Справа “Альпарі” тягне на звання найбільшої афери у Вінниці

- Сума збитків значно більша, ніж ви можете собі уявити. Її не назве ніхто. Чому? Тому що всі приховують реальні обороти від оподаткування, - сказав один із засновників фірм, які фігурують у кримінальній справі про шахрайство - „Альпарі” та „Веал-Поділля”.
Про початок розслідування афери, внаслідок якої мало не збанкрутіла велика торговельна фірми побутової техніки, RIA писала у грудні 2011 року в статті „У Вінниці на $5 мільйонів "кинули" "Альпарі". Тоді розмов було багато про молодих менеджерок, які не зрозуміло на кого працювали – на „Веал-Поідлля”, на „Альпарі чи на самих себе. Купували, продавали, але так, що нестачі в обох фірмах зростали.  
Тетяна Щербань і Олена Маліновська. Їх судять. Санкція найсуворішої статті звинувачення - до 12 років тюрми з конфіскацією. Обидві працювали менеджерами спочатку в „Альпарі”, потім перейшли у „Веал-Поділля”. Остання фірма була заснована тими ж людьми, які свого часу заснували „Альпарі”. І рід діяльності такий самий – продаж у роздріб та оптом побутової техніки.
Потерпілі дрібні підприємці, а їх з десяток в цій справі, днями почали розповідати перед судом, як їх ошукали й на які гроші. Вони мають претензії тільки до менеджерок, хоча на лаві підсудних також їхні керівники – директор „Веал-Поділля” Євген Герасимов і його заступник Олександр Сандул.

Бізнес на довірі й без податкової
Усі звинувачувані з адвокатами. У декого їх навіть два. А потерпілі говорять самі за себе. Кажуть, з рядовими працівницями „Веалу” вони домовлялися про поставку побутової техніки. Врешті вийшло так, що одні підприємці, які зробили попередню доплату, залишилися без товару. Інші навпаки – за відвантажену під свою відповідальність техніку оплати не отримали.
Під чесне слово віддала перевізникам, присланим Тетяною Щербань, холодильників на суму у понад 500 тисяч гривень підприємець Олена Власюк. Вона каже, що через недобросовісність менеджера, якій вона довіряла, її родина досі розраховується з боргами. Заяву в міліції жінка писала про 100 тисяч збитку, а в суді пояснила, що боялася показати реальну суму через податки. Тільки через півроку вона сказала, що втратила товару на суму у п’ять разів більшу.
- У торгівлі часто угоди формуються на довірі. Бізнес пов’язаний з ризиком, - каже потерпіла. – Я ризикувала, бо розраховувала отримати прибуток і планувала подальшу співпрацю, яка була для мене вигідною.
Ризик був в тому, що жінка дала доручення відвантажити товар без будь-яких гарантій. Її запевнили на словах, що оплата буде в найближчі дні. Документально ця угода досі залишилася не підтвердженою.
Інший потерпілий – підприємець Василь Базелюк – з дев’яностих в цьому бізнесі, але також уклав усну (!) угоду в менеджерами „Веалу”. Перестрахувався тільки тим, що під камерою спостереження давав пакунок із 109 тисячами гривень кур’єрці, присланій Оленою Маліновською. Остання на ці гроші обіцяла привезти пральні машини за привабливою ціною. Не поставила.
Таких епізодів у матеріалах кримінальної справи кілька. Але потерпілі говорять, що ошуканих знано більше, ніж насмілилися заявити в міліцію. Знову ж таки, все через податкову.



Невідоме про підсудних
- Ви думаєте, я могла продавати і купувати за спиною свого керівника? – сказала журналісту після засідання Олена Маліновська, але від інтерв’ю без адвоката відмовилася.  
Про цю 35-річну жінку учасники справи говорять, як про спритну бізнес-леді, яка розказувала потерпілим в часи роботи на „Веалі”, що починає свою справу. І подейкують, що вона зараз в торгівлі технікою й працює. Сама Олена RIA заперечила, що має власну фірму. Але в Єдиному державному реєстрі вона значиться керівником приватного підприємства оптової торгівлі електротоварами і апаратурою побутовою призначення. Цікаво, що серед її клієнтів називають тих самих людей, що фігурують у справі грандіозного шахрайства.
Про другу менеджерку, Тетяну Щербань, розказували, як про жертву, що намагалася покінчити з життям після виявлених на „Веалі” недостач. Але редакція має скаргу її матері Ольги Сопко, яка пише: її дочка штрикнула кілька разів себе в груди ножем тільки, щоб привернути увагу до конфлікту між „Альпарі” і „Веал-Поділля”.
Ось як описала Ольга Сопко той кривавий інцидент: “Коли розпочалися розмови про нестачу, керівники підприємства, представники власника ТОВ «Альпарі», почали погрожувати працівникам, в тому числі моїй дочці. Така «співбесіда» була 27 жовтня 2011 року в приміщенні ТОВ «Веал-Поділля» протягом усього дня. Тоді донька, побоюючись погроз і бажаючи викликати працівників міліції, умисно заподіяла собі ножем порізи. Як результат, дійсно приїхали лікарі, працівники міліції, і конфлікт вже не було можливості приховувати. І власники обох підприємств, щоб надати своїм діям вигляду законності, ініціювали звернення декількох осіб із заявами до органів внутрішніх справ про викрадення у них менеджерами ТОВ „Веал-Поділля” коштів або товару...”

„Ніхто ніколи не дізнається”
Спочатку в матеріалах справи було вказано, що „Альпарі” від дій менеджерок отримало збитків на 19 мільйонів гривень. Тепер в постанові слідчої, де перераховані всі епізоди, написане те ж саме без суми: “з 1.06.2011 по 28.10.2011 посадові особи ТОВ „Веал-Поділля” під приводом реалізації побутової техніки ТОВ „Альпарі”, що знаходилася на складах даного товариства, шахрайським шляхом заволодіти технікою належною ТОВ „Альпарі”.
Журналіст спробувала у представника „Альпарі” дізнатися, яка ж сума збитків на фірмі, інтереси якої він представляє в суді. Передала телефон Олексію Лисенку через іншу потерпілу підприємицю. Він номер взяв, але не подзвонив. Ймовірно, коментар до виступу у суді вважає передчасним.
Але слухання тільки почалися, тому позицію цієї сторони ще почуємо. А поки нагадаємо, що у Вінниці ходили чутки, нібито справа шахрайства виникла з конфлікту між двома засновниками фірм „Альпарі” та „Веал-Поділля”, рідними братами.  
Василь Базелюк на суді говорив, що чув, нібито „брати щось не поділили”, але й зараз поваги до обох не втратив. Мовляв, то менеджери скористалися собі на користь іменами їхніх фірм. І Олена Власюк наполягає: керівники тут ні до чого, винуваті працівниці.
- Усі четверо сво..., - з такими словами зайшов в кабінет Олени Власюк солідного віку чоловік, коли йшла розмова з журналістом. – Я один із засновників обох фірм „Веал-Поділля” та „Альпарі”. Називатися не буду. Вас цікавлять масштаби афери? Ніхто ніколи не дізнається реальної суми втрат. Сума така, що вам і не снилось. І ще скажу, коли воюють брати, це страшно.   

Версія 1:
Руками персоналу велася холодна війна
Фірма «Альпарі» багато років була успішною в Україні, торгуючи оптом і в роздріб побутовою технікою. В кінці дев’яностих її засновники створили кілька споріднених фірм, в тому числі „Веал-Поділля”. Серед засновників - брати Герасимови. Із незрозумілих стороннім причин Євген пішов директором на „Веал-Поділля” і теж взявся продавати побутову техніку. Так вийшло, що брати стали конкурентами. Працювати у „Веал-Поділля” пішли й деякі працівники „Альпарі” (Сандул, Маліновська, Щербань). Тоді почалася «холодна війна», і як кажуть родичі підсудних вінничанок, ця війна велася руками персоналу.
Менеджери Маліновська та Щербань, як з’ясувало розслідування, будучи співробітницями „Веалу”, співпрацювали і з «Альпарі» - підшукували клієнтів на обидві фірми. Але слідство не повірило, що така діяльність була невідома їхнім керівникам. І директор із замом теж опинилися на лаві підсудних.

Версія 2:
Сміливості шахрайкам дала система і „криша”
- На очних ставках ні Маліновська, ні Щербань не відмовилися від жодного слова звинувачення, - розказують потерпілі підприємці. – Все співпадає з нашими показами. Вони підписалися за все. А багато хто не вірив, що така справа взагалі може бути. Всі ж боялися податкової, і більшість ошуканих просто мовчать. Не закрили бізнес, але припинили діяльність. І ці дівчата на це розраховували. Думали, ніхто нічого не покаже в міліції. Брали передоплати і продавали задешево, та й мали собі прибутки. У нас торги через появу на ринку дешевих товарів впали десь в кінці травня. Тож десь відтоді вони продавали. В таких масштабах! Нагло так! Чого не повтікали десь за кордон? Думаємо, що хтось кришує їх, прикриває. Якась людина, якої у справі нема і ми про неї не взнаємо ніколи. Сказано їм було: не переживайте, вам нічого не буде. І вони діяли. Бо такі закони в нашій державі. Якщо навіть зараз засудять їх, виконавча система така, що нам коштів не повернути.
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.