Вінницькі замки: були найбільшими спорудами від яких не залишилося і сліду

Дерев’яні стіни товщиною приблизно півметра, звідний міст, вежі, криницю глибиною понад 17 метрів, церкву Св. Покрови, а також глибокі рови і численні комори мав перший Вінницький замок. Він стояв на горі біля церкви святого Миколая, що у Старому Місті.
До наших днів від фортеці залишилися тільки згадки у давніх хроніках і реконструкції у музеях, як от у Вінницькому краєзнавчому. Навіть саме урочище, в якому стояла пам’ятка, знищили за часів Російської імперії, облаштувавши там каменоломні.
Перші згадки — через татар
“Отже, ми повинні припустити, що Коріятовичі збудували у Вінниці замок конечне на горі. У люстрації Вінницького замку ясно визначають місцем, де стояв замок, гору поблизу від Бога. Щоправда, ці люстрації складено в 1545 та 1552 роках, але це не може стверджувати, що Коріятовичі збудували замок не в тім місті, де показують люстрації 16 століття”, — так писав у 1926 році про розташування давніх оборонних споруд автор книги “Вінницький замок. Історичний нарис” Микола Білінський.
Та книга — призабута, як призабуті у Вінниці й імовірні засновники міста і місцевого замку — брати Коріатовичі. Навіть вулиці чи провулку на їхню честь не назвали. Та як би там не було, саме брати Коріатовичі, племінники великого литовського князя Ольгерда, володіли Поділлям на зламі XIV-XV ст. А віки перед тим ці терени входили до складу княжої Русі та Галицько-Волинського князівства. Вінницький замок виник на межі з ордою і саме з набігами татар пов’язані перші згадки про фортецю.
“Великий князь Вітовт послав був Богдана Микулинського з військом своїм на татар. Його за Браславлем татари убили і, вторгнувшись у повіт Браславський, шкоду немалу учинили, і замок Вінницький, здобувши, спалили”, — цитуємо слова з грамоти князя Свидригайла від 1431 року. Але описують вони події 1424-го.
Отож замок існував уже тоді.
“Перше, побачили збудований міст, которим до замку їздять. Той міст ввесь і підйом, і воріт двоє в замок, повинні робити всі міщани міста Вєніцкого всім засобом без всякого поділу, що потрібно поправити, бо фундамент поганий і взводу на цей час не має, а лише ворота”, — свідчив автор ревізії Вінницького замку від 1545 року Лев Патейович Тишкович, секретар великого князя литовського Сигізмунда Августа.
Ядра не брали стін замку
Стіни першого Вінницького замку були особливими. Зовні їх зробили з дубового дерева. Усередині ж, на відстані ліктя, тобто десь за півметра, паралельно до цього зрубу ішла стіна з плетеної лози, обмащеної глиною. Простір між обома стінами засипали землею з піском.
“Таку конструкцію стін вважали найміцнішою, бо, як каже опис, коли стріляли з гармат, то ядро не могло пробити стіни”, — подає згаданий уже Микола Білинський.
Історик, Юхим Сіцінський відносив замок у Вінниці до найважливіших королівських фортець. Бо ж справді, ця втрачена пам’ятка належала не якомусь магнатові, а була державною. Гроші на неї мали виділяти з держбюджету, якщо говорити сучасними словами. Одначе бюджет і в XVI ст. був дірявим, про що свідчать самі джерела.
“Про роботу того замку радий був написати, яка городня добра, а котра лиха і що була б потреба поправити, іно в цьому замку не маю чого хвалити, ввесь обсипався і огнив, і обмазання все обпало, на вежах ні на одних, як підсябиття (бійниці для стрільби униз —прим. авт.), так і сходів, ані дверей до обланків немає”, — занотував у1545 році Лев Тишкович.
До 1552 року, коли провели нову люстрацію, замок у Вінниці відремонтували. І все ж перший керівник створеного у 1566 році Браславського воєводства князь Роман Сангушко з Волині не поспішав їхати на небезпечне Поділля. Відтак Сигізмунд Август ще раз писав до нього лист з наказом їхати до Брацлава і Вінниці й там мешкати, пише у книзі “Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях” історик Микола Крикун. Так само мав вчинити і перший брацлавсько-вінницький староста князь Богуш Корецький.
На озброєнні — гармати і гаківниці
Здавна у Вінницькому замку був гарнізон, який також називали сторожею чи сторожами. Гроші на їх утримання, згідно з люстрацією 1545 року, повинні були давати самі вінничани. Але вони не робили цього. Окрему плату — уже від держави, отримувала рота вояків-драбів на чолі з князем Ярославом Соколенським, що також стояла на замку. Та заробіток їм часто затримували.
“Драби там витримати не можуть, не маючи за що одяг купити, а зима тим більше їх звідти розжене”, — звітував брацлавський воєвода Роман Сангушко.
Після такого рапорту гроші воякам виплатили, адже охорона Вінниці була потрібна постійно. Татари ж не спали. І навіть в час оранки своїх полів вінничани виставляли озброєних вартових. Вони мали попередити, коли орда надумає нападати.
На випадок облоги у першому Вінницькому замку був свій арсенал. Це, зокрема, дві гармати, що стріляли ядрами завбільшки з гусяче яйце. А ще у 1545 році при замку зберігали 26 гаківниць — крупнокаліберних рушниць. Були і запаси пороху, селітри для його виготовлення і кулі. Відоме навіть ім’я вінницького пушкаря тих часів — Федір.
Замок на острові, а в замку — суд
Уже у 1552 році у Вінницькому замку тримали знову-таки дві гармати. Але гаківниць уже було 20. А ще 39 аркебузів — довгих ґнотових гвинтівок, котрі заряджали через дуло. Натомість про гарнізон у цьому описі замку вже не згадано — про замок влада не надто дбала. Зрештою, у 1580 році татари його таки спалили.
Після нападу ординців фортецю на горі уже не відновлювали. Зате замість неї у 1596-му староста Богуш Корецький заклав замок на острові Кемпа. Для цього на острові насипали високий курган, який оточили частоколом. Міст поєднував замок з містом. А оборону забезпечували знову-таки дві гармати і 46 гаківниць. Уже через два роки Вінниця стала столицею Брацлавського воєводства.
Одначе й нові укріплення були пошкоджені. Цього разу у пожежі. Ремонтувати все довелося новому старості Валентию Александру Калиновському. Він, до речі, на межі 1612-1613 років переніс до замку ще й місцевий земський суд.
Як Богун у Вінниці поляків обдурив
“Місто Вінниця — стара і нова осада. З них податки жодні до замку не йдуть, окрім вівса, що його різні дають з дому, що спільно з чиншем жидівським складає 200 флоринів (польських злотих, 1 флорин це 30 грошів — прим. авт.). До того повинні сторожу проти татар відбувати і проти неприятеля коронного при панові старості вінницькому — кінно, зі зброєю”, — читаємо в описі Вінницького староства від 1615-1616 років.
Цей документ склали під керівництвом кам’янецького каштеляна, керівника замку у Кам’янці-Подільському, Войцеха Гумецького. До слова, вінницьким старостою був у ті часи Олександр Балабан — пізніший староста теребовлянський і будівничий замку. Загалом староста мав у рік 2000 флоринів прибутку. На цю суму можна було купити, наприклад, 2000 баранців або ж 333 довгоствольних рушниць.
За часів Богдана Хмельницького у Вінниці стояв козацький полк. Займали козаки і замок на сучасному Фестивальному. Узимку 1650-го року, коли польський гетьман Калиновський пішов з військом на Поділля, проти нього виступив полковник Іван Богун. Він, залишивши залогу у фортеці, виступив проти поляків із невеликим загоном і після першої ж сутички почав утікати. Насправді відступ був хитрістю — Богун заздалегідь наказав поробити ополонки у Бугові й замаскувати їх соломою зі снігом. Козаки без проблем минули пастки, а поляки потрапили туди і багато їх потонуло у крижаній воді. Вінницький замок тоді не взяли. Не змогли здобути його і татари. Пам’ятка простояла до межі XVIII-ХІХ століть. У 1821 р. дослідник Марчинський написав, що "від двох вінницьких замків не залишилось і сліду". Також уже у ХІХ столітті частково знищили гору, де стояв перший замок — на ній відкрили каменоломні. До наших днів Замкова гора дійшла надщербленою, але історики не припиняють писати про неї. Замок відтворюють. От тільки поки лишень на папері.
Краєвид на гору над Бугом, на якій стояв перший у місті замок. Остаточно його зруйнували у 1580 р.

Краєвид на гору над Бугом, на якій стояв перший у місті замок. Остаточно його зруйнували у 1580 р.
Реконструкція першого Вінницького замку — макет, який можна побачити у Вінницькому краєзнавчому музеї
Церква святого Миколая і вже поруйнована внаслідок видобування каменю Замкова гора (зліва)
Вид на сучасну Вінницю з гори, на якій стояв перший у місті замок
Початок ХХ століття. Каменоломні, які влаштували на схилах Бугу на місці старого замку
Сучасна панорама урочища, на якому ще у Середньовіччі височіла фортеця
Острів Фестивальний, колишня Кемпа. На ньому у 1596 р. збудували другий в історії Вінниці замок

Володимир МОРОЗ, 

(067)3075558