Життя спочатку: студенти-переселенці пригадали свої перші дні у Вінниці

Життя спочатку: студенти-переселенці пригадали свої перші дні у Вінниці
  • Студентам зі сходу України у Вінниці нелегко було починати життя з нуля.
  • Хтось приїхав сюди без копійчини у кишені, хтось — хвилюючись за рідних, що залишились на окупованих територіях.
  • Шестеро студентів розповіли, із якими труднощами їм довелось зіштовхнутися, перш ніж вони обрали Вінницю новою домівкою.

 

Два роки тому вони відважилися втратити майно, друзів, звичний спосіб життя, аби залишити за собою право називатися українцями. Кожен із них у різний час розгублено стояв на вінницькому вокзалі, маючи за спиною сотні кілометрів, кілька торбин майна та питання «Що тепер?».

Журналіст Медіа Корпорації «RIA» попросила шістьох студентів-переселенців пригадати у рамках проекту «Життя спочатку», як вони вирішили змінили місце свого проживання та навчання. 

Життя на валізі та рідні по ту сторону барикад

Іван Імерелі, студент 4 курсу. До початку АТО жив і навчався в Донецьку.

- Коли до нашого селища зайшли так бійці так званої ДНР, ми виїхали звідти усією родиною наступного ж дня. Попрямували у Черкаси до родичів. Пам’ятаю, у той день на донецькому вокзалі було багато людей, вони буквально натовпом бігли до поїздів. Знайти транспорт було важко, але, тим не менш, ми полишили Донецьк благополучно. У вінницькому університеті провчився із другого по четвертий курс. Ніяких складнощів із вступом, пам’ятаю, не було. Перше, що помітив, приїхавши до міста, - це чисте повітря. У Донецьку багато металургійних підприємств,а тому і повітря набагато брудніше.

Ганна Малихіна, студентка 4 курсу. До воєнних дій жила і навчалася у Луганську.

- Все почалося, коли у нас у Луганську почала горіти прикордонна частина. Це і був останній день мого навчання. Навіть не було часу замислитися про від’їзд як слід. Ми просто поїхали до бабусі на літо, і так вийшло, що більше до Луганська не повернулися. Це рішення далось мені нелегко: дуже сильно хотілося додому, тужила і за рідним університетом. Звикла тільки цьогоріч. Більша частина моїх колишніх одногрупників залишилась в окупованому місті. Я ж вирішила подати документи до вінницького університету. Зустріли мене тут добре у перші ж дні. Місто взагалі відрізняється від мого рідного Луганську: тут люди відкритіші та більш дружні.

Анастасія Ферраро, студентка 4 курсу. Рідний Луганськ дівчина покинула із початком бойових дій.

- Коли почалися бойові дії, мене відправили у Росію до родичів. Найтяжче було залишати маму і бабусю. Провчившись на першому курсі луганського університету, я переїхала до Сум вже з сім'єю. Там я провчилася ще два курси. А до Вінниці перевелася, бо подейкували, що тут гарний медуніверситет. Зараз мама із бабусею у Херсонській області, а я у Вінниці одна. Це - найтяжче, коли вони не поряд. Проблем із навчанням у мене не було: одразу “влилася” у темп . Тяжко зараз з фінансової точки зору: мама поки що постійної роботи не знайшла, тільки підробітки. Плюс я ще на контракті, а темп навчання такий, що викроїти час для підробітку студенту важко. В університеті мене прийняли душевно, і навіть допомогли забрати документи із Сумського універу, коли хотіла перевестися (не віддавали тому що).

Мирослава Дворніцька - студентка 5 курсу. Вчилася і жила у Луганську

- Я навчалась в Луганському медичному університеті, хлопець мій - теж звідти. Коли почалися воєнні дії, ми вирішили їх перечекати у моїх родичів у Хмільнику. Думали, що все завершиться відносно швидко, усі речі залишили у Луганську. Але коли скінчилось літо, а кінця війні ще не було видно, ми з Іваном вирішили залишитися тут, у Вінниці.

 

Альбіна Курбанова, студентка 5 курсу. Донецьк полишила, бо її університет переїхав до Вінниці.   

- Вперше почала замислюватися над від’їздом, коли у нас почалося дистанційне навчання і начитка лекцій в університеті. Зібрати сумки та поїхати у Вінницю було не складно, складнощі виникли чисто психологічні: ми були самі у чужому місті, нікого не знали, ні від кого було чекати підтримки. Але все ж я була налаштована рішуче. Перший день у Вінниці я, звичайно, пам’ятаю. На вулиці сніжило, і я питала у всіх, у кого можна, як доїхати до мого університету. Як виявилося пізніше, він знаходився у кількох кроках від вокзалу.

Іван Жеведь, студент-аспірант луганського евакуйованого університету. Живе у Вінниці

- Із самого початку воєнних дій у Луганську я висловлював проукраїнські погляди. Із другом вели ютуб-канал «Голос народу». Перші «стрімили» і з луганського Євромайдану, і з антимайдану. Хоча на початку не вірилось, що все завершиться війною. Я не приховував своєї громадянської позиції, а тому, звичайно, були погрози з тієї сторони. Я навіть у своїй квартирі у 2015 році побув лише півгодини: мої сусіди знизу - ополченці, і знаходитися там було небезпечно.

«Донецька прописка? Ви нам не підходите!»

Іван Імерелі, студент 4 курсу. До початку АТО жив і навчався в Донецьку.

- Не сказав би, що тяжко було. Але перший рік довелось жити у гуртожитку від іншого університету. Потім заселили у гуртожиток від медичного університету, і я проживаю там до цих пір. Сумую за домівкою до цих пір. Через переїзд ми із батьками втратили роботу. Вони вже знайшли роботу тут, я ж не встигаю: навчання проходить доволі інтенсивно.

 

 

Ганна Малихіна, студентка 4 курсу. До воєнних дій жила і навчалася у Луганську.

- Батьки зараз живуть у Вінницькій області, а я - у Вінниці. Спочатку жила в гуртожитку, потім із подругами вирішили винаймати житло. Квартиру не могла знайти 2,5 місяця. Часто чула від ріелторів: господарям принципова прописка. Я казала, що із Луганської області, і одразу ж отримувала обіцянку передзвонити. Звичайно, подальшого дзвінка я не чекала.

 

Анастасія Ферраро, студентка 4 курсу. Рідний Луганськ дівчина покинула із початком бойових дій. 

- С житлом були проблеми. Спочатку мені не давали місця у гуртожитку, бо там йшов ремонт. Казали: нема місць. Так мені довелось шукати квартиру. Із її пошуками були проблеми: коли господарі квартири дізнавались, звідки я, не хотіли заселяти. Перші чотири дні у Вінниці довелося жити у хостелі. Зараз живу у гуртожитку.

 

Мирослава Дворніцька - студентка 5 курсу. Вчилася і жила у Луганську.

- Зараз ми із хлопцем знімаємо квартиру у місті. Через те, що прописка у мене луганська, проблем особливих не було. Тільки коли збиралися на відпочинок у Одесу, не одразу знайшли там житло, бо одесити постійно перепитували, звідки ми. Почувши про те, що переселенці, вони не хотіли мати із нами справи.

 

 

Альбіна Курбанова, студентка 5 курсу. Донецьк полишила, бо її університет переїхав до Вінниці.

- Коли я приїхала на навчання, цілий місяць жила у готелі «Південний Буг». Потім студентів заселяли у гуртожиток від торгівельно-економічного університету. Дискримінація з боку працівників гуртожитку почувалася: було багато неприємних ситуацій із вахтерами та комендантом, які я пов’язую із тим, що ми зайняли чиєсь місце у гуртожитку. Частково через ці причини перебралася у квартиру. Шукати її була справа не з легких: через прописку відмовляли досить часто. Але частіше була невідповідність умов житла і запитуваної ціни.

Іван Жеведь, студент-аспірант луганського евакуйованого університету. Живе у Вінниці

- Після Луганська змінив багато місць проживання: Київ, Старобельськ, Дніпропетровськ, Хмельницький - це тільки ті міста, де жив більше місяця. Якщо ж рахувати від двох тижнів, то довелось об’їздити усю Україну. Вінниця мені підійшла: дешеве житло, компактне розташування, центр України. Звідси безперешкодно і швидко можна дістатися у будь-яку точку на карті України. Із житлом нам з моєю дівчиною пощастило: знайшли гарну квартиру і господар нашу ситуацію розуміє, деколи йде назустріч.

Чи можлива дорога додому?

Іван Імерелі, студент 4 курсу. До початку АТО жив і навчався в Донецьку.

- Разючих змін у рідному місті я не помічаю, бо останній раз був там два роки тому. Зараз у Донецьку практично нічого не змінилось. Друзі, котрі там бувають, кажуть, що стало якось понуро. Із тими друзями, що залишилися у Донецьку, ми про політику не розмовляємо. Мені цікавіше дізнатися, як у них справи. Чи спокійно все? Чи не бомблять? Після перемоги я б обов’язково туди повернувся, але у найближчій перспективі я таких можливостей не бачу.

Ганна Малихіна, студентка 4 курсу. До воєнних дій жила і навчалася у Луганську. 

- Мирний Луганськ відрізняється від окупованого. Війна накладає відбиток на людей. Після свого від’їзду у місті я була ще 2 рази. Коли приїхала, побачила, що місто потемнішало, стало сірим. Люди змінились: знайома вчителька з моєї школи на моє питання «Як у вас справи?» відповіла питанням «А у вас?». Якщо прожити там тиждень, ти вже станеш іншою людиною. Але я б повернулась назад на будь-яких умовах, була б можливість і не було б війни. Можливо, створювати сім’ю я б там не стала, але повертатись туди у мене величезне бажання.

Анастасія Ферраро, студентка 4 курсу. Рідний Луганськ дівчина покинула із початком бойових дій.

- Я була у Луганську рік потому після мого від’їзду у 2014 році. Побула там літо, і більше туди не поверталась. Зараз там інші люди, інше все. Немає ніяких правил, навіть не знаю, як розповісти… Все змінилось. Якщо б Луганськ повернувся у склад України, у місто повернулась би і я. І жила б там. Мені подобалось моє місто, мій університет. Я не перевелась би у інше місто, якби не АТО.

Мирослава Дворніцька - студентка 5 курсу. Вчилася і жила у Луганську.

- Я сумую за тим Луганськом, і хотіла б туди повернутися рано чи пізно. У нас із хлопцем там залишилось все: квартира, а у нього ще й мати із братами, племінницями. Але знаходитися там йому небезпечно:  через його активну громадянську позицію його знають у сепаратистських колах.

 

 

 

Альбіна Курбанова, студентка 5 курсу. Донецьк полишила, бо її університет переїхав до Вінниці.  

- Сьогоднішній Донецьк - сіре місто, немовби неживе. Можливо, так мені зналося через пору року: коли я востаннє приїхала у Донецьк, була осінь. Але от якось там не так, і все тут. І людей на вулицях менше. І атмосфера гнітюча. У мене у Донецьку залишилося багато родичів: сестра із чоловіком, тітки, дядьки, племінники. І мені хотілося б їздити до них у гості. Але жити туди я, напевно, вже б не повернулася.

Іван Жеведь, студент-аспірант луганського евакуйованого університету. Живе у Вінниці.

- Знаєте, з історії я знаю, що таке 1937 рік. Немовби все й непогано: Радянський союз існує, розвивається, але дихати тяжко. Люди усі дивляться в підлогу, незадоволення якесь, агресія. В принципі, із Луганськом те ж саме. Люди за два роки пережили багато страшних речей: у деяких моментах мені важко їх зрозуміти. З одного боку, є побоювання знаходитися там. Але повернутися хотілося б, бо якщо не ми, то хто буде виправляти цю ситуацію? Ми повинні стати оплотом країни на визволених територіях.

Проект здійснюється за фінансової підтримки Уряду Канади через Міністерство міжнародних справ Канади.

 
 
 
 
 
Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Вінниці за сьогодні
22:00 Важливе за тиждень. Найцікавіші новини від 6 до 13 липня, які ви могли пропустити 20:24 В кінці місяця буде холодно: синоптик розповів про погоду в серпні 19:19 Поїздки верхи протяжністю у 150 кілометрів організовує родина на Вінниччині 18:51 Де у Вінниці запланували відключення світла? Графік на наступний тиждень (13 - 17 липня) Від читача 20:56 З ПІСНЕЮ ПО ЖИТТЮ ... 18:03 Укрзалізниця запускає електрички. Розклад 15 поїздів, які курсуватимуть через Вінниччину 17:17 У Вінниці відкриють Інститут Конфуція на базі технічного університету 16:58 Рейди по магазинам: у 64 точках області продавали дітям алкоголь та цигарки 15:57 В області за добу виявили коронавірус у п'яти медичних працівників 15:33 Преображенський кафедральний собор запрошує на екскурсію вінничан і гостей міста photo_camera 14:49 Атмосферний фронт суне Україною. Яку погоду прогнозують у понеділок 14:35 Родинам медиків, які померли від коронавірусу, виплатять одноразову допомогу 14:13 «Як тебе звати?» Історія трьох братів-близнюків, яких у дитинстві не міг упізнати навіть батько stars 14:01 Вінничани можуть перевірити можливість в'їзду за кордон за кількома сервісами: список 13:01 Що очікує долар, євро та рубль на наступному тижні (13 — 19 липня)? 12:36 Тест: 10 каверзних питань з історії Вінниці, які змусять вас подумати stars 11:55 Понад 12 мільйонів людей захворіли на коронавірус. Дані по світу, Україні та області 11:11 Коли Укрзалізниця планує повністю відновити залізничне сполучення? 10:56 Важливе за вчора. Найцікавіші новини 11 липня, які ви могли пропустити 10:40 Конкурс шкільних ініціатив: допоможіть вінничанам виграти грант 45 тисяч гривень
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Вінниці Ваші відгуки про послуги у Вінниці
keyboard_arrow_up