Чи повторить Тульчин успіх німецького Райнсберга?

Чи може культура врятувати економіку? Не просто риторичне запитання, а чітку відповідь вже скоро отримає Україна на прикладі невеличкого Тульчина – містечка Вінницької області, яке цього літа стане «полем битви» новаторської культурної політики із застарілими правилами гри.

«З пішака в дамки» - стрибок реальний!

- Коли іноземні делегації приїжджають до нас, буквально за голову хапаються: «Як можна мати такий світовий культурний ресурс, таку славетну історію, такий вражаючий перелік всесвітньовідомих імен, і не використовувати це?» - розводить руками радник міністра культури України, колишній директор департаменту культури Вінниці Ірина Френкель.

У регулярних поїздках між Києвом та Вінницею особливе місце у її графіку сьогодні займає Тульчин. Саме у цьому містечку 4-5 червня відбудеться перший в Україні Міжнародний оперний фестиваль під відкритим небом «OPERAFEST TULCHYN».

Для глядачів вхід безкоштовний, а регіон може отримати нові інвестиції в розвиток інфраструктури, якщо скористається ідеєю в подальшому.

Ексклюзивна цікава ідея, чіткий план, реальні результати – за такою схемою сьогодні Тульчин розпочав свою боротьбу за відродження колишньої слави культурної столиці Поділля та збільшення туристичного інтересу. Першу позитивну ластівку вже отримав: на проведення фестивалю виділено чималі кошти з обласного бюджету. Також допомогу надали Італійський культурний інститут та Міністерство культури України.

Невикористані скарби – «під ногами».

Свого часу красі і розкоші тульчинського палацу, у якому був власний симфонічний оркестр, оперна і театральна трупи, унікальна бібліотека з раритетними виданнями (більше 17 тисяч томів!) і багатюща галерея з картинами Рафаеля, Тиціана, Рубенса, частина яких сьогодні виставляються у паризькому Луврі, заздрив останній польський король Станіслав-Август. Кого тільки не було на пишних балах, які влаштовував Станіслав Потоцький та його кохана Софія! Тут гостювали майже всі перші особи Європи XVIII-XIX століть: від короля до Оноре де Бальзака, Суворова і Пушкіна. Але нащадки Потоцького вберегти багатства не зуміли. Розкрадений і кілька разів перепроданий «подільський Версаль» зрештою надовго став казармою для військових…

- У шкільні роки ми з друзями тут всі ходи-виходи знали. Навіть залазили у деякі з численних підземних ходів, якими буквально всипаний весь Тульчин, - розповідає благочинний храмів Тульчина, протоієрей Роман Рудаков.

- Доступ що був відкритий?

- Абсолютно! Палац довго стояв занедбаним…

Реконструкція Палацу Потоцьких розпочалась ще за радянських часів у далекому 1975 році, але остаточно не завершена й донині. Колись славетний Палац Потоцьких сьогодні є Альма-матер для студентів училища культури. Центральний корпус досі вражає своєю красою, а от по обидва боки - приміщення напівзруйновані…

Промовистий наочний символ уособлення української культури – красивий, з унікальною багатовіковою історією, але потребуючий не просто реконструкції, а термінової реанімації…

- Залишити, як є, чи все-таки будемо відроджуватись? Привернення уваги до Палацу Потоцьких – головна мета цьогорічного проекту. Лише два тижні тому ми опублікували першу інформацію про фестиваль, але вже за цей час тільки лінивий мене не розпитав про «OPERAFEST TULCHYN». Жанр опери і ексклюзивний формат фестивалю викликав шалений ажіотаж в усій Україні! Скажу по секрету: збираються приїхати чимало поважних гостей, - каже автор ідеї та арт-директор фестивалю Ірина Френкель. – Хтозна, може, серед запрошених, знайдеться той, хто буде готовий профінансувати реконструкцію Палацу, яка сьогодні оцінюється у 80 мільйонів… Але у будь-якому випадку «воскресіння» всього міста вже почалося. Завдяки оперному фестивалю в Тульчині ми намагаємось змінити ставлення до культури і довести, що культурний ресурс має потенціал стати економічним важелем розвитку малих територій.

У ролі «натхненника» - німецький Райнсберг.

Як мистецтво і правильна культурна політика можуть «оживити» навіть найбільш занедбане місто, Ірина Френкель та режисер-постановник фестивалю «OPERAFEST TULCHYN» Павло Третьяков мали нагоду побачити під час поїздки до міста Райнсберг, що розташоване у Східній Німеччині.

Щороку це невеличке містечко на кілька місяців перетворюється на оперну столицю. Оперний open air у Райнсберзькому палаці є настільки престижним, що його з року в рік відвідують провідні європейські політики.

- А починалося все з того, що після падіння Берлінської стіни у невеликих містах Східної Німеччини запанувала велика соціальна криза, - розповідає Павло Третьяков. - У Райнсберзі, який був частиною НДР, розташовувались радянські військові й техніка, які обслуговували всі городяни. Після об’єднання Східної і Західної Німеччини та остаточної демілітаризації у місті був дуже високий відсоток безробіття. Райнсберг опинився навіть у гірших умовах, що були у 90-х в українських містах. Повністю кредитуючись державою, місто мало 10 мільйонів євро боргів і жодного просвіту, через що молодь буквально тікала звідти.

Свій порятунок німці знайшли саме у правильній економічно-культурній стратегії, шлях до якої відчули інтуїтивно. Спершу абсолютно не робили ставку на економіку, а просто маючи гарний майданчик для концертів – тераси напівзруйнованого Райнсберзького палацу у центрі міста - започаткували оперний open air. 

– Ризикнувши, вони провели перший фестиваль, який тривав тиждень. А коли побачили попит, прорахували все і вирішили, що оперний фестиваль повинен відбуватися протягом 4 місяців, - розповідає Ірина Френкель. – Це була політична воля міського голови міста, пана Яна-Пітера Рау. На запитання, чому обрано саме оперний жанр, він відповів: «Я просто обожнюю цей вид мистецтва!»

Райнсберг почав стрімко розвиватись: не просто виплатив усі борги, а за де кілька років з початку фестивалю отримав субсидію від держави на реставрацію свого палацу.

Від опери до «краю морозива».

За 10 років проведення оперного фестивалю у регіоні, центром якого є місто Райнсберг, збудовано 16 готелів і більше 18 ресторанів. А за рік 8 тисяч мешканців обслуговують понад 500 тисяч туристів.

- І це тільки цифра тих, хто офіційно зареєструвався, сплативши туристичний збір, у готелях, де є не менше 9 кімнат. Тобто кількість туристів, що знімають помешкання у приватному секторі, ще більша, – звертає увагу Павло Третьяков. – Більше того – вони мануфактуру відкрили! Організовуючи оперний фестиваль, бургомістр - який, до речі, виявися ментально «нашою» людиною: не просто гарним знавцем російської мови, а й чоловіком нашої співвітчизниці з Луганська - паралельно розвивав усі дотичні туристичні «родзинки» міста. Оскільки Райнсберг оточений озерами, одразу вгору пішов риболовецький туризм, який у Німеччині є ліцензованим. А якщо гостей не цікавить ні опера, ні риболовля, здивувати всіх там можуть найбільшою кількістю сортів морозива. Коли я попросив бургомістра описати місто двома словами, він одразу сказав: «Ми – край морозива! Ви колись бачили 365 його сортів? Чи десь пробували часникове морозиво?»  І хоч саме цей вид морозива направду виявився не дуже смачним, але ідея така оригінальна, що привертає увагу великої кількості туристів! Місто стало багатовекторним, що будь-якому туристу може вгодити, запропонувавши максимум своїх ексклюзивів.

До цього, переконані організатори «OPERAFEST TULCHYN», і варто прагнути усім нам. Залучаючи креативний потенціал, знання економіки та фаховий людський ресурс, культура із галузі, яку утримують, може стати економічною рушійною силою, яка впливає на розвиток території.

– Цей процес не завжди є швидким, «диво» не відбудеться вмить. Проте іншого шляху ми насправді не маємо, - говорить Ірина Френкель. – Вже видно зміни, які розпочинаються. У самих тульчинців сяють очі! Так що запрошуємо всіх 4-5 червня у Палац Потоцьких на фестиваль «OPERAFEST TULCHYN», щоб не тільки насолодитися найкращими українськими і європейськими операми, а й стати свідками першої в Україні м’якої трансформації малої території, яка з часом може перетворитись на культурно-економічну стратегію розвитку.

Повний опис програми фестивалю OPERAFEST TULCHYN дивіться на сайті moemisto.ua.

Всю детальну інформацію про концерти та зручні «чартерні» виїзди з Вінниці також можна дізнатися у інформаційному центрі фестивалю, який працює у центрі Вінниці – у обласній бібліотеці імені Тімірязєва (вул. Соборна, 73) та за телефонами:  (0432)690-025, (073)-36-90-025, (098)-54-76-909.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.