Яка різниця між проститутками Вінниці і Манчестера?

В Індонезії є закон, котрий дозволяє безкарно вдарити ногою в щелепу за заняття проституцією. У нашій країні цей специфічний, але вельми прибутковий бізнес - нелегальний. Він на диво поширений, а про «секс- туризм» в Україну тільки лінивий не чув. Образливо, звичайно, за репутацію країни, але декому вдається «відімстити»: скористатися послугами повій за кордоном. Хоча б для порівняння

Представниці найдревнішої професії у всі часи не залишають байдужим суспільство: в одних збуджують цікавість стосовно способу життя, в інших збуджують огиду через геть непристойну поведінку, а інших просто збуджують… Більшість чоловіків соромиться розказувати про досвід «спілкування» з повіями. Але не всі.

Льоша і Алекс
Доля звела двох Олексіїв давно: разом навчалися в одному з вінницьких вузів, навіть жили в одній кімнаті гуртожитку. Хлопці зовсім різні за характером, проте швидко знайшли спільну мову і здружилися. Жили весело - протягом студентських років спільних пригод було чимало. Після закінчення університету один із них залишився в Вінниці, а інший подався до Англії, де з Альоші вийшов Алекс. Молоді, симпатичні, все ще не одружені і обоє шукають драйву. І повії - теж елемент холостяцького життя. Хлопці щиро діляться своїм досвідом.
Алекс. Манчестер
У Великобританії проституція є легальним бізнесом. І нічого особливого в тому, щоб скористатися послугами повії, англійці не вбачають. Мене друзі пробували затягнути в один із таких закладів давно. Для «ознайомчого походу» обрали один із топових у Манчестері. Є офіційний сайт, де можна подивитися на дівчат: є фото, відео з ними, є навіть електронна табличка, де розписано, що кожна з дівчат робить, а що ні, також є прайс на послуги, фото інтер’єру кімнат для «побачень». Та найбільш цікавими для мене були відгуки клієнтів, які залишають на сайті ті, хто вже скористався послугами. Це дуже модно – залишити отакий відгук, описати плюси і мінуси дівчини. Та й корисно для інших «користувачів».
Чесно скажу – йшов туди, згораючи від сорому. Точніше, мене ледь не силоміць тягли друзі. Сам не знаю, чого - мабуть, якісь моральні табу спрацьовували. Що вам сказати – все виявилося «на висоті»: починаючи з привітних співробітниць на ресепшені і продовжуючи обстановкою. Про самих «путан» і говорити зайве. З тих, що я бачив, очікуючи на «мою» - всі без винятку гарні, доглянуті, одягнуті «по-робочому» в пеньюари всілякі і костюмчики, але білизна гарна, дорога на вигляд, як і взуття.
Дочекався, коли звільниться та, кого я обрав. Пройшов у кімнату, прийняв душ (це обов’язкова умова). При виході з нього мене зустріла Андреа. Витерла рушником, приголубила.Треба щось говорити, та ще й по-англійськи, а в мене в роті пересохло. Проте дівчина вела себе дуже природно, взяла ініціативу в свої руки - і я розслабився. Все було чудово. Її родзинка (з відгуків знаю, та й сам упевнився) в тому, що поводиться так, наче закохана в тебе: в очі дивиться, та й взагалі... Послуги коштують від 100 фунтів, це стандартна «програма-мінімум», специфічні оплачуються додатково, навіть за поцілунки доплачуєш 10 фунтів. При тому, що середня зарплата в моєму місті близько 1600 фунтів, це не такі вже й великі гроші. Раз на тиждень можна сотню-півтори безболісно вилучити з бюджету. Але воно того варте. Я вийшов звідти з таким класним відчуттям - майже закоханий. Мене зареєстрували, присвоїли мені кодове слово, тепер можу дзвонити і, назвавши його, замовляти все заздалегідь.
Звичайно, я знаю, що є й дешевші заклади, де секс коштує від 40 фунтів за годину, але рівень послуг зовсім інший. А на задоволеннях економити не варто. Життя коротке, то чому відкладати десерт на старість?

Льоша. Вінниця. Сам собі сутенер
Не знаю, як в інших містах, але у Вінниці отримати «дисконтну карту» на послуги повій - простіше простого. Але все по порядку.
Послугами проституток користувався двічі - з другом відривалися по повній. Одного разу, коли після випивки ой як захотілося плотського кохання, а компанія була без дівчат, за допомогою ми звернулися до таксиста. Він без жодних питань подзвонив, домовився і сам нас підвіз до будинку, десь на Хмельницькому шосе, здається. Вийшли дві дівчини, сіли з нами в машину і поїхали до нас. Вигляд вони мали нормальний, стрункі, доволі-таки симпатичні.  Вік - десь до 20 років. Одягнені не надто шикарно, але не вульгарно. Домовилися про оплату – 350 гривень за годину. Поводилися дівчата адекватно, майже не пили, хоч ми їм і пропонували. Розпрощалися з ними майже друзями.
Іншого разу захотілося нам культурно відпочити в сауні. На Тяжилові, куди ми приїхали, все було зайнято. Почувши, що наша душа все ж бажає свята, а тіло - дівчат, банщик не розгубився. Зідзвонився з колегою, і ми поїхали паритися в район Центрального ринку. В сауні нас уже чекали дівчата. Як ми і замовляли – худенькі і не крокодили. Нафарбовані трохи занадто, але це, мабуть, їх «професія» зобов’язує. Найцікавіше було те, що в телефонному режимі почали сваритися банщики - той, що нас сюди прислав, і той, що зустрів. Сперечались, чиє замовлення на дівчат. Навіть нам давали трубку, щоб прояснити ситуацію. Зрозуміло – відкат же отримують. Платили ми 500 грн за годину. Це всі послуги, окрім анального сексу. За нього плата окрема. Дівчата без вагань робили все, що нам хотілося. На те, що ми цокаємося пивними бокалами, поки вони задовольняють нас орально – навіть не кривилися. Сказали – головне, щоб клієнт був задоволений, а то й по обличчю доводилося отримувати від деяких.
А банщик нам запропонував номери телефонів, щоб ми самі могли замовляти дівчаток наступного разу – тільки сказати, що від нього. Так що ми потрапили у VIP-клієнтуру.
А ще знаю, що без проблем можна знайти купу оголошень в інтернеті. Так що знайти «пригоди» не проблема – були б гроші.

Не повії, а працівниці комерційного сексу

Олена Бубулич
Член правління благодійної організації «Всеукраїнська ліга «Легалайф»

- Насамперед хочу сказати, що повії – це люди. Такі ж як і всі інші, зокрема й  ті, хто користується їхніми послугами. В цю професію йдуть в основному від безвиході. Практично в кожної є діти, яких вони годують за гроші, що заробляють в отакий спосіб.  Це жінки, допомоги яким чекати ні звідки. Наприклад, випускники дитячих будинків - куди їм подітися? Після випуску держава кидає їх напризволяще. Є психічно відсталі , у однієї епілепсія, у двох ДЦП початкової степені – працюють. І не тому, що їм подобається спосіб заробітку – можливості отримати гроші  по іншому просто не мають. Вони не крадуть, не вбивають, і нікого не примушують йти до них. Навіть певним чином допомагають суспільству - адже чоловіки йдуть реалізовувати свої сексуальні фантазії не на вулицю, де жертвами можуть стати наші діти (для педофіла) чи наші ж бабусі для геронтофіла, наприклад.  Це дійсно так -  є 60 річна повія. Її клієнти – чоловіки 30-35 років.
Не всі клієнти ставляться до них як до непотребу, деякі дзвонять привітати з 8 Березням чи Днем народження, можуть приїхати з квітами. Є, звичайно й агресивні. Минулого тижня викликали міліцію щоб захистила дівчат, на яких напали 7 п’яних чоловіків, тягнули їх з собою, погрожували вбити.
Наша організація надає правову допомогу працівницям комерційного сексу, захищаючи права людини. На нашому обліку з цього середовища по Вінниці та Вінницькій області – близько 620 чоловік.
Звичайно, легалізація не змінить ставлення до повій, проте дасть змогу не тільки отримувати пенсію (відраховуючи при цьому податки в державу), а й право звертатися за захистом в ту саму міліцію, наприклад. Тим більше, буде контроль за здоров’я самих повій – безпека їх клієнтів.

Аліна СЛОБОДЯНЮК
[email protected]
(097)1217932
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.