У Вінниці наркотики вперше пробують... в 13 років

До Гени, який зараз лікується в наркодиспансері, прилітав на вертольоті не чарівник, а особисто Віктор Янукович. Геннадія лікують від галюцинацій, викликаних конабісом. Він курив, і пив, тепер каже – не буде більше. Хоче стати кухарем і вже має пропозицію роботи в якомусь тяжилівському кафе. Залишилося тільки вилікуватися.
- Я тут уже такого надивився, що більше не хочу курити коноплю, - говорить 26-річний пацієнт першого відділення наркодиспансеру, тримаючи в руках запальничку.
Від тютюну Геннадій ще не відмовився, але каже, що скоро кине й цю ганебну звичку.
Він на конабісі з 16 років. Сам вирощував для себе наркосировну і десять років кайфував, поки не прийшов психоз.
- Не повірите, але Янукович тиснув мені руку, - розказує юнак. – Мені привиділося, що я отримав у спадщину від діда хату із золотом, й по це золото Янукович прилітав. Він робив із нього царські монети. Мене вертольоти охороняли озброєні. Я просив Януковича, щоб Азарова не привозив до мене, а тільки Юлю. А він сказав, що Юльку він уже відпустив...



Була б Генина історія смішна, якби бабусі курця не стало страшно. Вона й привела за руку юнака до наркологів. Зараз у першому відділенні обласного наркологічного диспансеру цей хлопець - один-єдиний наркозалежний пацієнт. Інші всі – залежні від алкоголю. Їх 30.
- Поширена думка, що є легкі і тяжкі наркотики. Слово наркотик – це вже визначення, - каже головний лікар обласного наркологічного диспансеру «Соціотерапія» Павло Слободянюк. – Хтось може конабіс курити, як тютюн, роками. Але, як правило, люди, які веселяться від куріння конабісу, через деякий час вже задоволення не мають. Що курять, що слухають радіо. Ніякої різниці. От тоді вони починають шукати інші види наркотиків. Конопля – це крок до наступного виду наркотичної речовини.

Наркомани – це егоїсти
Починається все за компанію, від незадоволення життям або задля втечі від якихось проблем. Так каже головний нарколог області. А завідувач відділення, де лежить Геннадій зі своїми галюцинаціями про Януковича, Гліб Головатий говорить: наркотики – це прояв егоїзму.
- Вживають люди з егоїстичним складом характеру, - говорить лікар. – Які вважають, що весь світ їм винен. Вони не відмовляють собі в будь-якому задоволенні і зараз переходять з однієї речовини на багато речовин, аби тільки отримати ту химерну насолоду, на яку вони розраховують.  
Синтетика, аптечні препарати і мішанина з них. Це те, що зараз вживають. Ще наркологи знають: серед молоді Вінниці полюбився «насвай» - суміш тютюну з вапном і… курячим послідом. Цю гидоту психотропної дії закладають за щоку. Першими летять зуби і обкидає порожнину рота й губи. Край – залежність та ракові захворювання.
- Цей наркотик зі східноазійських країн прийшов, - розповідає Гліб Головатий і каже, що тамтешнім народам подібні задоволення прийнятні. Слов’яни ж перед психотропами слабкі. Фізіологічно витриваліші до алкоголю.

Помирають уві сні  
- Зараз надто популярними стали «кодеїн»-вмісні препарати. Хітом продажу останніх років залишається «Котерпін», від якого розвивається дуже тривала та стійка залежність, - говорить лікар-нарколог Дмитро Слободянюк. - «Крокодил» - страшна суміш, яка швидко викликає залежність, у нас не популярний. Рідко хто про нього з власного досвіду може розповісти. Назва така, бо в людини, яка померла від передозування такою сумішшю, поверхня внутрішніх органів нагадує шкіру крокодила.
На таке вариво з аптечних препаратів, що вбиває людину за кілька місяців, переходять опійні залежні. А клубна молодь міняє дорогі кокаїн та амфетамін на напівлегальний порошок із назвою «китайська сіль» чи «сіль для ванн», який назавжди ламає психіку. Про це RIA писала на початку року в статті «Нові вбивчі наркотики добираються до Вінниці». Чи потрапляли на лікування вінничани, які вживали щось таке? Ще ні.  
- Молодь, яка вживає синтетику або психотропи, на стаціонарне лікування рідко наважується, - каже Дмитро Слободянюк. – Я переконаний, якщо молода людина захоче знайти наркотичні речовини, то в нічному клубі зробить це за п’ять хвилин, аби тільки гроші були. Часто ми дізнаємося, що помер знайомий уві сні. Такий молодий був, а серце зупинилося. Це якраз приклад вживання наркотиків у клубах, поєднання їх з алкоголем. Такі випадки не поодинокі, і тому молоді слід було б задуматися, що вона робить.  
- Я ніколи не пробував наркотичні речовини і я цим пишаюся! – каже син головного нарколога області. - Хоча мені не раз пропонували. Мені вистачило надивитись, що відбувається з людьми, які мають наркотичну залежність.



Примусово не лікують
- З дитинства пам’ятаю ринок «Юність» та навколишні дворики, де групками «тусили» одурманені чоловіки, жінки, молодь. У кожному житловому квадраті були притони. Хтось щось десь вкрав, збув на ринку, отримав гроші – і вже є на «кайф», - розказує Слободянюк-молодший. – Зараз нема ринку «Юність» і немає тих наркозалежних. Вони вже не на цьому світі. Залишились одиниці. І коли я вже працював у диспансері, на лікуванні в стаціонарі перебував ін’єкційний наркозалежний якраз із тих, що знав усіх на ринку «Юність». Через кілька років, коли відкрилася програма замісної терапії, він мало не першим зважився скористатися нею. Нині завершив курс лікування на програмі та не вживає наркотики, перебуває в ремісії. Займається громадською роботою.
Виліковується наркоманів, як каже Павло Слободянюк, тільки п’ять зі ста. Вони йдуть до лікарів, коли відчувають, що вже на межі. Спочатку виникають неприємності соціальні, потім кримінальні, в решті – медичні. Отоді наркоманів приводять до лікаря рідня.
- Дуже рідко наші пацієнти – це люди, які мають усвідомлення бажання покінчити з наркотиками, - каже Гліб Головатий. – Потрапляють на лікування, коли потрібна допомога, щоб покращити самопочуття, а не щоб перестати вживати наркотики.
Лікування в наркодиспансері добровільне. Примусове може бути тільки за рішенням суду, ініційованого міліцією. Але за останні років вісім головний лікар наркодиспансеру фактів примусового лікування не пригадав.
- Можливо, родичі приводять. Батьки, брат, сестра, діти. Не має різниці, яким чином це відбувається, але коли лікар починає з такою людиною говорити, він пояснює – лікування можливе тільки з вашої згоди. Добровільне, - каже Павло Слободянок.

Кидати не хочуть
Вінницька область однією з перший в країні, у 2006 році почала програму замісної відновлювальної терапії. Наркозалежні стають на облік у нарколога і на сайтах (пунктах видачі наркопрепаратів) отримують „Метадон”. Таких сайтів у області вісім, ще три - скоро відкриються.
- До вінницького сайту щоденно приходять до 150 пацієнтів, - говорить Павло Слободянок. - Це нескладна медична технологія – програма замісної терапії. Нею може займатися сімейний лікар. Досить вивчити законодавчу базу й яким чином призначати дозу препарату окремому пацієнту. Доза індивідуальна. А препарат - значно дешевший, ніж кримінальні наркотики.
Гривень десять на добу коштує не державі, а Міжнародному Альянсу, день вінницького наркомана без ломки. Зараз замісні препарати - це гуманітарна допомога. Але так не буде вічно. З часом, як говорить Павло Слободянок, фінансування замісної терапії візьме на себе бюджет. Місецвий чи державний, ще вирішується. А виробництво препаратів типу „Метадон”, кажуть лікарні-наркологи, дешеве. Коштує десь стільки, як виготовити аспірин.
Але якщо тільки у Вінниці 150 учасників замісної терапії. То в день на них треба щонайменше півтори тисячі. В рік, не складно порахувати, - це понад півмільйона гривень.
- Прийом препарату дозволяє пацієнту почати пошуки роботи, дозволяє відновити сімейні зв’язки, народжувати дітей, налагодити і суспільне життя і особисте. Позитив значний. Але є й негатив, - говорить головний нарколог області. - Практично всі пацієнти, які до нас звертаються, хочуть знизити дозу, бо бояться передозування і смерті. Просто проходять інтоксикацію. А курс лікування, психотерапію і реабілітацію, на жаль, проходити не хочуть. Вони якийсь час лікуються на заміні, а потім повертаються знов до наркотика, починаючи з маленької дози. І заставити ми їх не можемо, бо пацієнт має право в будь-який час сказати: „Я більше лікуватися не хочу”. І закон на його стороні. Ми не маємо права примусово його утримувати. Я розмовляв з ін’єкційними наркозалежними і вони кажуть: „Ми не хочемо кидати. Це наш спосіб життя і ми нічого не хочемо міняти”. На жаль...

«Або тюрма, або кладовище»
Сергію 50 років і він половину свого життя коловся „ширкою”. Зараз він в програмі замісної відновлювальної терапії. П’ять років приймає „Метадон”.
- Я покину, як тільки відчую, що можу, - каже він.
Цей чоловік має родину і чекає на онуків. Працює сторожем та волонтером. У вільний час роздає безкоштовні шприци наркозалежним і переконує їх стати учасниками програми, в якій живе сам.
- Мені треба було якось змінити життя, бо два шляхи залишалося - або тюрма, або кладовище, - говорить Сергій. - Треба було шукати якийсь вихід. Вже такий стан був... Я кілька разів пробував зіскакувати – не виходило. І сюди теж не хотів іти. Думав, що так само буде: підеш, а потім все одно зірвешся, як би там не було. Але ні. Без зривів. П’ять років стабільно. І здоров’я поправилося, і в сім’ї все налагодилося. І робота є. Я забув, що таке кримінал, міліція, а раніше мене кожний гальмував. Тільки міліціонер іде, зразу до мене. Тепер усе нормальною. Зовсім помінялося життя. Якби такі програми років 15 тому в нас були, то не було б СНІДу такої епідемії.
- Я теж так само, 25 років коловся, - ховався за сонцезахисними окулярами в приміщення 52-річний чоловік. Він не захотів назвати свого імені. Сказав тільки, що приватний підприємець, займається взуттям. – На замісній терапії я п’ять з половиною років. Ми це п’ємо і нам кайфу немає ніякого. Нормально почуваємося, немає ломок просто. Нема болячки цієї. Нормальний стан. І немає ніякої ейфорії. Ти - нормальна людина. Повністю помінялося життя! Сина ось поженив… Як я його учив не повторювати моїх помило? Що було вчити? Він сам усе бачив.
Ці чоловіки встигли і наробити дурниць, і виправитися. Зараз виглядають пристойно і мають… інвалідність.
- Мене постійно питають, чого я в цій професії, чи мені не гидко, не бридко з асоціальними спілкуватися, - говорить Гліб Головатий. – У мене три дочки. І я знаю, що ні моя поведінка, ні мої професійні знання не зможуть вберегти їх від бажання спробувати. Я розраховую, що спрацює на відстані. Якщо вони щось візьмуть у руки, то той, кому я допоміг тут в диспансері, дасть по руці котрійсь з моїх дівчат і скаже: «Кинь! Що ти робиш?» Може, буде так.

Дивіться дитині в очі, нюхайте, чим пахне і запасіться швидкими тестами
Як матері дізнатися, чи не спробувала її доросла дитини нічого наркотичного? Ось що RIA відповіли наркологи.

Павло Слободянюк:
- Неадекватна сонливість дитини. Не ввечері, а вдень. Можливі запахи різних хімічних речовин. Солодкий дим – значить дитина курила конабіс. Якщо починають з дому пропадати якісь речі або гроші, теж варто занепокоїтись. Я вже не говорю про ознаки на тілі, які є при вживанні ін’єкційних наркотиків. А ознаки вживання синтетики - великі зіниці, може бути стан невпинної ейфорії, чого раніше не було. Якщо поведінка дитини починає мінятися, найпростіше, що треба зробити - забрати аналіз сечі на швидкий тест. Так можна визначити навіть, який вид наркотику вживала дитина. Анонімні дослідження в області показали: перша знайомство з наркотиками відбувається у підлітків 13-14 років. Не можна говорити про систему. Але такі ранні поодинокі випадки мають місце.

Гліб Головатий:
- Я б радим батькам не брехати своїм дітям. Сварить батька сина за тютюн і горілку, а сам це робить. Тому перше, що треба робити батькам, не брехати. Друге: батьки, якщо отримують звістку, що дитина вживає, до останнього приховують це. Вони бояться це знати. Дитина якось аргументувала, розказала що було і де, і вони приймають це. І коли приводять дитину до нас, кажуть: „Доведіть йому, що ми все знаємо! Ми в курсі, що він вживає”. Уявляєте? Відвертими треба бути з дітьми і з самим собою. Якщо відчуваєте щось, є тест. І не раз його робіть, а періодично. Дитина, яка має цей гріх, дозволить тест зробити тільки, коли чиста. Батьки мають знати, вони мають право перевіряти дитину кілька разів.






 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.