Локомотивне депо Козятина найстаріше та найбільше. Історія з 1871 року

• Цьогоріч виповнюється 152 роки трудової слави локомотивного депо Козятина. Депо найстаріше та найбільше за кількістю працівників і виробничих потужностей. 

Залізничних підприємств у Козятині більше десятка, деякі з них були засновані й почали свою роботу ще наприкінці XIX століття. Одне з таких — паровозне депо станції Козятин, яке нині ми знаємо як локомотивне. Серед місцевих поширена ще одна його назва — абревіатура ТЧ-3, яка розшифровується як «тягова частина».

Паровозне депо здали в експлуатацію 15 жовтня 1871 року. Воно почало свою роботу через рік після того, як з’явилася станція Козятин і через місто пішов перший потяг в бік Балти, що на Одещині.

Нині депо є базовим на Південно-Західній залізниці по утриманню та ремонту електровозів змінного струму серій ВЛ80, а також виконання технічного обслуговування та поточного ремонту маневрових тепловозів ЧМЕ2, ЧМЕЗ, 2М62, 2М62У.

Минуле

Локомотивне депо Козятин є позакласним, одним з найбільших депо залізниць України. Світлі просторі приміщення, сучасне обладнання, потужні локомотиви — все це не порівняти з тими малими, тісними, темними паровозними майстернями віяльного типу з гасовим освітленням та ручним поворотним колом, які були відкриті в жовтні 1871 року – рік вводу в експлуатацію ділянки залізниці Козятин-Одеса.

Спочатку депо забезпечувало тягою поїзда на дільницях Києво-Брестської залізниці, а потім на дільницях Південно-Західної залізниці. Вже цьогоріч, до завершення 2023 року, згідно програми «Залізна українізація» (мета якої — повністю позбутися імперських та російських назв, позначень, зображень на будь-яких об’єктах залізничного транспорту), що на початку року оголосило АТ «Укрзалізниця», регіональну філію південно-Західна залізниця буде перейменовано у Центральну залізницю (назву шляхом всеукраїнського опитування обрали самі українці через електронне голосування). Відтак, локомотивне депо Козятин також змінить свою «приписку».

Історія найстарішого транспортного підприємства України багата революційними подіями та трудовими звершеннями, передає видання «Вінниччина».

Перші революційні виступи робітників паровозного депо відносяться до 1905 року. 20 листопада 1905 року відбулося перше відкрите зібрання залізничників, на якому робітники виступили із закликами провести страйк та добитися поліпшення умов праці.

На чолі страйкуючих став 25-річний машиніст паровоза Михайло Леонтійович Валдаєв та його брат Василь. По протяжному паровозному гудку паровоза Михайла Валдаєва 9 грудня 1905 року почався страйк. На підтримку козятинців виступили залізничники Києва та інших станцій. 12 грудня страйк було подавлено. Біля поворотного кола депо були розстріляні керівники страйку брати Валдаєви (тому тепер локомотивне депо Козятин носить ім’я братів Валдаєвих).

Ця перша невдала спроба робітників-залізничників відстоювати власні права все ж таки стала знаковою для депо і Козятина в цілому. В наступні роки саме працівники залізничного вузла Козятин ставали ініціаторами та активними декларантами революційних ідей.

У кінці 1920 року робітники паровозного депо приступили до відновлення паровозного парку, який повністю вийшов із ладу за роки Першої світової війни. Завдяки майже щоденним суботникам працівники депо за декілька місяців повернули до життя десятки паровозів марки «О» та «Щ», допомогли відремонтувати залізничні магістралі і станційне господарство.

На початку 1921 року на Південно-Західній залізниці рух поїздів був відновлений. Тоді ж залізничники отримали нову вітчизняну техніку – паровози «Е» та «СО», а також більш потужне ремонтне обладнання. У декілька разів збільшився вантажообіг.

Мирна праця козятинських локомотивників була порушена 22 червня 1941 року нападом фашистських загарбників. Паровозне депо відразу перейшло на військовий стан. За два тижні все ремонтне обладнання було демонтоване та вивезене на схід країни, а паровози почали обслуговувати прифронтові лінії.

Багатьом козятинським машиністам довелося водити бронепоїзди, забезпечувати доставку на фронт зброї та боєприпасів, військового спорядження та продуктів, брати участь у боях з ворогом. Сотні робітників, інженерно-технічних працівників і службовців депо Козятин нагороджені бойовими орденами і медалями за участь у Другій світовій війні.

Першим завданням колективу депо у післявоєнні роки було відновлення зруйнованого господарства. Роботи проводилися цілодобово, героїчна праця більшості робітників продовжувалась більше 18 годин на добу. Крім відновлювальних робіт козятинські локомотивник вже з перших днів водили поїзди.

У 1962 році в депо відбулися корінні зміни у характері виробництва і праці у зв’язку зі зміною видів тяги з паровозної на тепловозну. Технічна революція одразу відзначилася і на об’ємі перевізної роботи і на роботі ремонтних цехів. Високі темпи технічного прогресу на транспорті призвели до того, що слідом за тепловозами, у зв’язку із електрифікацією лінії Донбас-Карпати в локомотивне депо Козятин прийшли потужні електровози ВЛ-60.

Сьогодні депо є базовим на Південно-Західній залізниці по утриманню та ремонту електровозів змінного струму серії ВЛ-80, а також по виконанню поточного ремонту і технічного обслуговування магістральних тепловозів серії 2М62, 2М62у та маневрових тепловозів ЧМЕ2, ЧМЕ3.

З метою забезпечення ремонту та технічного обслуговування електровозів ВЛ-80 протягом 1979-184 років проведена реконструкція депо, а у 1987 році завершена заміна електровозів ВЛ-60 на електровози ВЛ-80.

Сучасність

Наразі депо, як уже зазначалось, є найбільшим серед інших по південно-Західній залізниці і не тільки за кількістю працівників (майже півтори тисячі робітників різної спеціалізації від слюсарів до інженерного складу), а й за об’ємом ремонтів локомотивів. Завдяки вмілому і професійному виконанню ремонтних робіт у локомотивному депо Козятин, старі локомотиви, що за часом використання вже давно були «пенсіонерами», отримують другий шанс на активне життя. Таке подовження терміну експлуатації старих локомотивів є суттєвою економією коштів як для залізничної галузі України, так і для держави загалом.

Окрім ремонтів локомотивів серій ВЛ-80, ЧС-4, ЧС-8, ДС-3, локомотивне депо Козятин також забезпечує перевезення вантажів та пасажирів електровозами серії ВЛ-80 та ЧС-4, ЧС-8, тепловозами серії ЧМЕ3, 2М62, дизель-поїздами ДР-1А у чотирьох різних напрямках, виконує маневрову роботу тепловозами приписного парку на станціях Козятин, Бердичів, Попільня, Фастів, Біла Церква, Ракитно, Миронівка.

Приписний парк локомотивного депо Козятин ПЗЗ складається із понад двох сотень локомотивів і половина з них щоденно використовується у роботі на вантажних чи пасажирських перевезеннях та маневрових роботах.

У зв’язку з різким обмеженням централізованих поставок запчастин та деталей для виконання усіх видів ремонту останнім часом, силами депо виробляються деталі слюсарного виконання – 215 найменувань, токарного – 605, фрезерних – 272, шліфувальних – 27, деталей із поліамідів – 160, із сирої гуми шляхом вулканізації в пресформах – 24.

Життя постійно ставить перед колективом депо нові задачі, вирішувати які своїми силами стає дедалі важче. Тому в теперішній час депо активно співпрацює із науковими працівниками КПІ, Інституту Патона та іншими. Ведуться роботи по впровадженню комп’ютерної техніки для обліку, систематизації, аналізу відмов вузлів та деталей електровозів, що вже зараз дає позитивний результат.

Від 2014 року локомотивники козятинського депо знову стали на захист спокою України від нового загарбника – росії – на полях сучасної агресивної війни. Як і сотню років тому, залізничники Козятина у бою доводять власну стійкість та залізну волю.

Гордість підприємства

Попри важкі умови або ж навіть виклики сучасності, цех з ремонту локомотивного депо Козятин перевиконує план завдяки добросовісності та професійної майстерності, наполегливості та сумлінності працівників.

Взагалі працівники депо — це справжній «золотий запас» підприємства та трудова слава, яка і робить локомотивне депо Козятин сильним та потужним, а головне у сучасних умовах — конкурентноспроможним підприємством Укрзалізниці.

За усю багату бурхливими подіями та трудовими звершеннями радянську та українську історію локомотивного депо Козятин багато працівників підприємства удостоєні державних нагород та почесних звань.

Трьом машиністам-залізничникам присвоєно почесне звання «Герой Соціалістичної праці» (у різні роки вони також стали Почесними громадянами міста Козятин) – це Дмитро Павленко, Микола Порхун та Євген Андрєєв.

За високі показники роботи на стратегічному підприємстві орденами та медалями нагороджено понад 100 працівників-козятинців.

Почесного державного звання «Заслужений працівник транспорту України» удостоєні семеро залізничників, серед яких машиністи, слюсар, старший майстер та начальник локомотивного депо Леонід Гайдамашко, що обіймав цю посаду 20 років (найдовше із усіх начальників депо за усю понад вікову історію підприємства).

За впровадження у економічну сферу раціоналізаторських пропозицій, за значний внесок у підвищення ефективності виробництва п’ятьом працівникам локомотивного депо Козятин присвоєно почесне звання «Заслужений раціоналізатор України».

Козятинське підприємство може по-справжньому пишатися 84 працівниками, що у різні роки були нагороджені найголовнішою галузевою нагородою — знаком «Почесному залізничнику».

Послання нащадкам

Усі трудові та славні заслуги підприємства надійно береже для наступних поколінь козятинців заснований ще на початку 70-х років минулого століття Музей слави локомотивного депо Козятин імені братів Валдаєвих. Різнопланові та насичені історичною інформацією, автентичними фотографіями, різноманітними артефактами та доказами трудових заслуг сучасного підприємства масштабні стенди зберігають історію локомотивного депо від минувшини до наших днів. «Родзинкою» є законсервована у стіні під час відкриття музею капсула із посланням нащадкам, яку, відповідно до напису, слід відкрити на століття останнього, тобто на початку 70-х років ХХІ століття.

Завершуючи написане про славний історичний та трудовий шлях локомотивного депо Козятин імені братів Валдаєвих, хочеться підкреслити та наголосити, що локомотивники — народ особливий. Вони володіють справжнім командним духом, ініціативні, відповідальні й патріотичні. І доводить цей постулат заповзятий колектив підприємства щодня.

 

Читайте також:

Бердвочинг — чудовий відпочинок та хоббі. Що це таке та як долучитися?

Одяг вінничан початку ХХ століття: у краєзнавчому музеї відкрилася тематична виставка