Водій трамваю Катерина Павлик про 22 роки від зупинки до зупинки

Варто їй було пересісти на “четвірку” №299 тип вагону “Міраж”, як вінничани стукають у віконце, вітаються і запитують: “А чому не на своєму трамваї?"  Поки новенький "VinWay" модифікують, жінка їздить на звичайному. 

Кожного дня вона прокидається о 5 ранку і о 7.16 “сідає за штурвал”. Починається "пікова" зміна: з 7.16 до 10.47. Потім перерва до 15.27 і знову в дорогу. Зміна закінчується о 19.00.

— Моя сестра працювала водієм трамвая і мені дуже подобалася ця професія. Було цікаво. До того ж, на той час непогано платили, тому для молодої людини це була досить приваблива робота, — розповідає Катерина. — Ти постійно знаходишся з людьми, їдеш, усе бачиш і споглядаєш за тим, як міняються пори року. Люди, що сидять в кабінетах, цього не помічають.

Чоловік Катерини теж водій, але тролейбуса. Познайомилися на роботі, тому добре розуміють одне одного.

Як каже вінничанка, вони возять одних й тих самих пасажирів, які майже постійно сідають в один і той же час. Тому, якщо бачить, що людина біжить на трамвай, спізнюється — чекає. Але і трамваєві також не можна затримуватися. Плюс-мінус одна-дві хвилини в запасі. Не більше. У трамвая №4 (Барське шосе-Залізничний вокзал) інтервал чотири хвилини.

Найважче працювати у весняно-осінній період, коли трамвай “сковзається”.

—  Ми називаємо це "юзом", — говорить Катерина Павлик. —  Це як ожеледиця для машин. Трамвай ковзає по коліях на підйомі чи на ухилі — там, де є “юз”. Тоді у вагоні повинен бути пісок, щоб посипати шлях.

Складнощі виникають і коли трапляється якась поломка транспорту і треба полагодити все швидко, щоб людей не затримувати. Такі робочі моменти як перевести стрілку, не рахуються. Жінка каже, що це зовсім не складно зробити за допомогою спеціального “ломіка”. От і зараз вона вже поспішає на зміну і виїжджає з депо на Барське шосе.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.