Бізнес із порожніми кишенями: як переселенці відкривають свою справу у Вінниці?

За даними експертів Інформаційної кампанії “Сильніші разом!”, у Вінницькій області сьогодні нараховується близько 15 тисяч переселенців.

Для їх адаптації на новому місці були передбачені різні програми підтримки. Стосувались вони, зокрема, і колишніх підприємців, які шукали можливості для відновлення свого бізнесу. Заради своїх проукраїнських поглядів вони наважилися на жертви: на окупованій території полишили своє майно та бізнес, що приносив непоганий прибуток. У Вінниці є реальні можливості для підтримки бізнесу переселенців. Але, як виявилося, - завдячуючи, головним чином, грантовим проектам Євросоюзу.

Програми підтримки

По Вінницькій області на сьогодні діє лише один бізнес-проект для переселенців. Про це у коментарі RIA повідомила начальник відділу з питань регулятивної політики, адміністративних послуг та державних закупівель Тетяна Ламакіна.

— Для підприємців із зони АТО існує “Центр адаптації переселенців та підприємців із зони АТО та Криму у Вінницькій області”. Виконавцем проекту є Департамент регіонального економічного розвитку Вінницької ОДА. Є ще громадська організація "Джерело надії", яка реалізує у Вінницькій області проект Міжнародної організації із міграції. З обласного бюджету такі програми у Вінниці не фінансують, - сказала вона.

У “Центрі адаптації”, до речі, 30 червня завершилося подання заявок на грант. Усього заявок(та бізнес-планів до них) переселенці подали більше 30. Сума ж бюджетів усіх бізнес-планів вдвічі перевищує суму грантових коштів (226380,5 євро).

Сам керівник проекту Валерій Нікітюк зазначає - проект ЄС почали реалізовувати із жовтня. Із тих пір у процесі його втілення виникла тільки одна проблема: Наш проект передбачав, що ми компенсуємо переселенцям відсотки по сплаті кредиту. Але реально переселенцям  практично неможливо було отримати кредити у комерційних банках. Тому ми створили робочу групу, яка провела анкетування серед переселенців. І дійшли до того, щоб компенсувати не відсотки за кредитами, а вартість обладнання основних засобів, які б вони використовували в роботі.

Представники ЄС схвалили таку ініціативу українських колег, і пішли їм назустріч, продовживши термін дії проекту до кінця року.

— Усі бізнес-плани розглянемо у липні. І орієнтовно вже із серпня будемо відшкодовувати вартість обладнання. Таким чином, даватимемо людям можливість поповнити свої обігові кошти і запустити бізнес, - каже Валерій.

Перевага, за його словами, надаватиметься бізнес-планам у сфері виробництва, переробної промисловості, сільського господарства. Але не всі претенденти зможуть отримати гранти, бо організатори обмежені сумою у 226 тисяч євро.

“У нас у Вінниці буде меблевий завод!”

Луганчанин Олександр Верюханов каже - у Вінницю переїхав випадково. 

- Просто кинув у шапку папірці із 24 назвами обласних центрів і обрав. Мені було однаково, куди їхати, адже рідних, які б прихистили на перший час, в інших містах у мене не було, - говорить Олександр.

Зараз у нього невеличка фірма із перетяжки меблів. Рік тому він не міг знайти собі навіть житло - згадує, як тільки чули, звідки приїхав, відмовлялися мати із ним справу. Перший день у Вінниці довелося заночувати майже на вокзалі, каже хлопець.У Луганську Олександр тримав рієлторське агенство. Коли місто заполонили сепаратисти, відчув, що відтепер там робити нічого.

Коли переїхав до Вінниці, спочатку із місяць у нього була депресія. Потім став хапатися за будь-яку роботу. Найкраще у нього вийшло старе ремесло, яким займався із 19 років - перетяжка меблів.

 Перший грант дав йому змогу орендувати приміщення та створити декілька робочих місць. Зараз пробується на інший грант - від “Центру адаптації”. Цього разу змагатиметься за 15 тисяч євро.

— Точно знаю, що побудуємо у Вінниці завод із виробництва меблів. Уже навіть зібрали диван власноруч - для приймальні ГО “Спільної справи”, - каже Олександр.

Луганські ливарники працюють у “мінус”

Дмитро Акішин - генеральний директор ливарної компанії “Символ”. Переїхав до Вінниці із заводом із Луганської області рік тому . Коли почалися бойові дії, Дмитро Акішин почав шукати інвестора, аби вивезти обладнання із станиці Луганської. Під час цих пошуків заїхав до Вінниці на бізнес-форум. — Тут мені показали декілька майданчиків, де б можна було розмістити устаткування. Конкретно від влади це була уся допомога на той час. Завод же довелось перевозити самостійно, коли подзвонили й сказали, що обладнання розпилюватимуть на металобрухт, - розповідає Дмитро.

Заводську ж лабораторію, що коштувала 500 тисяч гривень, розікрали.

Керівництво компанії після переїзду у Вінницю розраховувало на грант від проекту “Центр адаптації...” За нього мали б купити нову лабораторію, і виготовляти високоякісні запчастини для ливарних заводів, сільгосптехніки та ін. Але терміни проекту затягнулися через конфлікт організаторів.

— Тепер, коли проект відновився, ми подали свій бізнес-план на конкурс. Сума, яка зазначена у нашому бізнес-плані, складає 12 тисяч євро. Це десь 330 тисяч гривень. Цей грант у разі, якщо отримаємо його, дасть нам можливість запрацювати на повну потужність. Ми одразу ж купимо лабораторію та переселимо сюди наших експертів, - розповідає гендиректор.

Дмитро Акішин каже - компанія планує випускати ряд нової продукції. Це запчастини для сільгосптехніки, устаткування із переробки землі. У Європі подібне обладнання коштує 10 євро за кілограм маси запчастини, “Символ” же може випускати таку продукцію на ринок за ціною три євро за кілограм. При цьому, за словами Дмитра, вироблена ними продукція не поступатиметься у якості закордонній.

— Якщо із грантом справа не вийде, то ми можемо навіть закритися. Із тим рівнем окупності, що у нас зараз, компанія довго не протягне. Ну, і  плюс вересневе підвищення цін на електроенергію ми у такому стані не потягнемо, - каже Дмитро Акішин.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.