Іван Богун: подільський "ніндзя" чи просто герой

Історики можуть розслабитись - цей матеріал не претендує на історичну сенсацію. Хоча... Спростування можливі, попередження теж - вони стосуються тільки мене - автора, і тільки смерті Гоголя. Він теж писав про козаків і нечисту силу, тому поховали його живим - вмирав у труні, коли "земля мала б стати пухом"... До чого тут це? У вінницьких книгарнях з’явився у продажу новий історичний роман - "Іван Богун - полковник", який написав місцевий журналіст Олександр Дмитрук. І саме його прізвище сьогодні поставив в один ряд із Гоголем той, кого називають волхвом...
Про "спотворений образ"
Дякуючи польському режисеру Єжи Гофману, думаю, для багатьох образ Богуна асоціюється із російським актором Домогаровим. У романі "Вогнем і мечем"  Генріка Сенкевича та його екранізації Богун - головний персонаж. Після цієї ролі Домогарову відкрили двері в європейську кіноеліту, а у Польщі відкрили "богунські" сайти, його обличчя прикрашало обкладинки журналів, наклейки, чашки...
Гофман, предки якого, до речі, родом із Вінниці, 15 років виношував замисел картини, разом з продюсером заради "Вогнем і мечем" він заклав у банку все своє майно... І "картонним" цей фільм ніхто із акторів не назве, все було по-справжньому - на зйомках Домогарова змушували пірнати в бочку з якоюсь гидотою: "Мій герой Богун весь час ходить у крові. Малоприємно, але правдиво". Однак не всі так думають...          
- Образ Івана Богуна у фільмі "Вогнем і мечем" спотворено! - переконаний  Володимир Воловодюк, отаман Вінницького полку імені Iвана Богуна. - Дарма, що століттями державні мужі недооцінювали козацького полковника, дарма, що досі йому ніде не спорудили пам'ятника. Природа щедро наділила Івана Богуна винятковою вродою, статурою, кмітливим розумом та хистом воїна-полководця. Навіть польський історик зазначав, що "... з 80 діячів часів Хмельницького Іван Богун - найпрекрасніший. Він поєднував у собі розум, незалежність характеру, не заплямував себе жорстокістю, відзначався високою моральністю і вірністю ідеалам..." Народився Іван на Поділлі, під час визвольної війни став кращим воїном Богдана Хмельницького, його радником і полковником.
На думку отамана, особливо проявився військовий хист Богуна при обороні Вінниці у 1651 році. Він ніби гіпнотизував ворога, заманюючи в ополонки та пастки. "Чарівник, характерник, віщун", - називали його в народі.
Утім, щодо "потворності" образу Богуна у фільмі "ВіМ" сперечаються. Одні кажуть, що слід враховувати польську "точку зору", водночас припускають, що у фільмі настільки добре відобразили героїчну постать Богуна, як може ніколи на змальовували козацьких ватажків в жодному українському або радянському кіно. А те, що у фільмі показані деякі його "невдачі" молодих часів, то час був такий, що фортуна часто міняла своїх фаворитів, та й знову - поляки ж знімали.
Інші кажуть: "Гофман може й сам не усвідомив, якого героя він створив на екрані за допомогою Домогарова та повернув українському народові, який щось останній час став вже забувати своїх героїв".
До речі, Єжи Гофман навряд чи заробить гроші на прокаті фільму "Вогнем і мечем" в Україні. Такий вердикт виніс Мінкульт і днями ще й один зі столичних судів. Зарано рахувати й скільки гонорару і слави заробить на своєму творі "Іван Богун - полковник" Олександр Дмитрук. Звісно, на презентаціях книгу будуть хвалити, як і в рецензіях вінницьких істориків на роман-хроніку, "в якому розповідається про справжні події". Якби...
Відомий поважний чоловік у Вінниці нещодавно при розмові про Богуна сказав: "Даремно автор про волхвів таке написав... Це небезпечно, тим більше, всі знають хто він і де він, над ним можуть легко зробити обряд..." Що ж написав такого Олександр Дмитрук?
Аби отримати відповідь, довелося чекати кілька днів згоди на інтерв'ю з тим самим волхвом. Через посередників все ж таки домовилися. Живе він не у Вінниці. І говорили ми з ним не тільки про книгу і козаків.
"Не Богун був характерником, а його права рука  - турок Чайка, він же Алі"      
- Ця книжка на 50% про Алі - сотника, праву руку Богуна. Його називали Чайка, він був сотником у Данила Нечая, а після його смерті перейшов до Богуна. За указкою Чайки Богун все робив, але жив своїм розумом... Щоб писати про таких, як Алі, то потрібно розпитувати знаючих, а за видумки про нас... то треба читати про того ж Гоголя.
Його поховали живим... 
- За те, що описував неправдоподібні дії про потойбічний світ. Зокрема, "Вечера на хуторе близ Диканьки" і "Вій". Ось за ці дві книги він був покараний. Гоголь написав, що відьма керує нечистою силою. Відьма не може керувати нечистою силою, навпаки - нечиста сила нею керує. А тим більше не може мстити після свої смерті, більше того - вона буде рада, що вмерла. Відьма навіть хотіла б, щоб її убили, позбавили прокляття. Відьмовство у будь-якій формі - це є прокляття. Це не те, що людина захотіла і стала відьмою. Відьмами, в принципі, ніколи не народжуються. Відьмами стають. Як? Людина звертається до Бога за якоюсь порадою, наприклад, дитина захворіла і вона готова віддати свою душу, аби врятувати її, ну а Бог не може всіх почути, тоді людина починає звертатися до другої сили. Не всі, але в якийсь визначений момент її чують. От тоді вона й потрапляє під вплив нечистої сили, тобто починає виконувати волю того, до кого звернулася. Хоче вона цього, чи не хоче, але "автоматом" починає робити людям зло...
Відьмами не народжуються - відьмами стають. По своїй волі. На Бога розгнівилася, і побралася з нечистою силою...
Гоголя поховали живим за те, що він неправильно писав. Ми всі постійно під наглядом. Нас контролюють всякі сили. Людина вважає, що вона цар природи, і глибоко помиляється...

Не скажу, що я - надлюдина. Я такий, як усі, тільки трішки більше знаю. Тому якщо писати про те, чого ти не знаєш, то краще не писати. Бо можна образити. Наприклад, в книзі "Іван Богун" мене зачепив за живе описаний обряд і як після смерті Нечая волхви сіли пити медовуху. Я вже не кажу про сам обряд, але волхви взагалі не вживають спиртного! Алкоголь - це табу! Тому що розум повинен бути ясний. Завжди! Алкоголь затуманює його. Алкоголь – зло, і люди це прекрасно розуміють. Навіть в Писанні: "Пий, але не п'яній". І в Корані заборонений алкоголь...
У книзі, до речі, написано, що волхви пішли, а Сірко остався з козаками. Значить Сірко для чогось був оставлений? Щоб ніхто не підгледів за обрядом, не завадив. А Сірко був характерником.
- Хто ж такі характерники?
- Характерником може стати людина, яка має знахарські здібності, хороше відчуття нюху природи. Це Божий дар до природи. Ну от є в одних потяг до малювання, в інших  - до співів... А ці мають зливатися з природою. Таких змалечку навчають волхви. Тільки волхви.
- Хто такі волхви?
- Волхви - це люди... які можуть все... Вони навчають характерників. Але зараз характерників немає, а на той час вони були поширені. 
- У козаків?
- Так. Можна сказати, їхня допомога.
- "03"?
- Щось на зразок - тільки допомога у розвідці. Вони можуть непомітно підповзти, дізнатися... Характерникам приписується, що вони могли перевертатися у деяких тварин. Це так, але хтось міг, хтось не міг. Сірко міг...
- Чи правду пишуть про характерників?
- Ніхто ще не написав. І не напише. Бо у жодного характерника не взяли інтерв'ю. І не візьмуть. Їх немає зараз. На даний час вони не потрібні. На даний час...
- Але є волхви?
- Волхви є. Якщо нам потрібні будуть характерники, вони будуть. Волхвом стає тільки народжений від волхва. І то не всі.
- То ким все ж був Богун?
- Народився у Калинівському районі, в Гущинцях  або в  Кам’яногірці. Говорять, що його потомки проживають у Слобідці.
- Богунська кров?
- Так, богунська кров грає там досі... Відчайдушні... Він не був характерником, але був з характером. Сам по собі. Ніяких політичних інтриг він не визнавав. І це його згубило... Богун не розумів, як це сьогодні можуть бути за ним, завтра - за поляками, післязавтра - за руськими, а там з татарами... У нього кругом були вороги, які не могли його поставити на гетьманство.
Він дійсно переживав за Україну, боровся за її незалежність, хотів сам усе зробити, своїми руками. Навіть січовиків на допомогу не просив, тільки Сірка... Парадокс - Сірко його не послухав. Це ще раз підтверджує, що Богун не був характерником, інакше б вони знайшли спільну мову. 
- А кохання, дике і шалене, як у фільмі "Вогнем і мечем"?
- Я глибоко сумніваюсь, що Богун любив когось. Він через кохання голову не втрачав. Він навіть, в принципі, і горілки не пив.
- А звідки ви можете це знати?
- Люди казали. Богун був чиста голова.
- Невже треба бути п'яним, щоб полюбити?
- Ні! Я про його прагматичний склад характеру. Одна його помилка - він нікого не слухав. Він хотів своїм розумом перевернути Україну. Богун воював постійно. А хата у нього була в Кальнику, мав жінку, дітей...
- Чи знався він з волхвами?
- Так. Вони його лікували не раз. Лікували його козаків, його родину... Сам Чайка (Алі) був родом із Кам’яногірки, де до цієї пори його родичі залишилися, які займаються зціленням. Між іншим, дуже добре травами капітально лікують людей...
А Богуна здали, бо він занадто був переконаний у собі. Сам, без охорони поїхав "на стрілку", йому свої таку локшину на вуха навішали... А він так хотів гетьманську булаву, що жага влади затьмарила розум. Приблизно так, як нашу владу сьогодні. Ющенко, який так любить старовинне, почитав би історію. Він як Виговський має купу радників, які йому все радять, радять... А Виговський вирішив перевірити як йому, гетьману, довіряють - зробив голосування, так у нього булаву й забрали...
 От тільки такого патріота України, як Богун, важко знайти серед наших політиків. У цьому Олександр Дмитрук правий - Іван Богун не шукав союзників у боротьбі з ворогом, а опирався виключно на силу українців. І все ж таки він не був характерником...