«Посилання вінничанам 2040 року». Під час відкриття пам'ятника Магдебурзькому праву заклали капсулу часу

На вулиці Миколи Оводова о 9 ранку було відкрито унікальний пам’ятник з символічною «кулею-яблуком», як пам'ять про давню культурно-правову єдність українських земель з Європою.

— Капсула часу  — це посилання в майбутнє вінничанам 2040 року,  гарна ідея, за яку хочеться подякувати команді центру історії Вінниці, що відновлює важливі традиції та білі плями історії. — розповідає міський голова Сергій Моргунов під час виступу. —  Пам'ятник встановлений в гарному місці, тому сподіваємось, що він стане одним із туристичних маршрутів нашого міста.

У закладанні капсули часу міському голові допоміг неначе справжній  магістратський писар в автентичному строю ХVІІІ ст. Писар урочисто зачитав документ, що засвідчує відкриття пам'ятника. Відкрити капсулу часу планується в 2040 році, разом з копіями документів, що засвідчують унікальність колони.









— По своїй добрій волі за володарювання короля Речі Посполитої Владислава IV, з того часу і до теперішнього,  ревно оберігає Вінниця право на самоврядність, що втілено у символі цієї непорушної колони. У час святкування днів Європи  міський голова Сергій Моргунов засвідчує повагу вінничанам 2040 року і побажання берегти і розвивати Вінницю. — урочисто промовив писар.

Історичний бекґраунд

— Ми точно знаємо, що колона з'явилася до 1917 року та має стосунок до Вінниці, до Гніванських каменоломень та підприємства родини Ярошинських. Але ми не знаємо, для чого виготовляли цю колону до 1917 року. Є гіпотеза, що для пошанування самоврядності міста. На момент початку подій української революції колона лежала на складах Гнівані. У 1921 році на Європейській площі цей пам'ятник розпочав меморіальну зону, а коли у 1974 розпочалась ідея реконструкції, ця колона переїхала з Вінниці до містечка Павлівка і сліди цього пам'ятника загубились.  — розповів директор центру історії Вінниці Олександр Федоришин.

— Допомогли її знайти соціальні мережі, де ми побачили фотографію цього пам'ятника. Спочатку навіть не повірили, що це він, але поїхали туди, перевірили та отримали підтвердження від регіонального архіву. Потім почалася робота щодо повернення пам’ятника до нашого міста, що тривала більше 4 років.