У лісі поганої погоди не буває

Василь Гелемба, скільки себе пам’ятає - любить ліс. Змалечку любив гуляти у ньому, а коли підріс, частенько на канікулах підробляв у лісництві.
- Тоді у колгоспах грошей не платили, тому на книжки та зошити заробляв у лісі, - згадує лісник, - просапував лісові культури, прорубував коридори.
То ж коли стало питання обирати професію, сумнівів не було – пішов працювати туди, де йому було добре, у ліс. Згодом вступив на заочну форму навчання у Кишинівський сільськогосподарський інститут. Та закінчити його не довелося, покинув на третьому курсі. На той час Василь був уже одружений, підростало двоє діток, та й мати захворіла. Не до навчання було. Працював у лісі робочим, бензопильником. Потім запропонували Василю посаду лісника.
- Кожна людина ставиться до своєї роботи по різному. Лісник, що переді мною працював, виконував свої обов’язки на совість. Ліс я прийняв гарний, доглянутий, - згадує Василь.
Щоранку лісник їде на роботу за двадцять кілометрів. Влітку - на мотоциклі, взимку добирається на автобусі. "Робоче місце" лісника чималеньке - 450 гектарів лісу. Звичайно, за день таке господарство не обійти, тим більше у сімдесят років, але на мотоциклі лісник об'їжджає його кожен день. Знає у лісі кожну стежечку, кожне деревце.

Праця лісника може видатися легкою. Ну що, мовляв, робити в лісі? Прогулюйся собі на здоров’я, дихай свіжим повітрям. Та, виявляється, не все так просто. Робота у лісі кипить цілий рік. Навесні саджають саджанці, влітку доглядають за ними, восени збирають насіння, взимку - проводять рубки по догляду за лісом.
- Залучаю людей до роботи в лісі, школярів, - діти допомагають підготувати грунт для посадки лісу, збирають насіння, лікарські рослини, помагають садити. Раніше більше людей виявляли бажання працювати у лісі. Зараз усе менше. Садимо в основному дуб, - продовжує лісник. - Це найцінніша порода. Кожна лісопосадка до п’яти років має просапуватися. Перший рік сапаємо п’ять разів, другий рік - на один догляд менше. На п’ятий рік - один раз просапуємо. Ліс росте помаленьку. А у міжряддях різні породи ростуть набагато швидше: осика, верба, граб, ясени. Вони дуже швидко ростуть, щоб дати світло дубу, ми розчищаємо міжряддя.

За роки роботи у лісництві посадив лісник чимало дерев.
- Такого не буває, що зрізали щось, а не посадили. Навпаки - розширюємо посадку лісу. Заліснюємо пустирі, яри, землі, непридатні для сільськогосподарського використання, - пояснює Василь Степанович. - Садиш малесенькі саджанці, а через багато років виростає гарний ліс. Дивишся на результат своєї роботи - могутні дерева, і душа радіє.
Василь Гелемба справді закоханий у свою роботу. За тридцять років у відпустці практично не був.
- Не можу сидіти без роботи і не уявляю свого життя без лісу. Тягне мене сюди, - розповідає пан Василь. - Ліс у всі пори року гарний. Тут не буває поганої погоди. Навіть якщо дощ, у лісі гарно. Зимою, звичайно, важко ходити по снігу, але дивишся навколо і не можеш налюбуватися. Я живу лісом. Ніколи не їздив на море і не потрібне воно мені. Хіба може бути десь краще, ніж тут?