Арсен Мірзоян – про участь у «Євробаченні», незабутній подарунок для тещі і своє звання «заслуженого Квазімодо України»

Після концерту у Вінниці Арсен Мірзоян у ексклюзивному інтерв’ю RIA розказав про свою можливу участь у відбірковому турі «Євробачення», домашню заборону на всі інші мови, крім української, та бажання записати колискову для дочки.

Арсен Мірзоян – про участь у «Євробаченні», незабутній подарунок для тещі і своє звання «заслуженого Квазімодо України»

Емоційним, щирим і багатим на сюрпризи видався новий концерт Арсена Мірзояна у Вінниці, який 23 листопада пройшов у Будинку офіцерів. Разом з улюбленим виконавцем вінничани співали улюблені хіти, затамувавши подих, слухали нові пісенні прем’єри, а після концерту поспішали особисто подякувати і обійняти співака під час автограф- і фотосесії.

Рівно п’ять років тому одразу після участі в шоу «Голос країни» Арсен Мірзоян презентував свій дебютний альбом «Ґудзики», а нині вирішив відсвяткувати свій перший творчий ювілей у великому всеукраїнському турі, який так і назвав «5 років».

Що було найважче на самому початку і чим тепер найбільше надихається, співак розказав ексклюзивно для RIA.

– Арсене, чим найбільше гордитеся за п'ять років на великій сцені?

– Найбільша гордість – це п'ять років. Ніхто нікуди не зник, всі працюють, попереду багато роботи. Я, думаю, що це головне.

– Що було найважче у той момент, коли починали кар’єру після «Голосу країни»?

– Найважче приборкувати свої амбіції. Навчитися дослухатися до професіоналів, separated– відокремлювати - якісь хворі фантазії людини, яка мислить, як фрік, і щось раціональне. Тому у моїй творчості є частка багажу від саундпродюсера Віталія Телезіна. Він спокійно і методично прищеплював мені цю історію, хоча інколи махав рукою і говорив: «Ти все одно зробиш, як знаєш! Я порадив, а ти сам обирай: дослухатись чи ні». Так і живемо  (сміється).

– Відомо, що зараз ви готуєте новий альбом.

– Ми не поставили собі чітку задачу - готувати новий альбом. Він завжди у роботі, але половину з запропонованих пісень саундпродюсер відбракував. Є такі пісні, над якими треба подумати, може, їм ще не час з’являтися на люди. Самі знаєте, такі часи… Є пісні ліричні, але забагато лірики теж не хочеться. Тому поки що йдемо по приборах.

– Одна з нових пісень, яку ви сьогодні презентували – «Джеральдіна», яку ви присвячуєте своїй новонародженій донечці Ніні.

– Якось я зіткнувся у соцмережах з різдвяним листом Чарлі Чапліна своїй донечці Джеральдіні і дуже зацікавився цією історію. Потім перечитував інтерв’ю самої Джеральдіни Чаплін, коли вона була в Одесі, так би мовити, приїздила на батьківщину. Також читав коментарі самого Чапліна з приводу мистецтва, артиста і таланту, коли кількість переростає в якість. Надихнувся всім цим, адже це такі специфічні стосунки батька і доньки, і зрештою написав свою пісню. Як каже мій друг-волонтер Юрій Степанович Тира: «У мене є красива донька, лопата і алібі» (сміється).

– Вашій донечці у січні буде рік. На кого вона схожа і чи часто їй співаєте?

– Поки що сама на себе схожа (сміється). Ніна на всіх потрохи схожа, навіть більше на мою маму. Доці я співаю все підряд, тож мені ще роблять зауваження, щоб російською не співав. Тому, буває, просто щось невиразно їй наспівую, щоб вона просто чула мелодію і мотив.

– У вас удома винятково українська звучить?

– Так. Інші мови заборонені.

– Колискову плануєте записати?

– Колискову? Ви знаєте, може бути. У мене є колискова, але вона трохи сумна, називається «Колискова війни». Треба щось більш світле. Думаю, до колискових ще доберемось. Насправді дуже багато митців хотіли відтворити колискові, але це не так просто. Вважаю, це дуже специфічні проекти, над якими треба добре попрацювати.

– На головній афіші вашого туру – фото меншого сина Артема. Зіркою він вже себе відчув?

– Не знаю. Йому зараз не до цього. Він – першокласник, позавчора (21 листопада, - прим. авт.) йому виповнилося сім років. Його зараз цікавить школа, багато нових друзів, спілкування, нові матерії, з якими він зіштовхнувся, яких не було у садочку. Тепер йому можна бешкетувати, бігати коридорами, розбивати собі частини обличчя, а потім накладати шви - йому зараз весело (посміхається). До речі, з дітей Артем поки що на мене найбільше схожий.

– Нещодавно до дня народження тещі – Ніни Матвієнко – ви з колегами зробили дуже гарний кліп-подарунок. Як вона його сприйняла?

– Розчулилась! Їй дуже сподобалось. У цьому кліпі такі рідкісні кадри: маленька Тоня танцює, дід тре картоплю на крохмаль – там уся родина! Це майже сімейне відео, яке режисер Олег Борщевський дуже ретельно підбирав. Робили все дуже швидко, бо в терміни не вкладались саме через те, що хотіли гарно все змонтувати. Сама ідея народилась вчасно, «рибу», як усе має бути, написав діджей Саша Лаймкід, а коли почали все втілювати, долучився і dj VovKing, і The Maneken. Довго працювали над фонограмою, потім швиденько продзвонювали друзів, щоб наспівали фразу: «Ніна Матвієнко». У мене є розкішна колекція від Міші Дзідзьо – дуже смішні ролики він нам поназаписував (сміється). Зрештою, вирішили до кліпу взяти відео без всякої режисури, де Ніна Матвієнко молода, щоб вона могла подивиться, згадати все. Раді, що їй сподобалось. Мабуть, не часто людям роблять такі подарунки.

– Ви гарно малюєте. Колись написали портрет Висоцького. А свою дружину, дітей малювали?

– Ні, я не торкаюсь таких речей. Може, я марновірний, але малюю лише те, що вже можна. Малювати я дуже люблю, постійно тягне, але завжди відчуваю брак часу. Хотілось би і помалювати, і почитати, але у нас з Тонею і так дуже мало часу, який ми проводимо удвох. Постійно або зайняті малою, або репетиціями і роботою на студії. А хочеться просто побути удвох, принаймні, разом у кіно сходити. Якщо ще замість цього я буду малювати, цього часу взагалі не буде… Книги, на щастя, інколи вдається почитати в дорозі. Зараз у мене з собою є три книги Достоєвського, які мені подарували шанувальники після того, як в одному інтерв’ю я сказав, що хочу, щоб замість квітів мені дарували книги. Квіти зараз дорогі, та й мужикам їх дарувати якось не прийнято, а так у мене буде бібліотека! От уже почав збирати потроху.

– Сьогодні у Вінниці ви презентували «Чорнії брови, карії очі» у блюзовій обробці. Виходить, блюз пасує до нашої народної творчості?

– Цей вихід на «біс» у нас виник несподівано. Коли вже все було відспівано, гітарист вийшов і почав грати блюз. Я приєднався і ми вирішили саме цю пісню виконати у блюзі. Тональність чудово підходить!

– На які ще музичні експерименти готові? Реггі, реп від вас чекати?

– Це все є. Останній великий музичний експеримент ми представили на фестивалі «Бандерштат». У нас була акустична програма в різних напрямках. Ми представили класичні версії босанови, сальси, бугі, згадане вами реггі – все, що має в акустиці класично працювати. Мої музиканти добре знають, що таке джаз, вміють його грати, але для фестивалю хотілось саме класичних, більш «двіжових» аранжувань. А латинос завжди запальні, навіть якщо звучать в акустиці.  Відгуки потім були чудові, дуже всім сподобалось. І нам, звісно, теж сподобався такий експеримент. Не хотілось просто брати й грати свої власні аранжування, адаптовані під акустику, хотілось навпаки - адаптуватись під класичні стилі.

– 16 березня ви знову приїдете у Вінницю – у ролі соліста нашумілого музичного проекту «Notre Dame de Paris».

– Так, це дійсно гарний проект. Коли мені запропонували зіграти Квазімодо, я погодився, тому що не знав французької мови, не працював з великим симфонічним оркестром і такими викладачами, як Дмитро Коновалов. Зрозумів, що для мене це буде потрібний багаж. Чесно кажучи, коли почав вивчати ці тексти французькою, просто за голову брався: куди я вліз?! (посміхається) А потім мене все це так затягнуло, мені дуже сподобалось. Друзі тепер жартують наді мною: «Заслужений Квазімодо України» (посміхається). Мені дуже сподобалось грати саме потвору, бо я, мабуть, така собі потвора всередині. І нарешті ця потвора вилазить з мене. У інших ролях «Нотр-Даму» я себе не бачив. Тільки у цій!

– Як вам працювалося з колегами у цьому проекті, адже всі ви – випускники різних вокальних талант-шоу: і «Голосу країни», й «Х-Фактору»?

– З партнерами співпраця легко пішла, бо всі молоді, запальні, завдяки телепроектам всі мають схожі історії. Нам є що згадати, порівняти, як у кого було, і хто як надалі рухається. Наші шляхи все одно перетинаються на фестивалях і різних проектах, подібних до тих триб’ютів, які робить Паша Шилько. А тут у нас з’явилась можливість попрацювати у такому  грандіозному українському проекті. Зараз крім українського туру плануються концерти у Польщі, Молдові та Білорусі. Я щиро запрошую вінничан прийти і відчути, як звучить найвідоміший у світі мюзикл у виконанні великого симфонічного оркестру під керівництвом Миколи Лисенка і послухати талановитих солістів-виконавців, які, як на мене, дуже гармонійно підібрані. Такого ніхто не робив! Подібний формат дійсно вперше в історії «Нотр-Дам де Парі». Традиційно всі ставили мюзикли, а зараз це розкішний концерт: 200 людей на сцені, потужна енергетика великого симфонічного оркестру, гарне світло… Волошини, які є креативними продюсерами створення цієї програми, перфекціоністи, які завжди слідкують, щоб все було круто. Вони не дозволяють і частки сумніву. Цей проект - дійсно найкрутіше відтворення «Нотр-Дам де Парі». Можна пишатися, що це зроблено в Україні.

– Ще б хотіли взяти участь у подібних проектах?

– У мене є багато інших цікавих ідей та проектів. Зокрема, програма «Мій Висоцький» із оригінальними аранжуваннями Георгія Гараняна. Мені не подобається, коли в Інтернеті раптом з’являється: «Володимир Висоцький. Новий звук», коли хтось з виконавців робить кавер-версії. Цього не люблю, адже якщо говориться про творчість і пам'ять, особисто мені більше хочеться занурювати людей у ті часи, у те звучання. Тому у програмі «Мій Висоцький» ми розписали саме ті партитури, які створив Георгій Гаранян. Я вважаю, що це найбільш геніальна музична обгортка для творчості генія. Саме той випадок, коли геній писав для генія, тому більше нічого видумувати не потрібно. Як кажуть: крутіше гір можуть бути лише гори!

– А кавери на ваші пісні як сприймаєте? Зокрема, танцювальну версію «Вінні-Пуха» від діджеїв?

– Електронна культура – то інша історія. У будь-якому випадку мені приємно, що удостоїли уваги, що хтось звернувся до моєї творчості. Просто взяв години свого життя і витратив їх на мене.

– Скоро в Україні розпочнеться гарячий відбірковий тур на «Євробачення» і вже багато виконавців висловили бажання позмагатися за право представляти Україну на конкурсі. Ви будете у цьому числі?

– Запрошення я отримав, тепер думаю. Треба добре все продумати, зуміти здивувати, а головне – розуміти, нащо ти це робиш. Якщо буде конкретна відповідь, нащо я це роблю, тоді ми вступимо у бій. Адже це, по-перше, і гарний промоушн, і, по-друге, ще один експеримент. А експерименти в музиці у будь-якому випадку наштовхують на подальші хороші ідеї.

Дякуємо за організацію інтерв’ю компанії «ВІННИЦЯКОНЦЕРТ».

Фоторепортаж з вінницького концерту Арсена Мірзояна – Марії Васильєвої.

Коментарі (1)

Ви не авторизовані

  • Бурко Лера

    Чим погана російська мова?
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook