«За кожною втратою — ім’я»... Вінниця зупинилася на хвилину, щоб згадати загиблих Героїв

• На центральній площі міста вони зібралися на акцію «Хвилина мовчання», щоб нагадати — війна триває, а пам'ять про тих, хто віддав життя за Україну, має жити в серцях. 
• Сьогоднішня акція була тематична, адже присвячена Дню захисників та захисниць України.

Попри дощ та затори кілька десятків вінничан зібралися сьогодні на акцію «Хвилина мовчання», щоб вшанувати пам’ять українських захисників і захисниць. Сьогоднішня акція була присвячена Дню захисників та захисниць України.

Учасники тримали прапори, портрети загиблих, плакати з іменами тих, хто віддав життя за Україну. Багато рідних загиблих Героїв долучилися до ініціативи.

— Ми виконали завдання: зупинили рух, звернули увагу водіїв та пішоходів. Шкода, що дощ не дав розгорнути всі портрети й плакати. Та головне — ми нагадали: за кожною втратою є ім’я, обличчя, історія й родина, — поділилася Валерія Кузінська.

«Я кожну секунду думками з Яною»

На акцію прийшла мати Яни Рихліцької, яка загинула на війні.

— Яна була особистістю. Її принципи, гідність, людяність — це те, що вирізняло її. Коли приїжджала додому, навіть не можна сказати, що на день: зранку була вдома, а вже о третій її забирали друзі. Жодні вмовляння залишитися й допомагати тут як волонтерка не діяли, хоча вона й справді започаткувала потужний волонтерський напрямок. Вона казала: «Не можу. У мене там гинуть друзі», — розповіла Олена Рихліцька.

Жінка додає: подібні акції потрібні, бо війна стосується кожного.

— Якщо сьогодні ми не складемо іспит гідності, завтра наші стоятимуть із портретами своїх дітей. Ми мусимо пам’ятати й робити все, щоб трагедії не повторювалися.

«Моя дитина знає, що її дядько — герой»

На площу прийшла й Катерина Іскра — сестра воїна 28-ї бригади Віктора Маланченка.

— Я сьогодні тут за свого брата, його побратима, а також за сина моєї знайомої. Вони пішли з перших днів війни й віддали життя. У мого брата залишилося двоє дітей. Моя дитина знає, що її дядько — герой. Він завжди казав: «Я йду заради дітей, заради майбутнього», — поділилася жінка.

Катерина переконана: подібні акції важливі, бо пам'ять про полеглих — це основа майбутнього.

— Вони стояли за нас. Вони пішли заради наших дітей. Ми повинні пам’ятати їхні імена й розповідати про них, щоб вони жили в нашій пам’яті, — наголосила жінка.

Таким чином навіть у дощовий осінній день вінничани довели: пам’ять про героїв — жива. А пам’ять про полеглих воїнів — наш обов’язок перед майбутнім.

Читайте також:

«Не на часі»: чи з’явиться у Ямполі окрема Алея Слави для загиблих містян?

Зимовий час, виплати ВПО, базова допомога. Що зміниться для вінничан у жовтні

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.