Врятувала життя псові: жмеринчанка Анжела не віддасть тепер свого Августа нікому
- За життя Августа боролася більше двох місяців. Не спала ночами, сиділа над ним, як над дитиною. Робила уколи, мила, масажувала перебиті лапи. І виходила його. Тепер не віддам нікому, - каже Анжела Липецька із Жмеринки.
Будинок став притулком

Анжела Липецька, якій п’ятдесят років, добре відома у Жмеринці. Вона затято захищає тварин, які постраждали від людської жорстокості. Жінка “прописує” безпритульних собак і котів у власному будинку, доглядає за ними, лікує та виходжує. До її житла у Жмеринці тварини потрапляють із вибитими щелепами, перебитими лапами, наполовину сліпі, напівпритомні та виснажені. Багатьох із них “недотруїли”.

Так сталося і з Августом. Наприкінці літа він потрапив до пані Анжели у надзвичайно важкому стані. Собаку збила машина, переїхала йому задні лапи. Надії на те, що він виживе, майже не було. Але Анжела має до тварин, які потрапили у біду, особливий підхід. Вона вміє їх вихожувати. То ж і Августу вона сказала: “Ні, дорогенький. Я не дозволю тобі померти. Ти в мене і на лапи станеш, і бігати будеш”. Недарма Анжела любить повторювати:
- Помните, как у Высоцкого: “Если уж чего-то надумал, то обязательно выпью”? Так и я.
Боротьба за Августа
І почалося. Перші дні були особливо важкими. Анжела не відходила від Августа, годувала його, колола ліки, вітаміни, робила масаж. І розмовляла з ним. А коли собака, змучений, засинав, то плакала. Спати жінка навіть не лягала - яка ж мати залишить уночі свою хвору дитину?

Минуло зо два тижні, і зусилля Анжели увінчались успіхом - Август пішов на поправку. Він почав реагувати на те, що відбувалося навколо нього. Радісно виляв хвостом, коли бачив відвідувачів на подвір’ї. Але підвестись і зіпнутися на передні лапи він не міг - одразу падав.
- Мені було дуже важко морально. Бачити, як він щодня страждає - це просто нестерпно… - розповідає Анжела. - У собак, взагалі, дуже виразний погляд. У Августа теж - то він радісно і з надією заглядав мені в очі, а вже за мить падав, погляд “згасав” і змінювався апатією.
Анжела продовжувала щодня робити Августу ін’єкції вітамінів і ліків для відновлення кровообігу. Міняла пелюшки і мила, як дитину. Пса потрібно було везти до Вінниці у ветлікарню і робити рентген. Але коштів катастрофічно не вистачало, адже у будинку були і інші тварини, які потребували догляду.
Августа доглядала не тільки Анжела, а й … сіамські кошенята. Вони гралися з собакою, розважали його і, як розповідає пані Анжела, навіть “масажували” йому пошкоджені лапи своїми лапками.

- Якщо комусь розказати, то й не повірять. Кошенята ніби відчували, як боляче псові, і допомагали йому, чим могли. Майже не злазили з пса, - розповідає Анжела.
Поволі Август почувався краще: з’явився апетит, та й лапи почали реагувати на дотик. Анжела не хотіла навіть згадувати, як спочатку всі її запевняли, що шансів вижити у нього майже не було.
Залишає собі
Два місяці минули у постійних клопотах і дбайливому лікуванні. І ось вже Анжела відчула - вони з Августом все перебороли. Настав той радісний день, коли пес, нарешті, зміг встати на лапи. Він поволі підводився і міг впевнено протриматися на своїх чотирьох певний час. Радості Анжели не було меж.
Тоді жінка і відчула, що ніколи і ні за що не віддасть Августа. Навіть у дуже хороші руки.
- Я спочатку думала, що виходжу його, і, якщо з’явиться хороший і дбайливий господар, то віддам. А коли побачила, як він вперше підвівся і подивився мені в очі - з глибокою вдячністю і відданістю, то розплакалася і сказала - будеш мій. Після того, що ми разом пережили, в мене рука не підніметься віддати його комусь.

Пані Анжела впевнена, що згодом Август забігає і весело замахає хвостом. Буде товаришувати з іншими собаками (їх у Анжели п’ять) і котами (цих набагато більше) і жити щасливим собачим життям.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
-
AnonymousСама з'їсть?