Рідні бійців з 32-го блокпосту у відчаї приїхали до Вінниці, але їх ніхто не почув

Сьогодні 25 жовтня близько десятої ранку під стіни Облдержадміністрації прийшла невеличка група людей з саморобними плакатами «32 блокпост заміновано по кругу», «Дайте допомогу 32 блокпосту Нацгвардії», «Сміле – хороше вогняне пекло №2».

Кажуть, приїхали, бо після того, що розповідають їм рідні, що воюють на Сході, не можуть всидіти вдома. Жінки хвилюються, бо отримують від своїх чоловіків жахливу інформацію. А по телевізору чують, що ситуація контрольована і в нормі.

Жінки прийшли, бо зневірились, що чоловіки приїдуть додому.

- Їх окружили, обклали мінами, вони не можуть звідти вийти, в них не залишилось ні припасів ні техніки, - говорить жінка одного із бійців, що знаходиться на 32 блокпості Людмила Бевза. - Вчора мені подзвонив чоловік і сказав, що позавчора вони дощову воду пили. А вчора сепаратиста поміняли на воду з цигарками.

Людей приїхало небагато. По декілька чоловік з Вінниці, Тростянця, Немирова. Мав ще приїхати автобус з Тростянця, але невдовзі передзвонили, і сказали, що не приїдуть, чи то через погоду, чи через інші технічні причини.

Кажуть, стояли з плакатами з десятої години, в облдержадміністрацію їх не пустили. А через якийсь час до них прийшов замісник начальника з військової частини.

- Запевнив нас, що все гаразд. Лисенко по телебаченню теж передав, що там все добре. Але ж як там може бути все добре, якщо вони заміновані, немає доступу, припасів, - не розуміє Людмила.

Зневірені люди вирішили шукати допомоги в штабі Порошенка і вирушили на Соборну, де за їх інформацією він знаходиться. Але там їм повідомили, що штаб там був, але переїхав звідти.  Залишившись ні з чим, люди вирішили завтра продовжити оббивати пороги, аби хлопці не залишились в біді.

Близько шостої години чоловік Людмили зміг зв’язатись з нею, і розповів, що відбувається. Людмила розповіла ці інформацію журналістові «20 хвилин».

- Сьогодні о другій годині бійців  мали вивести, дати коридор, але їх хтось «заложив». По сепаратистам відкрили вогонь, але не вони, бо не мають чим. В кожного – по одному патрону, на себе, - крізь сльози телефоном говорить жінка. – Їм закрили коридор, але вони здаватись просто так не будуть. Водички в них досі немає. Сьогодні роси назбирали, щоб промочити губи, ми тут тримаємось, але не знаємо, куди йти, до кого звертатись. З вінницькими хлопцями знаходяться і львівські десантники. Сепаратисти припинили вогонь, сказали, що не стрілятимуть до вечора завтрашнього дня, тобто під час виборів.