Іван Богун: подільський "ніндзя" чи просто герой

Іван Богун: подільський "ніндзя" чи просто герой
- Про характерників правди ніхто ще не написав. І не напише. Бо у жодного характерника не взяли інтерв'ю. І не візьмуть. Їх немає зараз. На даний час вони не потрібні. На даний час

Історики можуть розслабитись - цей матеріал не претендує на історичну сенсацію. Хоча... Спростування можливі, попередження теж - вони стосуються тільки мене - автора, і тільки смерті Гоголя. Він теж писав про козаків і нечисту силу, тому поховали його живим - вмирав у труні, коли "земля мала б стати пухом"... До чого тут це? У вінницьких книгарнях з’явився у продажу новий історичний роман - "Іван Богун - полковник", який написав місцевий журналіст Олександр Дмитрук. І саме його прізвище сьогодні поставив в один ряд із Гоголем той, кого називають волхвом...
Про "спотворений образ"
Дякуючи польському режисеру Єжи Гофману, думаю, для багатьох образ Богуна асоціюється із російським актором Домогаровим. У романі "Вогнем і мечем"  Генріка Сенкевича та його екранізації Богун - головний персонаж. Після цієї ролі Домогарову відкрили двері в європейську кіноеліту, а у Польщі відкрили "богунські" сайти, його обличчя прикрашало обкладинки журналів, наклейки, чашки...
Гофман, предки якого, до речі, родом із Вінниці, 15 років виношував замисел картини, разом з продюсером заради "Вогнем і мечем" він заклав у банку все своє майно... І "картонним" цей фільм ніхто із акторів не назве, все було по-справжньому - на зйомках Домогарова змушували пірнати в бочку з якоюсь гидотою: "Мій герой Богун весь час ходить у крові. Малоприємно, але правдиво". Однак не всі так думають...          
- Образ Івана Богуна у фільмі "Вогнем і мечем" спотворено! - переконаний  Володимир Воловодюк, отаман Вінницького полку імені Iвана Богуна. - Дарма, що століттями державні мужі недооцінювали козацького полковника, дарма, що досі йому ніде не спорудили пам'ятника. Природа щедро наділила Івана Богуна винятковою вродою, статурою, кмітливим розумом та хистом воїна-полководця. Навіть польський історик зазначав, що "... з 80 діячів часів Хмельницького Іван Богун - найпрекрасніший. Він поєднував у собі розум, незалежність характеру, не заплямував себе жорстокістю, відзначався високою моральністю і вірністю ідеалам..." Народився Іван на Поділлі, під час визвольної війни став кращим воїном Богдана Хмельницького, його радником і полковником.
На думку отамана, особливо проявився військовий хист Богуна при обороні Вінниці у 1651 році. Він ніби гіпнотизував ворога, заманюючи в ополонки та пастки. "Чарівник, характерник, віщун", - називали його в народі.
Утім, щодо "потворності" образу Богуна у фільмі "ВіМ" сперечаються. Одні кажуть, що слід враховувати польську "точку зору", водночас припускають, що у фільмі настільки добре відобразили героїчну постать Богуна, як може ніколи на змальовували козацьких ватажків в жодному українському або радянському кіно. А те, що у фільмі показані деякі його "невдачі" молодих часів, то час був такий, що фортуна часто міняла своїх фаворитів, та й знову - поляки ж знімали.
Інші кажуть: "Гофман може й сам не усвідомив, якого героя він створив на екрані за допомогою Домогарова та повернув українському народові, який щось останній час став вже забувати своїх героїв".
До речі, Єжи Гофман навряд чи заробить гроші на прокаті фільму "Вогнем і мечем" в Україні. Такий вердикт виніс Мінкульт і днями ще й один зі столичних судів. Зарано рахувати й скільки гонорару і слави заробить на своєму творі "Іван Богун - полковник" Олександр Дмитрук. Звісно, на презентаціях книгу будуть хвалити, як і в рецензіях вінницьких істориків на роман-хроніку, "в якому розповідається про справжні події". Якби...
Відомий поважний чоловік у Вінниці нещодавно при розмові про Богуна сказав: "Даремно автор про волхвів таке написав... Це небезпечно, тим більше, всі знають хто він і де він, над ним можуть легко зробити обряд..." Що ж написав такого Олександр Дмитрук?
Аби отримати відповідь, довелося чекати кілька днів згоди на інтерв'ю з тим самим волхвом. Через посередників все ж таки домовилися. Живе він не у Вінниці. І говорили ми з ним не тільки про книгу і козаків.
"Не Богун був характерником, а його права рука  - турок Чайка, він же Алі"      
- Ця книжка на 50% про Алі - сотника, праву руку Богуна. Його називали Чайка, він був сотником у Данила Нечая, а після його смерті перейшов до Богуна. За указкою Чайки Богун все робив, але жив своїм розумом... Щоб писати про таких, як Алі, то потрібно розпитувати знаючих, а за видумки про нас... то треба читати про того ж Гоголя.
Його поховали живим... 
- За те, що описував неправдоподібні дії про потойбічний світ. Зокрема, "Вечера на хуторе близ Диканьки" і "Вій". Ось за ці дві книги він був покараний. Гоголь написав, що відьма керує нечистою силою. Відьма не може керувати нечистою силою, навпаки - нечиста сила нею керує. А тим більше не може мстити після свої смерті, більше того - вона буде рада, що вмерла. Відьма навіть хотіла б, щоб її убили, позбавили прокляття. Відьмовство у будь-якій формі - це є прокляття. Це не те, що людина захотіла і стала відьмою. Відьмами, в принципі, ніколи не народжуються. Відьмами стають. Як? Людина звертається до Бога за якоюсь порадою, наприклад, дитина захворіла і вона готова віддати свою душу, аби врятувати її, ну а Бог не може всіх почути, тоді людина починає звертатися до другої сили. Не всі, але в якийсь визначений момент її чують. От тоді вона й потрапляє під вплив нечистої сили, тобто починає виконувати волю того, до кого звернулася. Хоче вона цього, чи не хоче, але "автоматом" починає робити людям зло...
Відьмами не народжуються - відьмами стають. По своїй волі. На Бога розгнівилася, і побралася з нечистою силою...
Гоголя поховали живим за те, що він неправильно писав. Ми всі постійно під наглядом. Нас контролюють всякі сили. Людина вважає, що вона цар природи, і глибоко помиляється...

Не скажу, що я - надлюдина. Я такий, як усі, тільки трішки більше знаю. Тому якщо писати про те, чого ти не знаєш, то краще не писати. Бо можна образити. Наприклад, в книзі "Іван Богун" мене зачепив за живе описаний обряд і як після смерті Нечая волхви сіли пити медовуху. Я вже не кажу про сам обряд, але волхви взагалі не вживають спиртного! Алкоголь - це табу! Тому що розум повинен бути ясний. Завжди! Алкоголь затуманює його. Алкоголь – зло, і люди це прекрасно розуміють. Навіть в Писанні: "Пий, але не п'яній". І в Корані заборонений алкоголь...
У книзі, до речі, написано, що волхви пішли, а Сірко остався з козаками. Значить Сірко для чогось був оставлений? Щоб ніхто не підгледів за обрядом, не завадив. А Сірко був характерником.
- Хто ж такі характерники?
- Характерником може стати людина, яка має знахарські здібності, хороше відчуття нюху природи. Це Божий дар до природи. Ну от є в одних потяг до малювання, в інших  - до співів... А ці мають зливатися з природою. Таких змалечку навчають волхви. Тільки волхви.
- Хто такі волхви?
- Волхви - це люди... які можуть все... Вони навчають характерників. Але зараз характерників немає, а на той час вони були поширені. 
- У козаків?
- Так. Можна сказати, їхня допомога.
- "03"?
- Щось на зразок - тільки допомога у розвідці. Вони можуть непомітно підповзти, дізнатися... Характерникам приписується, що вони могли перевертатися у деяких тварин. Це так, але хтось міг, хтось не міг. Сірко міг...
- Чи правду пишуть про характерників?
- Ніхто ще не написав. І не напише. Бо у жодного характерника не взяли інтерв'ю. І не візьмуть. Їх немає зараз. На даний час вони не потрібні. На даний час...
- Але є волхви?
- Волхви є. Якщо нам потрібні будуть характерники, вони будуть. Волхвом стає тільки народжений від волхва. І то не всі.
- То ким все ж був Богун?
- Народився у Калинівському районі, в Гущинцях  або в  Кам’яногірці. Говорять, що його потомки проживають у Слобідці.
- Богунська кров?
- Так, богунська кров грає там досі... Відчайдушні... Він не був характерником, але був з характером. Сам по собі. Ніяких політичних інтриг він не визнавав. І це його згубило... Богун не розумів, як це сьогодні можуть бути за ним, завтра - за поляками, післязавтра - за руськими, а там з татарами... У нього кругом були вороги, які не могли його поставити на гетьманство.
Він дійсно переживав за Україну, боровся за її незалежність, хотів сам усе зробити, своїми руками. Навіть січовиків на допомогу не просив, тільки Сірка... Парадокс - Сірко його не послухав. Це ще раз підтверджує, що Богун не був характерником, інакше б вони знайшли спільну мову. 
- А кохання, дике і шалене, як у фільмі "Вогнем і мечем"?
- Я глибоко сумніваюсь, що Богун любив когось. Він через кохання голову не втрачав. Він навіть, в принципі, і горілки не пив.
- А звідки ви можете це знати?
- Люди казали. Богун був чиста голова.
- Невже треба бути п'яним, щоб полюбити?
- Ні! Я про його прагматичний склад характеру. Одна його помилка - він нікого не слухав. Він хотів своїм розумом перевернути Україну. Богун воював постійно. А хата у нього була в Кальнику, мав жінку, дітей...
- Чи знався він з волхвами?
- Так. Вони його лікували не раз. Лікували його козаків, його родину... Сам Чайка (Алі) був родом із Кам’яногірки, де до цієї пори його родичі залишилися, які займаються зціленням. Між іншим, дуже добре травами капітально лікують людей...
А Богуна здали, бо він занадто був переконаний у собі. Сам, без охорони поїхав "на стрілку", йому свої таку локшину на вуха навішали... А він так хотів гетьманську булаву, що жага влади затьмарила розум. Приблизно так, як нашу владу сьогодні. Ющенко, який так любить старовинне, почитав би історію. Він як Виговський має купу радників, які йому все радять, радять... А Виговський вирішив перевірити як йому, гетьману, довіряють - зробив голосування, так у нього булаву й забрали...
 От тільки такого патріота України, як Богун, важко знайти серед наших політиків. У цьому Олександр Дмитрук правий - Іван Богун не шукав союзників у боротьбі з ворогом, а опирався виключно на силу українців. І все ж таки він не був характерником...

Відео дня
>У фільмі "Вогнем і мечем " роль Богуна зіграв Олександр Домогаров


"Богун же мав вдачу лисиці"
"На початку 1651 року польський гетьман М. Калиновський рушив на Східне Поділля. Біля містечка Красного стався бій між супротивниками, у якому загинув полковник Д. Нечай. Пограбувавши ряд населених пунктів півдня Брацлавщини, поляки пішли на Вінницю. Їхні загони нарахували 20 тис. жовнірів. Сили козаків на чолі з І. Богуном були приблизно усемеро меншими.

Повстанці зосередилися біля єзуїтського монастиря. На Бугу вони прорубали численні ополонки, притрусили їх соломою. Заманивши ворога на кригу, козаки здійснили по ньому артилерійський та вогнепальний вогонь. У результаті був знищений весь авангардний загін поляків...
Невдовзі на допомогу Богуну підійшли два козацькі полки. Відступаючим польським військам під с. Якушенцями було завдано потужного удару...
Про мужнього і талановитого ватажка Івана Богуна польські автори залишили промовисті свідчення. В. Коховський характеризував його так: "Богун же мав вдачу лисиці, яка показує собакам зуби і хвіст. Він був сильний і хитрий... вславився невтомністю і швидкістю дій". Інший автор - Твардовський, повідав історію, як Богун, несподівано з'явившись у тилу шляхетського війська, почав кричати до своїх по-татарському, перелякав ворога, кинувся на нього: "Наші, як ошпарені, кинули свої вантажі і обоз, поранених і хворих..."
Шляхта покинула на полі бою понад шість тисяч убитих і ледве врятувалася втечею. Іван Богун прославився і в облозі Збаража, і під Берестечком, де був обраний наказним гетьманом. Загинув він у 1664 році, виданий зрадником".
З книги "Вінниця: історичний нарис"     

Характерники і волхви
Наші характерники багато чим нагадують японських ніндзя, про яких підлітки точно знають. Хоча у школах історії саме України, а не Японії, повинна бути більша увага.
Стрільців-розвідників у козацькому війську називали пластунами. На Запорозькій Січі вони мали окремий пластунівський курінь. Про них А. Чайковський пише: "Хто меткий та хитрий, вміє собі порадити, дістає від товариства прикметник характерника, якогось надчоловіка, котрого куля не бере і котрий самого чортяку вміє окульбачити і заставити собі служити".
Д. Яворницький теж стверджує, що "між козаками завжди були так звані "характерники", яких ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Такі "характерники" могли відкривати без ключів замки, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе за допомогою особливих "верцаєл", перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав'язаних і навіть зашитих мішків, "перекидатись" у котів, перетворювати людей у кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств".
Характерництво, безумовно, приховує багато таємниць для істориків, лікарів, біологів, хіміків, фізиків, інженерів. Те, що нам відомо, тільки вершок айсберга, основа якого ховається в темних глибинах містики і парапсихології. Свій початок козаки-характерники ведуть від давньоукраїнських язичницьких волхвів (віщунів, чародіїв).
В. Шевчук пише про волхвів таке: "Вони, вважалося, знали таємну силу речей, явищ і володіли своєю, виробленою в століттях, наукою і прийомами, з допомогою яких цю віру вселяли в маси. Вони займалися пророцтвом, тобто віщували про майбутнє, через що і називали їх віщунами".


Обряд на могилі Данила Нечая
Козаки відійшли кроків на сто й здалеку почали дивитися на приготування. Невідомо звідки віщуни дістали щось схоже на кадило, проте значно більше, щось у ньому запалили й, розмахуючи над головою, тричі обійшли місце поховання, Потім стали трикутником обличчям один до одного й, піднявши до неба руки, почали читати якусь молитву, слів котрої ніхто не почув. Після знову три рази обійшли могилу, але цього разу стали один до одного спинами й проробили те ж саме. Цей ритуал виконали тричі, а потім зійшлися і стали на коліна, впершись головами, проте за кілька секунд зірвались на ноги й знову підняли руки. Цієї миті густі хмари розійшлися і, як спалах, блиснуло яскраве сонце. Воно світило доти, доки віщуни тримали піднятими руки. Як тільки опустили, хмари знову щільно зімкнулися. Віщуни тричі поклонилися до могили і мовчки пішли, нічого не кажучи козакам, на шлях. Ті - слідом.
Біля кінної валки віщуни тричі витерли снігом обличчя та руки і потягли припасені з дому кошики та торбини. Прямо на снігу розстелили сувій білої тканини й почали викладати наїдки. З'явився бутель з медовухою.  


 

  

 

Коментарі (6)
  • Степан Петрович

    Який досвід предків варто використати формуючи нову українську армію?

    Які завдання для озброєних людей ставило слов'янське суспільство?

    Чому військова старшина у предків мала бути духовно посвяченою?

    Стаття "ПРО ЗАВДАННЯ АРМІЇ В СУСПІЛЬСТВІ ПРЕДКІВ" -

    https://uamodna.com/articles/pro-zavdannya-armiyi-v-suspiljstvi-predkiv/

  • Степан Петрович

    «ТРАДИЦІЇ ХАРАКТЕРНИКІВ» (Збірка статей з видання «Братство Богуна», №2-№35).

    В збірці – характерництво як явище, Іван Богун та минуле України, праукраїнські держави за тисячі минулих років, основи давнього православного світогляду, рахмано-характерницькі традиції, віра характерників, світорозуміння предків…

    Скачати збірку можна на Львівському форумі (розділ «Історія») -

    https://forum.lvivport.com/threads/tradiciji-xarakternikiv-zbirka-statej-z-vidannja-bratstvo-boguna.121390/

  • Степан Петрович

    Про славетних українських духовних воїнів.

    Характерники і характерництво, козак Мамай як образ православного воїна Рахмана.

    Характерницька школа на Волині та вишкіл на Січі.

    Давній православний світогляд, як основа рахманства та характерництва.

    Статті:

    – “ХАРАКТЕРНИЦТВО — ВІД МИНУЛОГО ДО МАЙБУТНЬОГО: ПРО БРАТСТВО БОГУНА” – https://uamodna.com/articles/harakternyctvo-vid-mynulogo-do-maybutnjogo-pro-bratstvo-boguna/

    – “ПРАВОСЛАВНИЙ СВІТОГЛЯД — НАУКА ГЛИБИННОГО СВІТОРОЗУМІННЯ БУТТЯ” – https://uamodna.com/articles/pravoslavnyy-svitoglyad-indash-nauka-glybynnogo-svitorozuminnya-buttya/

    – “ЧОМУ НАШІ СЛОВ’ЯНСЬКІ ПРЕДКИ СТАЛИ УКРАЇНЦЯМИ” – https://uamodna.com/articles/chomu-nashi-slovyansjki-predky-staly-ukrayincyamy/

    Варто прочитати і знати…

  • Степан Петрович

    Невідоме про Івана Богуна…
    Статті та відео які варто переглянути усім допитливим!
    Важливо знати правду і навчитись шанувати справжніх українських героїв!
    Шукайте в інтернеті матеріали “До 400-річчя Івана Богуна: таємниці Берестецько-Мізоцької битви (ВІДЕО)” – https://site.ua/ivan.morozenko.16411/34234-do-400-richchya-ivana-boguna-taemnitsi-berestetsko-mizotskoyi-bitvi-video/

keyboard_arrow_up