«ЗІС-5» - в довоєнні роки боровся з вогнем

У 20-х роках минулого століття в СРСР почали виробляти пожежні машини, тому що люди своїми силами не могли протистояти пожежам, і вогонь знищував десятки будинків. Один із таких пожежних автомобілів 1936 року випуску знаходиться у вінницькому ретро-музеї

У довоєнні роки у Вінниці і в цілому по Україні залишалося безліч дерев'яних будинків. Займання одного з них могло знищити до десятка будинків за одну пожежу. Головне знаряддя - відра з водою - не допомагало людям швидко зупинити поширення вогню . Через це в 20-х роках почали виробництво пожежних машин. Один із таких рідкісних експонатів виставлений у вінницькому ретро-музеї.

- У нашому музеї знаходиться дуже рідкісний експонат - «ЗІС-5», але не простий, а пожежний, - каже директор вінницького ретро-музею Олексій Стрембіцький. - Цей автомобіль випустили в 1936 році. Рідкісний експонат, чи не так? Але він не повністю оригінальний - деякі деталі довелося замінити. Все ж таки цьому автомобілю вже більше 70 років. Ми його відреставрували, пофарбували. Тепер кожен вінничанин може відчути себе пожежником тих років. До речі, тоді їм було дуже нелегко. Вони їздили на пожежу просто на бортах автомобіля. А взимку у них намокав і замерзав одяг, від чого пожежники часто застуджувалися. Отже, на таких автомобілях служили сміливі і сильні люди.

Як починалося виробництво

Виробництво вітчизняних пожежних автомобілів почалося ще в 20-х роках. Ідею в прямому сенсі “запозичили” в американців, які випускали маловідомий автомобіль «Отокар». Чому саме він? Тому що він був досить простим в обслуговуванні та недорогим. У 1931 році цю модель перебудували і почали випускати на Московському автомобільному заводі (пізніше його перейменували на завод імені Сталіна). Спроектували автомобіль так, що тільки водій і командир пожежного розрахунку їхали в кабіні, а всім іншим пожежникам доводилося їхати на бортах автомобіля - і в сніг, і в дощ. А взимку вода потрапляла на одяг пожежників і замерзала. Але вони відчайдушно боролися з вогнем у будь-яку погоду. Першу модернізовану вантажівку зібрали на заводі імені Сталіна влітку 1933 року, а вже з 1 жовтня наступного року він пішов у повне виробництво.

Чому саме «ЗІС»?

Для пожежної машини «ЗІС» вибрали не випадково. На відміну від свого побратима - «полуторки», він міг перевозити п'ять тонн вантажу і до того ж тягти причіп вагою до трьох тонн. І це незважаючи на те, що автомобіль сам важив три тонни. А за надійністю йому не було рівних. Автомобіль ставили навіть поряд зі всюдиходом, тому що завдяки ідеально підібраним передавальним числам у трансмісії він міг проходити практично по бездоріжжю - а для пожежної машини це дуже важливо. У роки війни автомобіль також служив вірою і правдою, оскільки роботи в нього додалося. До того ж «ЗІС-5» став першим радянським автомобілем, що поставлявся на експорт - до Туреччини, Прибалтики, Болгарії, республіканської Іспанії.

Був як всюдихід

Автомобіль був оснащений двигуном об'ємом 5,5 літра і потужністю 73 кінських сили, і не мав проблем із запуском навіть у сильні морози. Витрата палива у цього автогіганта - 33 літри на 100 кілометрів, немало за нашими мірками. Але в ті часи на витрату палива ніхто не звертав уваги - потрібні були потужні та надійні автомобілі. Перевагою автомобіля було те, що він влітку міг їздити навіть на гасі. А в інші пори року - на бензині А-55. Непоганою модернізацією автомобіля стала установка бензонасоса в «ЗІСі», на відміну від «полуторки», у якої паливо текло самопливом. Середній пробіг до капремонту у «ЗІС-5» становив до 100 тисяч кілометрів.

Технічні характеристики

Виробник: завод імені Сталіна, СРСР

Рік випуску: 1936

Маса: 3075 кг

Об'єм двигуна: 5,5 л

Об'єм бака: 60 ??л

Максимальна швидкість: 60 км/год