«Хай грають ще!» — просили перехожі, коли вночі приходила поліція

Дарія ВИШНЕВСЬКА

Їх часто бачать на Європейській площі біля вежі, точніше сказати — чують звуки барабанів та приспіви від фронтмена.
Ми попросили музикантів гурту «Big Brother Band» (ВВВ) розповісти, що цікавого відбулося з ними за три роки, що вони грають кавери на духових інструментах.

Сутеніє, а в центрі Вінниці починає грати бенд вуличних музикантів. Усі різні, саксофоністи, трубачисти, тубісти та барабанщики, стають одним цілим, коли навколо з допитливістю починають оточувати перехожі. Як завжди, біля ніг «шапка» для грошей та декілька годин музики, яка змушує перехожих сповільнювати крок, а то і зупинитися, щоб послухати цих хлопців.

З чого почали?

Звісно, серйозно думати про музичну кар’єру хлопці почали вже студентами коледжу культури й мистецтв ім. М. Леонтовича. Спочатку давали концерти в училищі, змінювали склад ансамблю, грали на вулиці.

— У 2015 році почали вже збиратись, був тоді ще бенд «Vin Voice», в якому грало двоє музикантів з нашого оркестру. Тоді, Олександр Шаравара почав збирати нас трішки докупи, виступали в училищі, грали «на шапку», але згодом пішли з гурту. Так почалася історія нової музичної групи, що була ще без назви. Підібрали вже новий склад, грали на новорічних ярмарках із «шаманським» таким барабаном. Пізніше взяли до оркестру і нашого фронтмена Сергія. — розповідає барабанщик Олександр.

— Саме так і було, — продовжує Сергій — але особисто я, спочатку, не хотів йти грати в колектив, адже вже тоді працював у філармонії, та погодився. Пам’ятаю, як почали репетиції і навіть не міг згадати, що за пісню ми граємо та постійно грав по нотах, що були переді мною. Хлопці мене розуміли та наспівували мені наступну пісню.

Перший виступ оркестру на вулиці відбувся 8 березня 2016 року, саме тоді хлопці зрозуміли і головну «фішку» своїх виступів — постійно спілкуватись зі своїми слухачами, робити хоч мінімальне шоу. Не дивлячись на те, що вокалу у колективі немає, вони часто самі наспівують приспіви чи куплети пісень, які виконують, щоб взаємодіяти з народом. Виконує гурт переважно популярні пісні, які знає та любить слухач. Як назвати бенд хлопці думали довго, спочатку були «Wind Boys», але пізніше змінили назву, коли думали над власними прізвиськами. Потніком Максим отримав прізвисько «Big Brother», що і стало ідеєю для теперішньої назви.

«Де були, що бачили»

Вінничиною хлопці не обмежуються. З виступом приїжджали і до Львову, і в Одесу. В інших містах розуміли, що таке успіх, а іноді, засмучено припиняли гру на «поганому» місці.

— О так, пам’ятаємо, жили біля цирку, а виступати вирішили на площі Ринок, йти далеко. Було важко, адже гарного обладнання тоді не мали, все із заліза, інструменти до 20 кг., але весело, тим більше, коли до нас доєднались дівчата з дівич-вечора та почали танцювати. На цьому історію певне слід закінчити. — сміється Сергій.

— А взагалі, в перший день ми були засмучені, люди байдуже проходили повз і особливо ніхто не звертав уваги. Ми навіть почали сваритись між собою.- продовжує тубіст Олег. — Але через годину зібрались та перейшли на інше місце, от тоді ми побачили успіх. Особливо на другий день, тоді навколо нас зібралось близько трьох сотень людей. Навіть, коли ми грали майже до 12 ночі і до нас вже приходила поліція, люди заступались за нас та просили грати ще.

У 2016 році «Big Brother Band» взяв участь у Міжнародному джазовому фестивалі «Leopolis Jazz Fest» та увійшов до 10 кращих гуртів України. Переможця обирали шляхом голосування, тому львівські гурти були в пріоритеті, як більш відомі львів’янам. А ось під час конкурсу-фестивалю «Street music fest» у Вінниці септет отримав перемогу.

«Всяке бувало…»

Хоч музичну кар’єру хлопці розпочали не так давно, вони вже можуть розповісти вдосталь цікавих та надихаючих історій зі своїх виступів. Найбільше запам’ятали «сюрприз» коханій дівчині від одного «європейця».

— Замовили нас на цей, так би мовити, «сюрприз», грали під вікном будинку коханої дівчини чоловіка, що замовив наш виступ для неї. Купив той великий букет і попросив грати романтичні пісні. Грали десь годину, на нас дивились і слухали з усіх інших вікон та балконів. Але потім, виявилось, що кохана цього чоловіка була не в місті, а в Києві, і ми даремно грали. Було холодно, думали — підемо, але ні, чоловік сказав — «години проплачені, грайте далі». Тоді вже продовжили грати для люду веселіші пісні. — розповідає трубач Артем.

Також хлопці згадують поїздку до Одеси, де давали концерт в одному з арт-кафе, особливо пам’ятають 11-годину дорогу електричкою з усіма інструментами.

Цілі та нові ідеї

Учасники гурту, як і безліч інших молодих музикантів, часто переймають досвід в інших схожих оркестрів. Спочатку захоплювались харківським колективом «HeartBeat Brass Band» (HBBB). Але головним кумиром і нині залишається духовий оркестр із Нью-Йорку «Lucky Chops».

— Вони починали з метро, також грали на вулицях, але зараз це один із кращих оркестрів. Їх саксофоніст грав вже навіть при королівському дворі в Royal Albert Hall. Але головне, що ми зрозуміли і намагаємось вдосконалювати окрім гри, це зв’язок зі слухачем, цікаві ідеї. По секрету, ще хочемо зробити шоу з фосфорною фарбою та світлодіодами. Це поки в планах. — розповів фронтмен колективу.

Вже початок 11, а вони тільки починають збирати банер та «одягати» інструменти після виступу…

Хто вони

«Big Brother Band» (ВВВ) — молодий вінницький гурт, що виконує кавери на духових інструментах з 8 березня 2016 року. У його складі грають семеро музикантів:

Явдик Олександр «Цезар», барабанщик, також грає у вінницькому гурті «Женя і Катя»;
Чернецький Артем «Мєлкий» почав грати у 8 років на трубі;
Кузьмін Олег «Кузя», тубіст;
Яцюра Сергій «Тамада», з 6 років грає на саксофоні, фронтмен оркестру, паралельно грає у гурті «Jazz for a cat», що стали відомими після участі в шоу «Х-фактор»;
Потніков Максим «Big Brother» — трубач, та Олександр Шаравара «Шеф» — саксофон-баритон, крім гурту грають в Українському ансамблі саксофоністів;
Олександр Чорний «Чорний», інструмент — тромбон, навчався на військового диригента.

Всі учасники вже мають або здобувають музичну оствіту, вважають, що бути музикантами це справа їх життя. Нині мріють записатись з якимось відомим вокалістом та перейти межу від «халтур» до «гастролей».