Відправили за убитих на Зодчих дітей на вільне поселення

Десять років тюрми і виплату моральної шкоди присудив суд Андрію Бабичу, який у травні минулого року своїм джипом убив трьох молодих людей під кафе «Карабас». Апеляція відправила на повторний розгляд питання матеріальних відшкодувань. Ці слухання вже закінчилися, і родичі загиблих невдоволені частковим задоволенням їхніх вимог. Вони подали апеляцію.

- Всі ми обурені, - казали вони після слухань. - Ми не можемо зрозуміти, чому нам завдали збитку, а Бабич і страхова компанія в цьому не винні. Їхній адвокат сказав на суді: «А чого ваші діти взагалі тоді під «Карабасом» стояли?» Уявляєте?

- Де закон, який захищає звичайних людей? Бабичі убили три сім’ї і весь процес демонстрували свою холоднокровність. У результаті закон на їхньому боці, а ми повинні доводити, як нам погано і де ми взяли гроші, щоб виконати свій останній батьківський обов’язок, - каже Наталя Нестерова.

За білборди про мажорів має заплатити
Батьки Тані Нестерової, мати Сергія Грицишина та бабуся Насті Гайдай - усі вони мають ставити пам’ятники на могилах похованих ними дітей за власний кошт. Суд не визнав рахунків на замовлені, але ще не готові пам’ятники. Пояснив: якби були оплачені чеки, тоді б присудив компенсацію.

- У позов мого чоловіка ми вписали вартість пам’ятника, який замовили на могилу нашої Тані, - каже Наталя Нестерова. – Ми вже заплатили за нього 55 тисяч, але це складна скульптура і ще багато роботи. Ангела висікли, а буде ще листок з викарбуваним на ньому віршем… Вся скульптура коштує 188 тисяч гривень. У компенсації за неї нам суд відмовив, а в рішенні написав про нашу біду, як про втрату нажитого майна. Це наша дитина - «нажите майно»?! Якщо вони таке нажите майно втратять, тоді зрозуміють, правильно судили чи ні.

Подружжя Нестерових, мама Сергія Галина Грицишина та бабуся Насті Ніна Науменко – всі в апеляції проситимуть суд переглянути рішення про відшкодування вартості пам’ятників. Знову докладуть й інші квитанції, які суд першої інстанції не прийняв.

У Нестерових не прийняли квитанцію на труну, в якій поховали Таню, і витрати на обід на дев’ять днів. Але вартість весільного плаття, похорону і роковин мають відшкодувати 27-річний Андрій Бабич та страхова компанія «Уніка» солідарно.

Також прийняв суд рахунок, який оплатили батьки, щоб вінничани бачили фотографії загиблих дітей з попередженням про мажорів на дорогах міста.

«Ми законом ніяк не захищені»
«Цивільний позов задовольнити частково» - написано в рішенні суду про кожного потерпілого і вказано, що стягнути треба на усіх разом трохи більше 100 тисяч гривень, як відшкодування майнової шкоди, завданої злочином.

- Мажори дуже добре знають, що за нашими законами мають право нічого не оплачувати і тому так нагло себе ведуть на дорогах, - кажуть родичі молодих людей, які загинули під «Карабасом», бо машина провідного спеціаліста розрахункової палати налетіла прямо на них.

Їм усім мали б уже повертати моральну шкоду, задоволену раніше судом. Але ніхто відшкодувань і не сподівається отримати.

- Коли все це сталося, ми зрозуміли одне: громадяни України законом ніяк не захищені, - говорить Наталя Нестерова. - Від самого початку розслідування велося неправильно. П’янюча людина зігнала свою злість на дітях, які стояли під кафе і не були пішоходами. Ми вимагали порушувати справу про навмисне вбивство трьох дітей і визнати потерпілими ще чотирьох, які психічно постраждали. Але їм незручна була стаття про навмисне вбивство і щоб по справі проходило семеро.

- Сьогодні виходить: показові вступи у судах закінчилися, і рахунок один - нуль на їхню користь, - каже Наталя Нестерова. - Так, йому дали десять років. Але ми дізналися, що Бабич сидить в 115 зоні, у Кагарлицькому районі Київської області, на вільному поселенні, і ніхто навіть тих грошей, які присудили нам компенсувати, оплачувати не буде.

Тяжкість злочину на в’язницю не впливає
Вільне поселення – це зона, де живуть і працюють злочинці, які вже відбули більшу частину строку ув’язнення. Тут мінімальний рівень безпеки. Такий собі табір з полегшеними умовами тримання для тих, хто зарекомендував себе в інших установах як людина, що стала на шлях виправлення.

Але віднедавна в такі поселення, які зараз називаються колоніями мінімального рівня безпеки, також відправляють тих, хто скоїв злочин уперше і з необережності. В обласному управлінні пенітенціарної служби редакції пояснили, що засудженого Андрія Бабича 1984 року народження зі слідчого ізолятора направили у 115 виправну колонію якраз через це. Тобто все в нормах законодавства.

- Я, як мати, свій обов’язок перед дитиною не виконала. А як його виконати так, щоб у неї душа заспокоїлася і в мене, не знаю, - каже Наталя Нестерова, яка не перестає оплакувати свою дочку. - Хто не побував у моїй шкурі, той мене не зрозуміє ніколи. Навіть якщо апеляційний суд присудить компенсацію за іншими чеками, я подарую їм ці гроші. І за труну, і за пам’ятник. Нехай вони пройдуть мій путь і тратять суми, які ми витратили на поховання своїх дітей, на власні потреби.

Коментар експерта
Валерій Палій (52), адвокат:
- Після змін у Кримінально-виконавчому кодексі України покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання відбувають засуджені вперше за злочини, вчинені з необережності (частина 2 статті 18). Злочин Бабича (частина 3 статті 286 Кримінального кодексу України) - тяжкий, але він вчинений з необережності. І коли вирішували, куди його поміщати, за основу взяли не тяжкість, а суб’єктивну сторону – з необережності. Таким чином він може бути в такій колонії, яка раніше називалася колонією-поселенням. Я навіть зв’язувався з цього питання з прокуратурою області, бо був здивований, коли дізнався, куди направили цю людину одразу після вироку. І мені сказали, що тут порушень закону немає. Виявляється, це нормально. У нас таке законодавство.
Я вважаю, що кваліфікація, яка була в цій справі, неправильна, але іншої законодавство не допускає. «Смерть двох і більше осіб». І хоч там десять чи 20 загиблих, значення це не має. Думаю, правильно було б додати до статті відповідальності четверту частину. Має бути жорсткіше покарання. Не можна рівняти того, від чиїх дій загинуло дві людини, і з тим, хто спричинив загибель десяти чи 20 ні в чому не винних людей. Але це вина законодавця. А законодавець у нас – Верховна Рада, де люди в основному бізнес роблять, а не дбають про людей. У нашому суспільстві менше одного відсотка багатіїв, а в Раді 78 відсотків. Це деталь, але вона показує таку непропорційність.

Гроші рани не гоять. Тим більше, якщо ними затикають рота
Коли Андрію Бабичу винесли вирок про десять років тюрми і позбавлення права водіння транспортними засобами на три роки, присудили сплатити потерпілим усі заявлені ними моральні збитки. Загальна сума – більше мільйона гривень.

На слуханнях справи звучало, що батьки Андрія Бабича робили спроби розрахуватися з потерпілими. Вони відправили перекази по 20 тисяч гривень. Порахували, що стільки мали б сім’ї витратити на поховання. А поштовий переказ для батьків Тані Несторової повернувся їм назад. Ще по 30 тисяч пропонували батьки Андрія Бабича доплатити кожному, визнаному потерпілим по справі. Це у випадку, якщо ті знімуть претензії. На таке родичі загиблих іти відмовилися. Тепер кажуть, що будуть стояти до останнього – витребують з винуватця все можливе.

На судах за цивільними позовами потерпілих батьків Андрія Бабича не було. Працювали два адвокати. Не прийшли батьки також слухати вирок апеляційного суду, який строку ув’язнення їхньому синові не змінив. Тоді їхні опоненти говорили, що квартиру на Поділлі, де жив Андрій Бабич, продали.

- Мені відомо, що сторона Бабичів намагалися вирішити питання пом’якшення міри покарання, але їм відмовили – ніхто грошей не взяв, - казав представник потерпілих, адвокат Анатолій Варчук. – Зрозуміло, чому. Цей злочин резонансний.

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.