А ваше дитя готове до школи? В скільки років краще йти до першого класу

- Коли почали ходити на “дошколярика”, донька в сльозах вибігала із заняття, бо “нема мами!” Думаєте, не сиділа біля неї, поки не заспокоїться? Анжеліка не ходила до садочка і взагалі дуже “мамина”. Але чекати ще рік не будемо - думаю, поволі звикне, - розповідає Олена Голінська (36), мати шестирічної Анжеліки.
Часто доводиться пояснювати батькам, що їхня дитина ще не готова до школи. І маються на увазі зовсім не інтелектуальні здібності. Про це говорить директор вінницької школи-ліцею №7 Олександр Сухомовський:
- Батьки іноді приводять діток, яким ще не виповнилося і шести років, - розповідає пан Сухмовський. - Кажуть: то ж нам у жовтні-грудні буде шість! А що для батьків місяць-два, то для дитини - ледь не рік. Дитина може кардинально змінитися за цей час. Коли закінчується робота підготовчої групи, ми запрошуємо батьків на спільне заняття з дітьми. Щоб вони самі могли оцінити, наскільки їхні діти готові до школи. У цьому році, наприклад, рекомендували десятьом батькам зачекати до наступного року. Якщо змусити психологічно неготову дитину йти зараз, то наслідки і труднощі можуть виникнути і в старшій школі.  

Закон не забороняє
Питання, коли краще віддати дитину до школи, мучить багатьох батьків. У Законі України “Про загальну середню освіту” сказано, що зарахування учнів до першого класу здійснюється, як правило, з шестирічного віку. Тобто, ніхто не змушує відправляти чадо з садочка за шкільну парту, бо йому вже стукнуло шість. І, разом з тим, не забороняє приходити з ранцем як у сім, так і у сім з половиною чи вісім років.
А от батьків це бентежить. Хтось переживає, що у сім-вісім років їм буде пізно. Комусь кортить і п’ятирічну малечу посадити за підручники, бо “нам без місяця шість”. Хтось, ніде правди діти, плекає честолюбні плани щодо виховання генія: “а ми ще в три роки почали читати/писати поеми/вивчати основи ядерної фізики/”.
Плакала за мамою
Маленькій вінничанці Анжеліці Голінській у вересні цього року буде шість з половиною років. Дівча налаштувалося йти до першого класу 25-ої школи. Каже, у дошколярику серед потенційних однокласників вже й кавалера собі знайшла.
- Я до школи дуже хочу, - каже Анжеліка. - Математику поки що не дуже люблю, а от буковки писати люблю. І мені подобається читати. А ще хлопчик, з яким я сиджу за партою. Він мені компліменти робить.
Мати дівчинки, Олена, розповідає, що проблем зі старанністю чи посидючістю у них не було. Анжеліка заходилася гірким плачем тільки у двох випадках: коли з поля зору зникала мати і коли не виходило гарно вималювати літеру.
- Так сталося, що донька взагалі не ходила до садочка, - розповідає жінка. - Тому щоп’ять хвилин на уроці вибігала подивитися, чи я, бува, не гайнула до відкритого Космосу. Засмучувалася і тоді, коли не виходило вивести літеру чи порахувати приклад. Переживала, щоб у неї все було гарно і без жодної помилки.
Олена багато розмовляла з донькою і пояснювала, що помилки - це нормально. І, звісно, займалася.
- Не хотіла “ламати” доньку, тому запропонувала піти до школи на наступний рік, - каже жінка. - Вона не погодилась. Та й я бачу, що справи пішли на краще. Анжеліка вже менше хвилюється і поволі звикає до школи.
Вирішили зачекати
Інша вінничанка, 32-річна Тетяна Довбуш, теж готує семирічного сина до школи. Зізнається, що була спокуса віддати його до першого класу ще в минулому році. Але передумала і зовсім не жалкує:
- У минулому році я була переконана, що Ванька піде до школи в шість з половиною років, - каже Тетяна. - Я водила його до логопеда, щоб попрацювати над мовленням, і лікар порадила не поспішати зі школою. Бо він був не готовий ні емоційно, ні психологічно. Синові було складно висидіти на уроці в дошколярику, зосередитись, вивчити вірша. Та ж біда була і з читанням.
Тетяна каже, що, порадившись ще і з психологом, вирішила почекати рік. За цей час мати з сином взялися за науку, і тепер мають гарний прогрес:
- Ми продовжували відвідувати підготовчу групу в школі. Плюс, я багато займалася з ним вдома, водила на різні заняття у центри розвитку дітей. І бачу, що це зовсім інша дитина, ніж він був рік тому. У квітні нам виповнилось сім років: тепер він доросліший, виваженіший, трішечки серйозніший. А то ще був зовсім дитиною - аби тільки гратися… Анітрохи не жалкую про своє рішення. Виходить, що в першому класі йому виповниться вже вісім років, та це мене не особливо бентежить.
"Школа - це стрес"
Вінницький психотерапевт та керівник Центру психо-соціального розвитку “Амадея” Інна Яворська каже, що батьки часто на перший план ставлять інтелектуальний розвиток дитини, а не її психологічну готовність до школи:
- У нашій системі вважають, що головне - це вік дитини. А ще вміння читати, писати та рахувати, - каже пані Інна. - Насправді, ці навички не свідчать про готовність дитини до школи. Добре, що дитина вміє додавати-віднімати. Але якщо вона емоційно та психологічно не готова влитися в нову систему, то від цього постраждає не тільки її успішність, а й здоров’я.
У дитини п’яти-шести років провідною діяльністю є гра та цікавість. Це закони природи, і їх ніхто не відмінить. У такому віці дитині складно висидіти спокійно сорок хвилин, та ще й п’ять уроків. А потім прийти додому і знову сідати за підручники.
Знову ж таки - п’яти-шестирічний малюк не завжди розуміє ті вимоги, які відтепер ставлять перед ним батьки та вчителі. Дитині доводиться вибудовувати нові стосунки з однолітками та вчителями. Може з’явитися тривожність, неуважність та навіть сильний стрес. Особливу напругу викликає саме очікування успішного результату та його оцінки. У дітей виникають невротичні тики, проблеми зі шлунком, втрата апетиту та нудота - захворювання, які у даному випадку мають психосоматичну природу.
Вважається, що дитина у сім років краще готова до школи. В окремих випадках можна спокійно говорити і про сім з половиною, і вісім років. Не варто сприймати це як проблеми у інтелектуальному розвитку дитини. Якраз навпаки - це робиться для того, щоб уникнути таких проблем у майбутньому.
Питання готовності дитини до школи батькам краще обговорити з психологом. Варто провести тести на емоційний розвиток, на розвиток уваги, пам’яті, мислення, уяви та логіки. Саме на це повинні звертати увагу батьки, а не на те, чи вміє дитина читати на швидкість та рахувати до ста.



 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.