Ансамбль Вірського у Вінниці: «Фанат з Аргентини казав: «Мрію про м’яч від Мессі і чобіт від вас!»

Емоції на концерті і таємний зміст «Гопака»

11 жовтня, 19.00, Вінниця, Будинок офіцерів – без жодної хвилини затримки розпочинається новий концерт славетного Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського у Вінниці.

«Дисципліна у всьому!» – незмінна складова життя артистів цього колективу. Саме завдяки абсолютній самовіддачі і бездоганному підходу до своєї справи колектив вже 80-й сезон поспіль утримує найвищу планку, по праву маючи звання одного з кращих танцювальних ансамблів світу.

Попри давно завойований авторитет у світі і найвищу професійність, яку має кожен зі 100 артистів балету, слабинки у ансамблі Вірського не допускаються. Щоденні восьмигодинні! репетиції – святий закон, який не обговорюється. Хоч танцюй, як бог, а межі досконалості все одно немає!

Лише перший номер – а зала вже вибухає бурхливими оплесками. Ансамбль Вірського у Вінниці люблять. Рівно рік тому колектив зібрав у нас аншлаг. І от знову переповнена зала! За 12 місяців вінничани добряче скучили: долонь не шкодують, зустрічаючи шаленими оплесками і вигуками «Браво» кожнісінький номер.

Затамувавши подих, глядачі споглядають за приголомшливими постановками, кожна з яких майорить новим настроєм, розмаїттям розкішних національних костюмів, найскладнішими трюками і глибоким змістом.  

З-поміж добре знайомих легендарних номерів: «Повзунець», «Гопак», «Подоляночка», «Карпати» - вирізняється хореографічна композиція «Хміль». У ній справжні блокбастерські спецефекти: із зеленого гілля з’являється красуня-героїня і наприкінці виступу так само зненацька зникає. Краса неймовірна! За якою прихований ще й глибокий повчальний зміст.

– Це постановка Пал Палича Вірського. Його спосіб висміяти пияцтво, - розповідає соліст Ансамблю імені Вірського, вінничанин Андрій Демещук. – Аби показати боротьбу з зеленим змієм, навіть пісню до номеру він підібрав відповідну - «Ой, хмелю мій, хмелю. Хмелю зелененький». Геній – однозначно! Вірський мріяв створити театр танцю. У нього майже кожна постановка має драматургію, глибокий сюжет, зміст, задум… Наприклад, у всім відомому «Гопаку» в кінці вибігають дівчата і стають саме таким чином, аби утворився «ріг достатку». І саме з цього рогу виходять хлопці: одна група, третя… Такі прості фігури, але який глибокий філософський зміст!

Шалені оплески і абсолютний захват у всіх без винятку глядачів – незмінний атрибут кожного виступу Ансамблю Вірського як у Вінниці, так і в інших містах України та світу.

У чому той «таємний секрет» стовідсоткового скорення глядачів, розумієш, коли спілкуєшся з артистами. Про рідний ансамбль і навіть свої численні травми, які трапляються досить часто, вони говорять із вражаючим трепетом і любов’ю.

– Ще не танцюючи в колективі, я вночі засипав під музику танців Ансамблю Вірського. Знав кожного артиста, кожне соло на слух, - ділиться Андрій Демещук.

Зі своїх 35 років 18 він танцює у ансамблі Вірського. Нині є заслуженим артистом України, хоча, каже, у світ народних танців прийшов пізно – не у 6-8 років, як інші, а у 13. Попри це, після чотирьох років навчання у вінницькому ансамблі «Барвінок» вже у 17 років став артистом славетного Ансамблю Вірського.

– Кастинг у ансамблі важкий. Для хлопців, можливо, трошки легший, а для дівчат – дуже складний: з десяти беруть лише одну. Для дівчат обов’язкові красиве обличчя, стрункість, вміння робити трюки. Для хлопців окрім трюків також треба, в першу чергу, мати статний зовнішній вигляд. Ви ж самі бачили на концерті: у нас всі, як на підбір! Не хвалюся, але так є, - з посмішкою говорить Андрій Демещук.

Крім щоденних тренувань по 8 годин, у Ансамблі Вірського діє правило 100 % заміни: кожен артист знає не тільки свої па, а й рухи і трюки колег. У випадку раптової травми, у антракті поки глядачі обмінюються враженнями, за кулісою на сцені тихенько розводять артистів, де хто має стати, аби замінити колегу.

– Практично на кожне місце у номері є один або два дублери. Тобто тиск дуже сильний! Якщо не будеш гарно танцювати, тебе дуже швидко підмінять інші, - зазначає Андрій Демещук.

Серед артистів у ансамблі існує розділення на тих, хто танцює внизу навприсядки, стрибає і обертається. Хоча трюки з так званої іншої «групи» кожен артист теж здатний повторити.

– Коли приходиш у ансамбль, Мирослав Михайлович Вантух найперше дивиться, чи ти робиш подвійний оберт і повзунець. Якщо не можеш, тобі немає що робити у Ансамблі Вірського, - розповідає Андрій Демещук.

За 18 років у ансамблі головним козирем Андрія Демещука довгий час були оберти. Сьогодні ж, оскільки мав багато травм, він виходить у ролі соліста у «Подоляночці», у «Волинській польці» та фрагментах інших номерів.

Андрій Демещук (посередині) зі своїм вінницьким учителем – Олександром Онищуком

– Свою сильну «закалку» я здобув у вінницькому «Барвінку». Так, в Ансамблі Вірського всі твої знання і вміння окультурюються, це вже зовсім інша структура. Але найперше, чому нас навчили у «Барвінку» - танцювати танець! В першу чергу, закохатися у нього, а потім вчитися. Більшість же роблять по-іншому: спочатку починають вчити, а коли дитина виростає, вміє танцювати, але не любить. Так і йдуть талановиті хлопці й дівчата, - розводить руками Андрій Демещук. – Я ж завжди дякую Богу, що маю таке чудове життя. До сьогоднішнього дня ані краплі не шкодував, що я у Ансамблі Вірського. І ще хочеться попрацювати, якби тільки сили…

Як і більшість танцюристів колективу, свою другу половинку Андрій Демещук знайшов у Ансамблі Вірського. Скоро його кохана дружина має повернутися до танців після другого декрету – пара виховує 3-річного синочка і 10-річну донечку, яка за прикладом батьків також захоплюється танцями.

– Чотири роки тому у Києві ми з дружиною створили танцювальну школу «Хорошки». Там дочка і займається. Ми з дружиною за демократичний метод виховання дітей, тому принципово їх ні до чого не змушуємо. Але і дочка, і вже син бачать, як ми танцюємо, як любимо цю справу, і собі цю любов переймають, - розповідає Андрій Демещук.

«За 18 років об’їздили весь світ, а у Криму були лише двічі…»

Як і раніше багато виступаючи за кордоном, найбільше артисти Ансамблю Вірського тішаться, коли мають змогу танцювати для рідних українських глядачів.

– У нас зараз дуже хороший імпресаріо, що ми два рази на рік виїжджаємо в тури по Україні. Слава Богу! Того що регіони України довго не бачили української хореографії в такій силі, як ми показуємо по всьому світу. За кордоном добре знають Україну, українську культуру, нас. Коли були у Бразилії, до мене підбіг один хлопець і каже: «Я хочу дві речі мати: м’яч, де Мессі підписав, і хочу мати чобіт, де ви підписали». Він теж займається танцями і за цим чоботом з Аргентини 1600 кілометрів проїхав! – ділиться Андрій Демещук. - А у нас за всі 18 років, що танцюю в Ансамблі Вірського, у Криму, який сьогодні анексований, я був з ансамблем всього два рази. Уявляєте?! За 18 років!.. За цей час я був п’ять разів в Америці, 3 рази в Японії, 3 рази у Бразилії, багато разів у Європі, а в Криму, який поруч, який є частиною України – всього двічі. Просто нас не запрошували, через бездіяльність тодішнього Міністерства культури не робились гастролі…

Маловідомі історії про Павла Вірського

Звісно, у такому славетному колективі з уже майже віковою історією живуть свої популярні перекази і «байки». Чотири найцікавіші з них ексклюзивно для 20minut.ua розказав Андрій Демещук.

1. Відголоски класичного балету

– Геній засновника нашого ансамблю – Павла Вірського – у тому, що у його танцях вражаюче поєднуються і музика, і задум, і хореографія. Не всі знають, але сам він починав, як артист класичного балету в Одеському театрі. А вже потім у своїх постановках синтезував український народний фольклорний танець з класичним танцем, завдяки чому з’явився академічний танець - українська хореографія із формами класичного танцю. У наших артистів все рівнесенько, спинка, ніжки… Якщо в селі хлопці танцювали горбувато, то ми на сцені постаємо, як більш виховані, благородні принци і принцеси у красивих українських костюмах. Це виглядає і гарно, і сценічніше!

2. «Подоляночка» - еталон драматургії

– Цей номер Павла Вірського визнано еталоном драматургії. Згідно поняття архітектоніки має бути пролог, зав’язка, розвиток дії, конфлікт, розв’язка і епілог. У «Подоляночці» є все! Як по школі можна вивчати!

3. Номер «Моряки» родом з одеських ресторанів

– Колись Павло Вірський підробляв у ресторані. Танцював танець п’яного матроса і за це йому платили гроші. А потім вже, коли створив ансамбль, з того свого танцю він створив один з найпрекрасніших номерів, який як апофеоз завжди зриває бурю аплодисментів. Хоча всі рухи номеру «Моряки» взяті саме з тих «ресторанних» часів.

4. Номер «Повзунець» народився з жарту

– Кажуть, якось Вірський проводив репетицію, а потім у перерві побачив, як хлопці почали жартувати і сіли внизу. Він тут же зреагував: «Стій! Ану зроби так і так…» – все, танець був готовий! З жарту народився такий шедевр! Потім Вірський неодноразово казав, що, як правило, танець народжується випадково. Щось побачив, підгледів, воно у тобі переварилося - і з’явився шедевр.

Після фінального танцю вінницького концерту Ансамблю Вірського за давньою традицією керівник вінницького ансамблю «Барвінок», народний артист України Петро Бойко передав усім артистам шоколадки і поіменно назвав вінничан, які нині танцюють у Ансамблі Вірського

Фоторепортаж з вінницького концерту Ансамблю Вірського – Юрія Білошкурського.

Дякуємо за організацію інтерв’ю компанії «ВІННИЦЯКОНЦЕРТ».

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.