли вдома є малі діти, обов’язково треба мати овочі, ягоди і фрукти, у якості яких впевнений. Та й сам я виріс у селі, тому робота біля землі для мене завжди була в радість. Господарювання – дуже корисна справа, яка часто допомагає впорядкувати думки. Коли часом треба «випустити пару», мене завжди виручає найкращий український «антидепресант» - обрізка дерев (посміхається). Зміна діяльності – це найкращий відпочинок і для душі, і для тіла. Та й це неабияка радість - бачити, як посаджені тобою дерева, квіти й овочі підростають.  Вдома на радість дітей я посадив яблуні, черешні, кілька сортів вишні – тепер син і дочка можуть залізти на дерево і прямо звідти ласувати улюбленими плодами. Тиждень тому також вже картоплю посадив, висіяв салати, моркву, буряк. Зараз на теплих грядках вже починає полуниця цвісти – ми торік закупили цікаві ремонтантні сорти, що мають плодоносити ціле літо, побудували теплі грядки з вмонтованим поливом - тепер очікуємо на гарний урожай і насолоджуємося красою. Удома азалія вже буяє пишним цвітом, з дня на день мають зацвісти магнолії, а згодом - близько 80 кущів троянд.

– Модні нині у Вінниці сакури теж маєте?

– Захотілось щось цікавіше. Тому вдома у нас росте дуже подібна, але все-таки інша рослина – особливий підвид декоративної вишні, у якої квіти ростуть цілими гронами і значно довше, ніж сакура. Моя дружина нещодавно пішла на курси з ландшафтного дизайну, так що всі новинки декоративних рослин тепер випробовуємо вдома.

– На ваш нещодавній день народження дружина зробила вам ще один сюрприз - подарувала збірку вашої поезії…

– Це дійсно був надзвичайно приємний і дуже особливий для мене сюрприз. Я вже багато років виношував ідею видати книгу «Без звуку» з усією поезією, яку написав і яка частково тепер звучить у піснях. Уже й ілюстрації до книги готові – їх зробив наш земляк Андрій Коцяк з Липовця, який тепер уже живе у Фінляндії. Це мій друг дитинства, професійний художник, який підготував ілюстрації у такому цікавому стилі – білим олівцем на сірому папері. Але остаточно видати книгу руки ніяк не доходили: часу весь час не вистачає, адже гастрольний графік у нас традиційно меганасичений. І от Таня вирішила мене підштовхнути до втілення мрії – щоб я, вже маючи у руках перший примірник, швидше все доробив. Кохана мене завжди дивує своїми креативними ідеями і сюрпризами! Тепер, як кажуть, вже шляху відступу не маю (посміхається).

Віктор Бронюк з дружиною Тетяною

– У інтерв’ю ви зізнавалися, що ще мрієте зняти власне кіно?

– Так, уже давно готові два кіносценарії...

– Про що будете знімати?

– Про людей! Моє кіно буде мати і драматичні, і комічні моменти – всі ті речі, якими наповнене наше життя.

– Майстер-класи по кінорежисурі вже відвідували?

– Ще думаю, чи взагалі потрібно. У всіх цих майстер-класах є свої плюси і мінуси. Звісно, є порядок методичних процесів, які варто знати, але я все згадую сумний творчий досвід своїх знайомих. Я знав чимало талановитих людей, які до вступу на філологічний факультет писали гарну поезію. Вони не знали законів рими, до кінця не розбиралися у жанрах, але інтуїтивно створювали дійсно цікаві речі. Але потім наука їх поставила у рамки, що вони вже не змогли так само неординарно писати, бо вже все розкладали по поличках – що правильно, а що - ні. Така ж доля спіткала моїх друзів і знайомих, які вчилися на музично-педагогічному факультеті: вони писали непогані музичні твори рівно до того моменту, як дізналися закони гармонії. Стаючи у рамки, люди припиняють експериментувати і вже не можуть створити нічого цікавого і нового. Тому офіційного навчання кінорежисурі я точно не хочу. Мені набагато цікавіше поспілкуватися з культовими особистостями. Наприклад, знаю, що у Польщі є школа Анджея Вайди, цікаві майстер-класи проводять у Голлівуді. Отакі проекти я б відвідав, але до того ще треба підтягнути рівень своєї англійської, щоб мати можливість розуміти все без перекладача і самотужки правильно ставити питання. Тому поки - це все питання часу. А головне – що я не бачу у тому всьому перешкод. Мрії неодмінно здійснюються, якщо не просто лежиш і чекаєш, а хоч щось робиш для їх втілення. У цьому я не раз переконувався! Тож і до кінострічок справа дійде. Сподіваюсь, з цього вийде щось цікаве.

На вінницькому концерті Віктор Бронюк вперше на великій сцені заспівав колискову «Тане вечір» зі своєю 8-річною дочкою Євою. Лідер «ТІК» зізнається: «Багато було різних дуетів, але тут хвилювався , як в перший раз!»

Віктор Бронюк з переможцями конкурсу стипендій для обдарованої молоді від Корпоративного Фонду «ТІК»: Дарією Чертовою, Максимом Королем, Миколою Швецем, Софією Яковишенко та Софією Аль Хадіді. Вручення грошових сертифікатів на втілення творчих мрій діток відбулося під час вінницького концерту 4 квітня

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.