«У Литві величезна кількість прапорів України»: вінницьку «Радість» на фесті вітали стоячи

Євгеній МИХАЙЛІВ

Ансамбль танцю «Радість» Вінницького міського палацу дітей та юнацтва щойно повернувся з Литви.
Там наш народний художній колектив України взяв участь у 13-у Міжнародному фестивалі народного танцю «Заплетемо танцювальну косу-2022».
Він відбувся у Паневежисі - місті-побратимі Вінниці.

Юні вінничани показали, якою багатою є українська культура, якими гарними людьми є українці і якою чудовою країною є Україна.

Три концерти пройшли в початкових гімназіях Паневежиса. Глядачі з великою цікавістю дивилися 50-хвилинну програму нашого колективу, жваво реагували на все, що відбувалося на сцені, гаряче аплодували кожній крутці, кожному трюку. Всі були вражені виконавською майстерністю та щирими, відкритими посмішками вінничан.

— А коли наші дівчата почали співати пісню «Ой, у лузі червона калина», увесь зал відразу піднімався. Слухали всю пісню стоячи, а багато дітей підспівували разом із нашими дівчатами. Це було надзвичайно зворушливо, — розповідає керівник ансамблю «Радість» Віктор Бойко.

Відео дня

Мурашки по шкірі

У великому гала-концерті фестивалю взяли участь десять колективів з п’яти країн: Латвії, Литви, Польщі, Туреччини і України. Вінницький колектив виступав передостаннім. Але нам дозволили продемонструвати найдовшу програму у понад 20 хвилин. Виступ відбувався у величезній спортивній арені СІДО в м.Паневежисі. Після усіх ковідних заборон та обмежень фестиваль викликав велику зацікавленість у місцевих мешканців. На концерт завітало понад три тисячі людей, що було рекордом усіх 13 фестивалів.

— «Калина», «Подільські вихиляси» та інші номери колективу викликали овації глядачів. А коли дівчатка заспівали «Ой, у лузі червона калина» увесь зал піднявся, глядачі плескали усю пісню, підспівували нашим дівчатам, в багатьох сльози котилися по обличчю. Це було настільки хвилююче, що мурашки пробігали по шкірі. «Святковим гопаком» закінчувався виступ ансамблю. Увесь танець глядачі гаряче аплодували, вигукували «браво». А коли прозвучали останні акорди музики, зал піднявся, стоячи влаштував справжні овації нашим дітям. Вже сльози радості, гордості та щастя були на очах наших дітей, — продовжує Віктор Бойко.

«SLAVA UKRAINI» на грудях

Фестиваль та перебування у Литві залишили надзвичайні враження, подарували вінницьким танцюристам неперевершені емоції та почуття. Наші діти з гордістю несли прапор України, пишались українською культурою, показували українські танці і пісні глядачам з різних країн світу. Водночас отримали незабутні враження від сусідньої країни.

— Найперше, що вразило в Литві, це величезна кількість прапорів України: на заправках, вулицях, адміністративних будівлях, балконах, у кафе і вікнах квартир, в школах і університетах. Навіть перед фасадом Президентської резиденції висять прапори України і ростуть квіти синього та жовтого кольору, наче живий прапор нашої країни. По Вільнюсу їздять автобуси, на яких напис маршруту постійно змінюється написом «Вільнюс – Україна», — інформує Віктор Бойко.

Після початку широкомасштабної війни (24 лютого цього року) в гімназії, яка є одним з організаторів фестивалю, діти прикрасили всі стіни малюнками в жовто-синіх кольорах зі словами підтримки українського народу; на всіх вікнах намальовані українські прапори. Кожна дитина-гімназист носить на грудях значок із написом «SLAVA UKRAINI» на жовто-синьому фоні.

«Молимось за перемогу України, бо наступною може бути Литва»

За словами вінничан, всюди відчувається величезна підтримка жителями Литви українського народу.

—Скрізь люди вітали нас, вигукували «Слава Україні», цікавилися подіями в нашій країні, висловлювали слова підтримки із вірою в нашу перемогу. Щиро дякуємо організаторам цього фестивалю, особливо Річардасу та Ріті Баканаускас, ансамблю «Пінімеліс» за чудово організований фест, за дружню, домашню атмосферу, — продовжує Віктор Бойко.

Вінницькі діти мали можливість познайомитися з історією та історичними пам’ятками Паневежиса та столицею Литви Вільнюсом, знайти багато нових друзів з різних країн.

— Одна вчителька гімназії сказала: «Я бажаю вам не просто миру, а перемоги! Бо тільки вона може назавжди закінчити цю війну. Ми дуже за це вболіваємо. І ми збираємо гроші для допомоги українській армії. Ми молимось за перемогу України, бо наступною може бути Литва», — згадує Віктор Бойко.