Кіно не для глядачів. Як живе найстаріший кінотеатр Вінниці та секрети його закулісної «кухні»

Кіно не для глядачів. Як живе найстаріший кінотеатр Вінниці та секрети його закулісної «кухні»
  • Старший інженер вінницького кінотеатру «Родина» про те, що відбувається зовсім поряд з вами поки на екрані показують фільм
  • Що потрібно для того, щоб на екрані кінотеатру з’явився аналоговий фільм та про те у скільки оцінюється професія кіномеханіка

До показу на великому екрані фільми проходять довгий шлях. На кожному етапі картину дивляться багато людей і глядач у кінотеатрі у цьому ланцюжку остання ланка. Від кіномеханіка залежить, чи зможе відвідувач кінотеатру побачити результат усього знімального процесу. Журналіст 20minut.ua побував за кулісами кінотеатру «Родина» і дізнався про те, як вправлятись з плівкою.
- Зараз до нас фільми на плівці привозять рідко — розповідає старший інженер кінотеатру Віра Худик. — Останнього разу показували українського «Поводиря». Тепер картини більш у цифровому форматі йдуть. Робота кіномеханіка, як такого втрачає романтизм. Все простіше стало: натиснув кнопку — комп’ютер сам показує. Великого розуму не треба, хоча теж є свої нюанси.
Щоб потрапити у кімнату кіномеханіків у «Родині», потрібно обійти будівлю та піднятись по сходах. На дверях вивіска «службове приміщення». За ними кілька кімнат. Одразу з дверей натикаєшся на умивальник. В найбільшій — три великих проектори і мало світла.

В перерві між сеансами дві жінки — кіномеханіка перевіряють на комп’ютері справність фільму. Одна з них Віра Худик, розповідає, що в системі кіно працює з 1973 року.

— У нас тут теж були свої катаклізми, — каже жінка. — Радянський Союз добре вирощував професійні кадри. Ніхто не задумувався над тим, що мінімальний прожитковий мінімум один, а мінімальна зарплата інша. Зарплата чомусь завжди була меншою прожиткового рівня. Хочеш — не хочеш потрібно якось викручуватись. Всі з роботи щось таскали. А в нашій професії не було що додому нести, тому і не хотіли тут працювати.

За словами Віри Костянтинівни, зарплата кіномеханіків завжди була маленькою, а відповідальність — великою. Жінка починала працювати в кінотеатрі за 62 рублі. Інженер в той час отримував 120.

— Потрібно добре розбиратись у техніці, знати електрику і нести відповідальність за техніку безпеки, — каже жінка. — Ситуації різні бувають. Плівка горюча. Кіномеханік повинен знати, як себе поводити, щоб у залі не було паніки і люди один одного не душили. А то хтось може залізти комусь на голову і увесь зал по ньому пройде.

— Працювати в кіно прийшла у 1973 році, після закінчення курсів кіномеханіків у четвертому училищі, — розповідає Віра Худик. — В дитинстві у нас всі «хворіли» кіно. Це було дуже романтично. В парку стояв дерев’яний кінотеатр «Промінь». Потім закінчила львівський кінотехнікум. Так стала кіномеханіком і кінотехніком. Навчалась у театральному інституті на кінознавця. Почанала працювати у кінотеатрі «Росія». У той час у Вінниці було вісім кінотеатрів, побувала у всіх.

Три кінопроектори у «Родині» працюють тут з 1979 року. Коли йде кінопоказ, одночасно включають два. Третій у резерві, на всяк випадок.

— Фільми раніше ділились на частини довжиною по 8–10 хвилин, потім стали по 15–20 хвилин. Бобіни потрібно було поперемінно ставити то на один, то на інший проектор, — каже Віра Худик. — Важити вони могли від двох до чотирьох кілограмів. Якщо все йде нормально, глядачі у залі не здогадуються, що механік «клеїть» кіно.

Про те, що бобіну потрібно змінити, попереджають звукові мітки на плівці. За один сеанс змінюється п’ять-шість таких бобін.

— Для покращення якості фільми склеювали в одну бобіну, але для цього був потрібен спеціальний пристрій, — каже жінка. — У «Мирі» такий був. Тоді зовсім просто, фільм показували за один раз.

Конструктивно звук на плівці випереджає зображення на 26 кадрів. Така відстань у проекторі від фільмового до звукового вікна.

— Фільми на бобіни різали так, що можна було точно не попадати, — каже Віра Худик. — Одна закінчувалась, наприклад, тим що їхав автомобіль, а на іншій людина відкривала двері і виходила. Якщо щось «не догравало», на сюжет фільму це ніяк не впливало.

— Працюючи тут 44 роки, дивилась майже всі фільми, які нам привозили, — каже жінка. — Зараз стало важче знайти якогось цікавого режисера — новатора. Дивишся фільми і бачиш старі картини, з яких вони скопійовані. Спецефекти стали кращі, але авторських задумок поменшало.

Серед улюблених фільмів Віра Костянтинівна називає «Політ над гніздом зозулі», трилогію «На кілька доларів більше» та «Тіні забутих предків».

— Цей кінотеатр, до речі, найстаріший у Вінниці, — розповідає жінка. — Про цю історію я вже всім розповідаю. Дізналась, що він був побудований у 1890 році. Знаменитий київський «Жовтень» побудували у 1937 році. У Вінниці перший кінопоказ пройшов у 1911 році. Це при тому, що взагалі перший фільм у світі показали у 1897 році в Парижі. До революції в кінотеатрі проходили дворянські збори і був ілюзіон під назвою «Амброзій». Можливо, добре було зараз реконструювати його в ретро стилі, щоб об’єднати музей і кінотеатр. Зараз практично в жодному кінотеатрі не залишилось такої апаратури. Всі або зруйновані, або перепрофільовані. Кінотеатр міг би стати однією з візитівок Вінниці.

Previous Next
0
0
0
0
Коментарі (2)
  • Vladislav Luzhenetskiy

    Работал в данном кинотеатре в период 1993-1995 годы. До боли знакомая аппаратная, и приятно видеть, что здесь совсем  с той поры ничего не поменялось! Даже цвет внутренней отделки помещения! Автор темы ошибается в том, что кинопроекторы работают с 1979 года. Точнее - работает один, первый. Его марка- 23КПК-2. А вот два других проектора более новые, модели 23КПК-3. Это была принципиально новая, инновационная модель на тот момент, выпускаемая питерским заводом ЛОМО. Основные отличия этой модели от второй версии- это горизонтально расположенная ксеноновая лампа, и одноимпульсный блок поджига к ней, электрический с электронным управлением привод фрикциона и наматывателя, импульсный стабилизированный источник питания читающей лампы, и сама звукочитающая система- оптическая двухканальная, позволяющая читать стереофонические фонограммы. Эти два кинопроектора были смонтированы в период осень 1992- весна 1993г. Кстати именно я в 1994г доработал одноимпульсные блоки поджига на этих двух кинопроекторах с целью повышения стабильности поджига. Главным инженером на тот момент являлся Аркадий Момот- старейший работник кино, 1938 г.р. , старшим киномехаником- Паша из Стрижавки (фамилию подзабыл). Ну и еще долгожителями данного заведения были киномеханик Зоя Смирнова (умерла от рака желудка по- моему в 1995 году) и старенькая еврейка кассир-контролёр с Вишенки (фамилию тоже не помню). В указанный период начала- середины 90-х кинотеатр работал в двухсменном режиме- с утра до обеда демонстрировались детские фильмы, или документальные - по заказам учебных заведений. Так же были и авторские спецсеансы. Насколько я помню, график сеансов первой смены был такой:  10.00, 11.40, 13.30, 15.15.  Вечером было три ( или два- если был двухсерийный фильм) сеанса для взрослых. График был такой: 16.50, 19.00, 21.00. Если фильм был двухсерийный, то такой: 17.00 и 20.00. Пересменка киномехаников была в 16.00. То есть, киномеханик, пришедший на работу в 16.00 заканчивал сеанс, начавшийся в 15.15. Кроме этого, работники кинотеатра обслуживали по выходным дням несколько ведомственных киноустановок- лично я обслуживал установку в школе пожарников. Кинотеатр играл немаловажную роль в становлении профессии киномеханика и для кружковцев городского так называемого в те времена Дворца пионеров- выпускники кружка "кинодело" проходили практику в кинотеатре "Родина", а потом сдавали экзамены на присвоение квалификационной группы в областном управлении кинофикации, где главным инженером трудился замечательный человек и хороший профессионал своего дела Юрий Чайковский- он же лично и принимал экзамены...
  • З.А.Глядач

    "В парку стояв дерев’яний кінотеатр «Промінь»."

    Мається на увазі не Центральний парк,а Парк Козицького. "Промінь" стояв на кількадесять метрів позаду Вічного вогну. Може,трохи правіше.
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Вінниці за сьогодні

08:40 Де сьогодні вінничани сидітимуть дев'ять годин без світла 07:30 Прогноз погоди в Вінниці сьогодні, 14 листопада 2018 року 20:45 Хліба та інклюзії: особлива пекарня та її не менш особливі працівники photo_camera 18:58 Вінничан запрошують на презентацію книги та фільму «Позивний “Бандерас”» Від читача 18:19 Схід і захід разом: донецькі та тернопільські школярі виявилися найбільш активними у неформальній освіті 17:50 Скасувати знесення історичного готелю вимагають вінничани. Петиція 17:45 Фото дня: у Центральному парку розвішали новорічні гірлянди photo_camera 17:20 ТОП-5 незвичних автомобілів, які прямо зараз продають у Вінниці photo_camera 17:17 «Калічать в коледжі регулярно». Вінничан розказав про булінг в м'ясо-молочному 17:04 Дев'ять годин без світла. Де у середу застосують планові відключення? 16:20 За 1500 пацієнтів сімейним лікарям обіцяють майже 20 тисяч гривень в місяць 15:40 53 жертви п’яних ДТП: водій «ВАЗу» вилетів у кювет. Є постраждалі 15:04 Митрополит Роман: «Я не даю руку цілувати – хай хрест цілують…» 14:58 Золота молодь: у Вінниці ді-джей продавав у клубах «елітні» наркотики 14:30 На чотири дні перекриють рух по ділянці на вулиці Максима Шимка 13:17 На Сабарові замерзає лебідь: як врятувати птаха? play_circle_filled photo_camera 13:05 “Народний Бренд 2018”: рекордна кількість голосуючих 13:01 Смертельна пожежа: на Вінниччині через несправну грубку згоріла бабуся 12:00 Зима на порозі: в Україні прогнозують ожеледицю та сніг. Вінниччину не омине 11:54 Оголосили дату закриття сезону прокату «Некстбайк». Велосипеди заберуть на зиму
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Афіша та квитки на Moemisto.ua Афіша:
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up