«Пішов на завдання і... не повернувся». Третій тиждень розшукують військового Руслана Гончарука

• Руслан Гончарук служить в 59 окремій мотопіхотній бригаді, 2 мотопіхотного відділення, 2 мотопіхотного взводу, 1 мотопіхотної роти ( В/ч А 2896). Військового разом з побратимами 20 вересня відправили виконувати завдання на Покровському напрямку. Він досі не повернувся. Рідні б’ють на сполох та звертаються за допомогою.

Близько 22 години 20 вересня Руслан Гончарук, разом зі своїми побратимами відправився на завдання. Військову операцію виконували на Покровському напрямку, в населеному пункті Гірник.

— Руслана туди привезли і зразу кинули на задання, — розповідає сестра Захисника Людмила Коновальчук. — Він навіть нам не встиг нічого сказати, оце тільки розповів скачати програму — якщо він з'явиться в мережі, щоб можна було побалакати. Ще перед цим написав дружині не дзвонити, тільки писати. І все… Телефон Руслана мовчить, глухота, нема ні гудків, ні те, що в нього немає мережі, нічого.

Руслану Гончаруку 46 років. Він родом з Дубових Махаринець, Самгородоцької громади. Дали повістку з’явитися в ТЦК на оновлення даних, пройшов медкомісію. Потім місяць навчання і після них відразу ж відправили на Покровський напрямок.

Як каже сестра, Руслан має проблеми зі здоров'ям, з кишково-шлунковим трактом (язви). Він без ліків не може взагалі. Питань дуже багато, а відповідей немає. Навчання було в Гайсині, він навіть не встиг сказати, який у нього позивний, мав пізніше набрати. 28 вересня його дружина Діна була у військкоматі. Там їй сказали, що він на завданні, що все нормально, а 5 жовтня дали сповіщення — 21 вересня о 22.00 зник безвісти.

З того дня всі на нервах, живуть у тривозі, немає спокою. Почали оббивати пороги військкоматів, звернулися у поліцію, здали аналізи на ДНК, завели справу, на Міністерство оборони написали листи. Людмила скаржиться, що в сповіщенні навіть не написали, яка бригада і який батальйон. Це ще Руслан встиг сказати.

— Понаписували всі заяви і на тому, мабуть, амінь, — бідкається Людмила. — У Червоний Хрест не можна додзвонитися. Наш кум, який теж воює, подавав запити та командування Руслана, але відповіді не дають. Ніхто не хоче брати на себе відповідальності. Немає людей і нема в кого питати. Знаю, що мав бути мітинг, бо таких як ми, багато, але заборонили. Всі кажуть чекати. А що чекати? Стільки людей шукають з цієї бригади, я як побачила…Прошу вашої допомоги, питайте у цієї бригади, хай виходять на зв'язок з рідними і надають інформацію, де пропали люди. Вони ж їх взяли живими і здоровими. Де вони поділися? Чого забороняють виходити на мітинги? Чому не можна сконтактувати з командуванням? Ми ж маємо знати де наші рідні! Але що там, як кажуть нема тіла — нема і діла.

Аби надати цій ситуації розголосу, Людмила написала пост у фейсбуці про зникнення брата, коментує також пости відомих вінницьких політиків, де просить допомогти дізнатися, що з її братом. Хоче вийти на вінницькі ЗМІ, просить відгукнутися тих, чиї рідні теж в цій бригаді, побратимів Руслана, щоб дізнатися хоч якусь звісточку. Адже невідомість…вбиває.

Контактний номер: 0665870068

Вдома на Руслана чекають мама, сестра, дружина, троє дітей. Чекають, що він повернеться живим і здоровим, чекають, що дасть про себе знати…

Журналісти «20 хвилин» написали інформаційний запит та чекають відповіді. Звернулися до прес-служби 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

Читайте також:

У Вінниці прозвітували про хід виконання Програми «Муніципальне житло»

У власність держави повернули земельну ділянку, якою володів громадянин росії

Посадовицю Гайсинщини спіймали на розтраті 340 тисяч гривень бюджетних коштів

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.