«Я знову беру форму і йду служити»: історія гвардійця на псевдо Добрий
- У 18 років він уже знав, що не хоче залишатися осторонь війни. Сьогодні молодший сержант із позивним Добрий — командир екіпажу ударних безпілотників 40 полку Нацгвардії.
- Він пройшов бойові завдання на Покровському напрямку, навчився керувати дронами й пережив втрати побратимів. А вдома на нього чекають дружина та маленький син.
«Я не можу просто стояти осторонь і дивитися, як хтось захищає мою сім’ю, якщо сам здатен це робити», — такими словами оператор БпЛА 40 полку імені полковника Данила Нечая Національної гвардії України, молодший сержант Добрий розпочинає свою історію.
До війська він долучився у 2021 році, прийшовши на строкову службу. На той час хлопець лише починав доросле життя, мав власні плани та мрії. Перед цим навчався на матроса-електрозварника й навряд чи міг передбачити, як кардинально зміниться його життя. Повномасштабне вторгнення росії застало Доброго у 18-річному віці.

Спочатку гвардієць охороняв важливі державні об’єкти. Згодом, дізнавшись про формування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів, вирішив перевестися туди. Нині він командир екіпажу, за плечима якого бойові вильоти, непрості завдання на Покровському напрямку та випробування війною.
«Ми багато годин проводили на симуляторах. Потрібно було навчитися керувати дроном, звикнути до рухів рук, відпрацювати моторні навички. Працювали з обладнанням, антенами, налаштуваннями. Усе починалося з навчання, яке згодом мало перетворитися на реальну бойову роботу», — пригадує Добрий.

Перший бойовий досвід гвардійця припав на 2025 рік. Покровський напрямок зустрів його зовсім іншою реальністю. Зруйновані будинки, спустошені вулиці та постійна небезпека стали різким контрастом.
На перших бойових завданнях гвардієць допомагав пілоту орієнтуватися на місцевості. Проте сам Добрий прагнув більшого: хотів розвиватися, опановувати нові навички й безпосередньо долучатися керувати дронами. Тому згодом почав виконувати саперні завдання, а потім і сам став пілотом ударних безпілотників.
Робота екіпажу була різноплановою. Гвардійці працювали по ворожій піхоті й техніці, виконували завдання із забезпечення своїх підрозділів. Кожна операція вимагала зосередженості, злагодженості та відповідальності за дії одне одного.
«Спочатку обстановка здавалася відносно спокійною. Але згодом ситуація на напрямку ускладнилася. Пересування ставало дедалі небезпечнішим, а шлях до позицій і назад вимагав значних фізичних та моральних зусиль. Бували моменти, коли ставало дуже важко. Але мотивувало бажання помститися за побратимів, за тих, кого ми втратили. Коли працюєш на позиції, розумієш, що важлива кожна деталь. Найголовніше – безпека. Ти відповідаєш не тільки за себе, а й за людей, які поруч», — розповідає гвардієць 40 полку НГУ.
Серед щоденної небезпеки та спільної роботи особливого значення набуло побратимство. Воно не вимірюється кількістю разом проведених днів чи словами підтримки. Його справжня цінність виявляється в готовності прийти на допомогу, прикрити, підтримати й не залишити сам на сам із труднощами.
«Хлопці, з якими ти працюєш на позиції, стають тобі друзями, братами. Побратим — це людина, на яку завжди можеш покластися. І навіть коли виходиш із позиції, побратимство не закінчується. Це як брат, але ще ближче. На полі бою дуже важлива довіра. Ми повинні не просто виконати завдання, а й повернутися живими», — говорить Добрий.
Для нього військова служба — це насамперед відповідальність, дисципліна та взаємоповага. Добрий пишається тим, що служить у Національній гвардії України, і переконаний: у захисті рідної землі не буває поділу на тих, хто воює більше чи менше.
«Ми всі робимо одну роботу — захищаємо свою землю. Бо хто, як не ми? Або тут будуть наші війська, або російські. І ми тут ворожих не допустимо», — наголошує гвардієць.
Попри військову форму, бойовий досвід і командирську відповідальність, Добрий залишається звичайною людиною зі своїми мріями та родинними цінностями.
У 2024 році він одружився, а нещодавно в подружжя народився син. Тепер має ще більше причин мріяти про мир, повертатися додому й бути поруч із близькими. Та після кожного повернення до родини знову одягає форму і стає до служби.
«Я така ж людина, як і всі. Коли приходжу додому й знімаю форму, у мене так само є мрії, плани, я теж втомлююся. Хочеться будувати сім’ю, бути поруч із дружиною та сином. Але я знову беру форму і йду воювати, йду служити своїй країні. Бо якщо не ми, то хто?» — каже Добрий.
Він не приховує, що служба потребує витримки, сил і готовності долати труднощі. Водночас переконаний: кожен охочий захищати Україну може знайти своє місце у війську. Зокрема, запрошує долучатися до роти ударних безпілотних авіаційних комплексів тих, хто цікавиться сучасними технологіями та БпЛА.
«Тут людяне ставлення командирів, сильний колектив. Усього навчимо, усе покажемо. Головне — мати бажання розвиватися та працювати», — звертається до майбутніх побратимів гвардієць.
Історія Доброго — про хлопця, якому війна вже у 18 років поставила дорослий вибір. Він опанував нову справу, пройшов бойові випробування і продовжує захищати країну, водночас мріючи про прості речі: родинні вечори, усмішку сина та можливість бути поруч із найдорожчими людьми.
Він знає, заради чого воює, і вірить, що Україна вистоїть. Адже захист рідного дому починається з людей, які не готові залишатися осторонь.
Вас може зацікавити:
Росіяни атакували промисловий об’єкт та енергетику на Вінниччині: що відомо про наслідки
Ворог пошкодив енергооб’єкти на Вінниччині. Аварійні бригади вже працюють
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google