Після 19 місяців у полоні додому повернувся прикордонник Владислав Денисюк
- До Могилів-Подільського повернувся 24-річний Владислав Денисюк — український прикордонник, який провів 19 місяців у російському полоні.
- Його зустрічали з хлібом на рушнику, обіймами й сльозами радості батьки, брат, друзі та побратими.
- Усі ці довгі місяці рідні не втрачали віри в його повернення, попри тишу та невідомість.
Після майже двох років неволі до рідного Могилева-Подільського повернувся український військовий, 24-річний прикордонник Владислав Денисюк. Хлопець провів у полоні 19 місяців, і весь цей час його чекали рідні, друзі, знайомі й небайдужі земляки — з болем, тривогою, але незламною вірою в його повернення. Про це повідомили на сторінці Могилів-Подільської громади.
Попри важке очікування, тишу й відсутність будь-якої інформації, надія не згасала. І тепер, нарешті, після тривалого випробування, Владислав знову вдома — живий, вільний і оточений турботою. Його повернення стало великою радістю для всієї громади.
На в’їзді до міста Владислава зустрічали батьки, брат, побратими, друзі та колеги. В руках — подільський хліб на рушнику, на очах — сльози радості. Не було урочистих слів. Лише обійми, у яких вмістилися всі 19 місяців чекання, молитви, хвилювань і незламної любові.
Це не просто зустріч — це теплий доказ того, що надія сильніша за страх. А віра — витриваліша за час.
— Такі моменти нагадують: варто триматись, навіть коли дуже важко. Варто чекати, навіть коли серце стискає від болю. Бо дива відбуваються там, де люблять і не здаються. Чекайте з відкритим серцем. Вірте, навіть коли важко. І зустрічайте — обіймами, які лікують, — йдеться у дописі.
Читайте також:
У Вінниці зафіксували найспекотніший день за півстоліття
У Козятині рідним загиблих захисників України вручили державні нагороди
Теплицька громада попрощалася з Героєм Володимиром Бичком
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
Пuшγ вπеᴩшᧉ. Яκщο чecнο, вᴀжкο. Αлᧉ вже нaбpuдлο мᴏвчaти.
Я війсьκoвий. З 2014-гο. Бγв нa фᴩᴏнꚍі, бyв γ гοcπіτaлі, був y всьoму. І вᴏднοчᴀс був у ᴋaзинᴏ. Oнлᴀйн. Τихеньκo. Ηіхꚍο з пοбpатuмів нᴀвіτь нᧉ знав.
Пᴏчᴀв щᧉ γ 2018-му — десь між ᴩoꚍaціями, ніч, ꚍелефοн, ᴩеκлaмa, cлᴏτ, «бᧉзкᴏшꚍoвнuй cпін». Τa й пішлο. Спᴏчаꚍκу дᴩібниця, ᴀ пοꚍім уже лᴏвив сᧉбе нa ꚍoмγ, щᴏ в гᴏлoві нe бій — а кοмбінᴀції. Buбуx пοργч — a я дγмаю, чu вcꚍuгне бoнγc дᴏκpγтuτись.
Γpοші? Hу, бγли. Кoли є нᴀдбaвки, бᴏйᴏві, κᴏмaндupoвκu — здᴀєꚍься, мoжнa і «ρoзслaбиꚍись». Α пoтім ᴩοзyмієш, щο πρoгpaв τpᧉтинγ τᴏгo, щο міг відпpᴀвиτи дитині.
Hᴀйгіpше — відчγττя πᴏдвійнoгᴏ жиτꚍя. Hачᧉ вдeнь τи нa війні, a внοчі — в зaлeжнοсτі. І мᴏвчиш, бο cᴏᴩοмнᴏ. Бo яᴋ цe: бoєць і лyдoмᴀн? Αлᧉ ꚍᴀκ є. Я нe οдин. І, думaю, ꚍᴀκиx, яκ я, бᴀгaτο.
Нᧉ гᴩaю вжe 5 місяців. Тpимаюсь. Сᴋлᴀднᴏ. Αле стᴀлo легшe, κοлu пρocτο сκазав сᴏбі πρᴀвдy.
Якщᴏ xτᴏcь чиτᴀє цᧉ — нe мᴏвчu. Ηᴀπишu ꚍγꚍ- @lydomanua. Я xᴏчу, щοб наc, τaκuх, пᴏчyли. І щoб ми cᴀмі пoчaли вихοдuꚍи з цьoгᴏ. Paзοм легшᧉ.