Вінничан запрошують на виставку «Сатанів: втрачений світ стародавнього єврейського цвинтаря»

Альона ЧЕРНІЮК

У краєзнавчому музеї Вінниці відкрилася виставка Дмитра Полюховича «Сатанів: втрачений світ стародавнього єврейського цвинтаря», присвячена Дню пам’яті жертв Голокосту.
Виставка досліджує культуру євреїв України через символіку та орнаменти на мацевах, зокрема Сатанівського єврейського цвинтаря. Доповненням стали авторські роботи Людмили Коваленко — сувенірні ляльки з подільськими персонажами.

Вчора, 27 січня, в Академічній залі Вінницького обласного краєзнавчого музею відбулася культурна та історична подія — відкриття пересувної виставки відомого подільського краєзнавця, мандрівника, фотографа, члена команди «Україна Інкогніта» Дмитра Полюховича — «Сатанів: втрачений світ стародавнього єврейського цвинтаря» до Дня пам’яті жертв Голокосту.

На виставці представили 25 планшетів з авторськими «витинанками», що відображають традиційне мистецтво євреїв України. Ці роботи створені за мотивами різьблення по каменю на надгробках-мацевах, які датуються періодом від середини XVII до початку XIX століття.

Відео дня

Експозиційний проект розкриває культуру, світогляд та звичаї євреїв України, показує традиції та вірування народу, який упродовж століть живе поряд з нами. Кожне зображення на надгробку має прихований зміст, який Дмитро Полюхович досліджував протягом двох десятиліть.

Сатанівський єврейський цвинтар — це стародавній некрополь, розташований у невеликому подільському містечку, один із найунікальніших у Східній Європі, із похованнями, датованими XVII–XIX століттями.

На його території збереглися мацеви — традиційні єврейські надгробки, майстерно вирізані з каменю. Ці надгробки вражають складними барочними та ренесансними орнаментами, різьбленням та символічними зображеннями, які не лише вказують на імена і дати народження та смерті, а й передають глибокі релігійні, культурні сенси, пов’язані з життям покійних.

Релігійні уявлення євреїв-ашкеназі забороняли зображувати людей. Тож розповідь про небіжчика та про його майбутнє у Кращому Світі й надія на воскресіння з мертвих «шифрувалася» в рослинних орнаментах та зооморфних зображеннях.

Майже кожне таке зображення є ілюстрацією до священних текстів Тори та Талмуду. Втім, зустрічаються й «позакнижні» сюжети. Наприклад головним елементом дуже красивого барокового надгробку на похованні Брайни, доньки Аарона, яка померла 1776 р., є ведмедиця із галузками в лапах.

Тут бачимо не лише ілюстрацію до псалмів царя Давида, де сказано: «Праведник, як пальма, розквітає, як кедр в Леваноні, возвиситься» (популярний сюжет ведмідь з галузками, то і є той праведник в Райському Саду). Майстер у цьому сюжеті також обіграв ім’я небіжчиці: Брайна — дослівний переклад з їдиш — «коричнева». Бачимо паралель імені похованої з коричневим хутром ведмедя.

Вдалим доповненням виставки є чудові авторські роботи шаргородської мисткині Людмили Коваленко — сувенірні ляльки із серії «містечкові персонажі», виготовлені з теплою симпатією до пересічних постатей подільського містечка Шаргород.