Отрута з Джурина уже на столі вінничан

Уже другий рік заливає дощем та засипає снігом діжки з-під отрути та розриті бункери Джуринського отрутомогильника. Ртуть, сірка, миш'як та гексахлоран стікають з тим дощем у землю та випаровуються на сонці. Люди в навколишніх селах втрачають волосся та хворіють на онкозахворювання, а худоба гине від лейкозу. «Ми скоро вирішимо, цю проблему», - тим часом рапортує влада

Джуринський отрутомогильник називають другим Чорнобилем, він - найбільший у Європі.  Про цю проблему, що вже відгукується масовими онкозахворюваннями та смертями, не раз попереджали екологи. 

Минулого року влада начебто взялась за вирішення екологічної катастрофи, виділивши на утилізацію та вивезення відходів 35 мільйонів гривень. Та виконавцю робіт - ізраїльській фірмі –цих коштів виявилося замало. За межі Вінниччини вивезли лише третину усієї отрути, а розконсервоване звалище залишили просто неба. Журналісти на власні очі пересвідчились у недбальстві підрядника і шукають відповідь, хто і чому зацікавлений у повільній смерті вінничан? Хто і як визначає переможців тендерів у той час, коли вінницькі вчені готові провести повний об’єм робіт за вдвічі меншу суму? Та головне – коли, нарешті, на питанні Джуринського отрутомогильника буде поставлено крапку раз і назавжди?

Крадений з будівництва цемент продавали по сусідніх селах

Нікому не було діла до людей та їхньої  думки у сумнозвісні радянські часи. Прийняли рішення згори та у 1978 році почали споруджувати бомбу уповільненої дії на Вінницькій землі. Для того, щоб дізнатися, що відбувається навколо отрутомогильника зараз, вирушаємо на місце. Адже вже попередньо маємо інформацію від місцевих мешканців про те, що ситуація небезпечна через безхазяйний могильник. 

За спогадами місцевого жителя Анатолія, коли будували могильник, то підприємливі прораби будівництва продавали цемент по сусідніх селах. Тож, зрозуміло, споруда не має тієї міцності та непроникності, на яку сьогодні так сподіваються місцеві державні мужі. І звозили тоді відходи, не знаючи міри, записували одну машину, а насправді відвантажували дві.

- Я тоді працювала ланковою, садили буряки, обробляли поле поблизу, - розповідає дев’яносторічна джуринянка Наталія Ковальчинська. - Коли йшли на роботу чи з роботи, бачили, як одна за другою усе їхали та їхали машини. Ми усі тоді знали, що цемент з будівництва могильника крали і продавали, але були такі часи, що ніхто би нас не почув. Як і зараз ніхто не чує і не хоче бачити, як люди хворіють та слабнуть від тієї труйки.

Отрута накопичується, поки не призведе до смерті людини

Те, що отрута потрапляє у підземну річку та отруює грунтові води, підтверджує професор, директор вінницького інституту екології та екологічної кібернетики Василь Петрук. Вчений каже, що отрутохімікати заскладовані у Вінницькій землі відносяться до категорії найбільш небезпечних. Адже вони не розкладаються і просто накопичуються в організмі людей, доки не вирвуться на поверхню у вигляді ракових пухлин, тяжких уражень щитовидної залози, а деякі з цих речовин, накопичившись в організмі, просто призведуть до смерті людини. За словами професора, не одне покоління людей буде страждати від наслідків зараження. 

Били на сполох, а отримали відписки

Заслужений журналіст та письменник Олександр Горобець у своїй книзі «Родинна колиска Джурин» (книга вийшла в друк у 2008 році) присвятив дві останні глави екологічній катастрофі у рідному селі. Але так і не добився реакції від можновладців. 

У своїй книзі він приводить слова Миколи Іллінського - очевидця подій, що все писав та заперечував проти будівництва могильника ще у далекі сімдесяті роки. 

- Це ж створення ракової пухлини планети, - доводив тоді Іллінський. - А як же ж безладно і по-нехлюйськи будується котлован! Цемент люди розкрадають, а ми ж колись із цієї ями будемо всі пити воду, оскільки токсини доберуться до підземних джерел, і вони рознесуть отруту по всьому білому світу.

Микола Іллінський писав листи, бив телеграми в усі усюди, але це було гласом волаючого в пустелі, - описує ситуацію письменник. Надворі стояли морально непробивні сімдесяті роки минулого століття, всі із захопленням славили Леоніда Ілліча, товариша Брежнєва, і нікому не було діла до того, що десь там, у лісі за Джурином споруджується могильник - болюча виразка для всієї Землі. Туди ж звезли і абияк поховали понад тисячу тонн найбільш небезпечних токсичних речовин!

- Знаю, що ця проблема болить джуринянам ось уже тридцять літ, - каже Олександр Горобець. - А справа із наведенням порядку на отрутомогильнику та визначенням його справжнього господаря за ці роки не зрушила із місця ні на йоту. Захоронення фактично десятиліттями залишається безхазяйним. Коли споруджувався цей об’єкт, джуринським селянам забивали баки тим, що утилізація відходів відбувається поза межами їх населеного пункту, проводиться на високому науковому рівні і зовсім не загрожує будь-якою небезпекою. Тепер завдяки інтернету і в Джурині можна дізнатися, що непридатні для використання пестициди, строк використання яких закінчився, насправді відносяться до класу відходів із першим рівнем небезпеки і є токсичними, канцерогенними, пожеженебезпечними. А в певних нікому не відомих сумішах із різноманітних пестицидних формуляцій, які утворилися в результаті непередбачуваного безконтрольного змішування в самому могильнику, вони являють собою справжню нейтронну бомбу. Ось чому, гадаю, так швидко заповнюється цвинтар села, так часто трапляються тут похорони.

На місці екологічного лиха

За приблизними підрахунками, у сховищі знаходяться тонна ртуті, 500 тонн дусту, 200 тонн гексахлорану та шість тонн з’єднань із вмістом миш’яку. Такої кількості отруйних речовин немає на жодному із звалищ Європи. 

Ми йдемо через найбільше в Європі отрутосховище, і нас ніхто не зупиняє. Тут немає охорони чи, навіть, просто попередження про небезпеку. Смердючі ями до половини заповнені якоюсь речовиною від буро-коричневого - до яскраво-жовтого кольору. Очі пече від випаровувань, дихати дуже тяжко. Навколо бункерів стоять іржаві, діряві залишки діжок з-під хімікатів. Небезпечний об’єкт ніхто не охороняє.

- Зараз ситуація з небезпечними отрутохімікатами катастрофічна, - каже директор Інституту екології Василь Петрук. – Тільки по Вінницькій області є три отрутомогильника, джуринський - найбільший. Також у багатьох селах є склади, за які ніхто не відповідає, і ніхто не хоче брати на баланс. Там стоять і гниють діжки з небезпечними речовинами. Вже давно потрібно, принаймні, провести роботу та облікувати усе це «добро». І, звичайно, потрібна організація, яка візьме на себе відповідальність за знешкодження отрути.

Як розповсюджуються відходи

Те, що нам довелося побачити на найбільшому звалищі отрутохімікатів у Європі, не вкладалося в жодне з наших логічних уявлень про те, як такі відходи зберігають, як оберігають від отрути людей. Виявилося - ніяк, а ще цікавіше, що відповідальний за це - ніхто. 

Усі ми вчилися у школі та знаємо, що крапельки води, розігріті на сонці випаровуються та потім повертаються до нас у вигляді дощу. Що повертається із випаровуваннями з незакритого отрутомогильника, можна собі уявити, так само, як і весь подальший процес, коли дощова вода зрошує поля, де пасеться худоба та росте городина. До того ж тут є підземна річка, що тече повз отрутосховище, і до якої підключений сільський водогін села Рожнятівка. У цьому населеному пункті смертність уже давно пересилила народжуваність. А у навколишніх селах - Сапіжанці, Голинчинцях, Рожнятівці та Джурині - люди страждають від головного болю, хворіють на онкологічні захворювання. За твердженням сільського ветеринара Леоніда Палія, через отруйні відходи страждає на лейкоз та гине худоба. 

- Санітарна інспекція досліджувала воду, грунт та повітря, і поки що всі показники у нормі, - каже сільський голова Джурина Сергій Гончарук. – Проблема утилізації вирішується і знаходиться на контролі у Вінницькій облраді. 

Звісно, таких коштів, що могли б вирішити цю проблему, сільська рада не має і мати не може. Але що відчувають люди, які щодня перебувають у безпосередній близькості до отрутохімікатів, ми добре зрозуміли. Щойно повернувшись з могильника, відчуваємо головний біль та нудоту. 

За показами місцевих жителів, не тільки річка, але й самі люди у своїй несвідомості розповсюджують отруту. Так, згадують про братів-«підприємців» із Джурина, які ще на початку двотисячного року пробили круглий отвір у бетонній плиті на одному з бункерів та черпали звідти невідому рідку отруту. Цю рідину вони фасували та продавали людям як засіб для боротьби із шкідниками. Також траплялися непоодинокі випадки, коли від безгрошів’я та безвиході, місцеві тягнули металеві діжки з розкопаного могильника та здавали на металобрухт.

- Люди купували від колоради, щоби бараболю поприскати, а тоді дивляться - увесь город погорів, - розповідає місцева мешканка Наталія. – А те, що метал звідти здавали, то це від безвиході - гроші треба було тим, хто це робив.

Якщо вінничани думають, що джуринська проблема їх не торкається, то це - велика помилка. У селах навколо отрутосховища вирощують худобу, здають молоко, вирощують картоплю та іншу городину. А просто у кількох метрах від отрутосховища розкинулися поля соняшника, цікаве питання - чи не у декоративних цілях росте соняшник? Отже, у зернятах чи олії, у молоці чи маслі, у картоплі чи ковбасі, але отрута обов’язково потрапить і на наш стіл. А можливо проллється нам на голову у вигляді дощу.

Попереджали, але марно

Ще у 2007 році до розконсервування могильника це питання підіймав журналіст та письменник Олександр Горобець. Він тоді звертався з журналістським запитом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо його оцінки ситуації в Джуринському отрутомогильнику. У серпні того ж таки 2007 року отримав відповідь.

- Як на мене, то все, що написано у відповіді заступника міністра на мій журналістський запит — повний абсурд, -  коментує Олександр Горобець. - Банальна демагогія, словесна еквілібристика високорангового столичного чиновника. Чи не прийшла пора нарешті провести глибокомасштабне, повноцінне дослідження отрутомогильника, за участі науковців, досвідчених практиків? Щоб нарешті дати самим собі і всьому світові конкретну і точну відповідь на питання: якою ж є справжня ситуація на об’єкті? Потрібно негайно провести глибокі, професійні, на високому науковому рівні відповідно до вимог Європейської директиви з питної води (80/778/EEC) аналізи криничної води на вміст у ній можливих домішок відходів із отрутомогильника, гадаю, ні в кого із джуринян немає сумнівів. Тому, що є, на жаль, небезпідставні підозри про те, що багато із наших людей уже вживають замість джерельної кришталевої водиці коктейль із домішками пестицидів. Саме це може бути підставою для все зростаючої кількості захворювань і смертей у межах нашого і сусідніх населених пунктів, про що переконливо свідчить сумна статистика і жалобні процесії до цвинтаря.

Діжки від отрути покинули, а отруту повезли дивним курсом

Отже, у 2012 році влада нарешті взялася за знищення могильника. На цю справу виділили величезні кошти - 35 мільйонів гривень, і з могильника дістали третину усього, що там було. Цікаво, що сказати конкретно, що там було і у яких з’єднаннях перемішане, ніхто достовірно не може. 

За вивезення та утилізацію відходів у Джурині в 2012 році взялася ізраїльська фірма “Сі Буд”. Вона на сторінках свого сайту розмістила яскравий відеоролик, в якому показує, як співробітники встеляють землю пластиковою плівкою, щоб отрута не потрапляла в грунт. Але у Джурині ми на власні очі змогли побачити доріжки з хімікатів від ям до покинутих напризволяще діжок від отрути. Утилізація відходів також викликає кілька запитань, адже ще минулого року цю ситуацію розслідував вінницький журналіст Віктор Скрипник. Він не міг збагнути, навіщо робити гак у тисячі кілометрів через одеський порт, щоб доправити отрутохімікати у Польщу. І чи правда те, що отруту вивезли з території України… 

- У 2012 році Державне управління охорони природного середовища подало запит на фінансування робіт з безпечного вивезення хімічних засобів захисту рослин з Джуринського отрутомогильника. Роботи проводила організація, яка виграла тендер, - повідомляє начальник управління охорони земель обласного департаменту екології Анатолій Іщенко. - Чому була вивезена не та кількість, про яку заявляли? Тому що отрутохімікати були пересипані землею та упаковані в діжки, землю та тару також утилізовували. У нас є всі копії актів завантаження отрутохімікатів в автотранспорт, а акти виконаних робіт можуть бути тільки в Міністерстві екології.

Хто та куди вивіз відходи

Після відвідин Джуринського отрутомогильника, спілкуємося з директором інституту екології Василем Петруком, вчений переконливо доводить, що ніяких закордонних фірм для знешкодження відходів не тільки Джуринських, але і зі всієї області, а можливо й України не потрібно. Вінницькі вчені вже давно пропонували зробити пересувні потужності для переробки та знешкодження отрутохімікатів. Але чиновники вирішили, що за двісті мільйонів гривень, виділених на всю Україну, доцільніше найняти іноземців. І тут виникає багато запитань. Адже з 35 мільйонів гривень, виділених на Джурин, нашим вченим вистачило б і половини суми. І звідки взялася ця високопрофесійна фірма, яка покинула розритий могильник? Вистачає інтернету та звичайної цікавості, щоб виявити, що новоспечений "рятівник" української екології «Сі Буд Консалт», ще не так давно займався продажем одягу. А перед цим - сушених фруктів. Власник фірми та її адреса не змінилися. 

Телефонуємо в «Сі Буд Систем», щоб отримати інформацію, яка має бути відкритою для громадськості, а саме щодо актів виконаних робіт з вивезення відходів Джуринського отрутомогильника. Нам порадили зателефонувати наступного дня.

- Звертайтеся у Вінницьке управління охорони природних ресурсів. Ніхто такої інформації ні вам, ні будь-кому іншому не дасть, - почули наступного дня.

Активісти-екологи перевіряли діяльність ТОВ «Сі Буд Систем»

Організацію, що єдина в Україні вивозить відходи, взялися перевіряти активісти-екологи з "Эко-Лаунж" . Згідно з інформацією, яку розповсюдили у соціальних мережах, Міністерство екології у 2012 році звернулося до ізраїльської фірми. Договір про проведення робіт із збирання, транспортування, зберігання та утилізації пестицидів уклали з ізраїльською фірмою «С.І. Груп Консорт Лтд ». Але вони не мали права проводити господарську діяльність на території України. Тоді іноземні товариші уклали договір з субпідрядником ТОВ «Сі Буд Систем». Українська фірма гарантувала збір та підготовку непридатних пестицидів до експортування за кордон для подальшої їх утилізації. Роботи почалися наприкінці червня 2012 повним ходом. Все б нічого, та ось ліцензію на перевезення, збір і зберігання прострочених пестицидів і тари від них субпідрядник отримав лише через місяць.

«Звільненню» від небезпечних відходів підлягала і станція Перемога, С.-Будського району Сумської області. За місяць було перезатарено і вивезено звідти близько 400 тонн пестицидів і тари. На жаль, складські приміщення станції Перемога досі, хоча минуло вже більше 1,5 року, повністю не звільнені від пестицидів і тари - близько 100 тонн бочок з-під отрутохімікатів так і залишилися догнивати під відкритим небом.

- Але найдивовижніше в наступному, - кажуть екологи. - Для зберігання небезпечних відходів до відправки їх за кордон, «Сі Буд Систем» орендує приміщення в селі Щасливе, Київської обл. (Розташованому по дорозі в аеропорт Бориспіль). Цей склад, судячи з документів, повинен бути просто неосяжним, адже вміщує 500 тонн пестицидів і тари з-під них і до того ж здається в оренду підприємству, що розмістило за цією ж адресою установку з переробки ртутних ламп - ТОВ «Сигма Технолоджі»! Уявіть собі здивування наших волонтерів, коли за вказаною адресою в центрі села виявився недобудований теремок, стіни якого і не чули ні про які отрутохімікати. А місцеві жителі ніколи не чули про те, що підприємство з переробки небезпечних відходів знаходиться поряд з елітними будівлями.

Цю інформацію про діяльність компанії, яка отримує мільйони гривень державних коштів для знешкодження звалищ небезпечних отрутохімікатів, надали звичайні волонтери-екологи. Були також публікації журналістів, але ніхто з державних чиновників так і не зважив на розповсюдження цієї інформації. Чому досі не зацікавилися діяльністю ізраїльської фірми чиновники та правоохоронні органи, і кому це вигідно? Тим часом українські вчені б’ють на сполох, адже проблема Джурина - не єдина у нашій країні.
На контролі прокуратури стан вивезення отрутохімікатів з Джурина

Питання  утилізації та вивезення хімікатів з території отрутомогильника поблизу с. Джурин Шаргородського району гостро стояло в регіоні з 1978 р. Однак, лише за  втручання органів прокуратури Вінниччини, у минулому році активно розпочались вказані роботи. На утилізацію уже сьогодні  вивезено  1047 тонн відходів.

Стан законності проведення даних робіт знаходиться на контролі  прокуратури Вінницької області, про що постійно інформується громадськість.

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.