Успіх у Європі починається із простого «Привіт!» Зіркові секрети доступні всім у онлайні

«Востаннє таке бачив у Нью-Йорку!» - так вразила Вінниця і проект «Джазові сніданки» першого джазового скрипаля Європи Адама Балдиха.

Безкоштовний культурно-освітній проект «Джазові сніданки», який у Вінниці пройшов за підтримки Українського культурного фонду, став проривом не лише культурного життя міста, а й – України.

Проекту такого унікального формату ще не було. Кияни та жителі інших міст тепер мріють про проведення подібного у своїх містах, європейські зірки тримають кулачки за молодих музикантів, з якими познайомилися у Вінниці, а організатори на сайті snidanky.jazz.vn.ua вже розпочали публікацію безкоштовних відеоуроків «Джазової не-школи». Завдяки цьому навіть ті, кого не було на проекті, можуть у будь-який зручний час побачити майстер-класи й почути ексклюзивні поради всесвітньовідомих джазменів.

- За два дні учасники нашого проекту випили 80 літрів кави та 42 літри чаю! – підбиваючи підсумки проекту, посміхається ведуча «Джазових сніданків», «мама» міжнародного джазового фестивалю Vinnytsia Jazzfest, заслужена артистка України Ірина Френкель. - А якщо серйозно, то саме проект «Джазові сніданки» вперше у Вінниці показав, як насправді навчаються музиці, творчості й мистецтву у Європі. Не у чотирьох стінах за застарілими підручниками, а на практиці. У абсолютній атмосфері свободи і безмежного натхнення! Де музиканти-початківці спокійно грають та спілкуються зі знаменитостями.

Німеччина вітає тих, хто відкритий.

Не чекати визнання своєї геніальності, а – постійно працювати і під час кожної зустрічі, виступу, спілкування вміти заявляти про себе. Таку основну пораду дає молодим музикантам Тамара Лукашова – наша  талановита одеситка, яка не тільки побудувала блискучу співочу кар’єру у Європі, а й торік здобула звання найкращої джазової співачки Німеччини.

- У нас досі існує негласний міф, що «Німеччина лише  для німців» і досягти успіху там людям з інших країн майже нереально. Але насправді Німеччина та, зокрема, Кельн, де я живу, дуже відкриті до людей, до ідей, до всього, що туди потрапляє, - запевняє Тамара Лукашова. - Але дуже важливо у Європі завжди робити перший крок самому. Не чекати, що щось станеться саме собою. Ти будеш геніальним, але так можеш і просидіти у себе вдома. А потрібно бути першим, хто підійшов і сказав: «Привіт! Мене звати Тамара. Я співаю». Інколи одна така фраза може стати доленосною і вирішальною. Це я знаю точно! З іншої сторони - звісно, тих, хто співають багато. Й, не виключено, що перша реакція на вашу пропозицію спільно поджемувати буде такою: «Цікаво, але, вибач, мені треба бігти». У мене таке теж було спочатку, але коли ти виходиш, співаєш, просто робиш свою справу та любиш її, люди це помічають і вже далі хочуть з тобою працювати. Бо бачать, що ти можеш зробити щось цікаве. 

Крім власних вокальних секретів, як правильно працювати з мікрофоном, відчувати мелодику іноземних мов та правильно розставляти акценти, Тамара Лукашова разом зі своїми колежанками з австрійського гурту Kusimanten також розказали, як сполучати народження дітей і великі родини з кар’єрою і гастролями, викручуватися, коли обмаль часу на репетиції, винаходити власні техніки і грати джаз на, здавалось би, абсолютно нетипових інструментах.

- Якщо під час навчання у дитинстві ти усвідомив, що можеш також грати з музикою - не грати музику, а грати з музикою! - завжди зможеш повертати все у іншому напрямку! Бо ти маєш цей вид свободи. Не питання, на якому інструменті ти це робиш, питання, як і чому ти це робиш, - звертає увагу співачка.

«Ви не з Нью-Йорка? Радійте!»

Один з кращих джазових гітаристів Ізраїлю, зірка голландської джазової сцени Еран Хар Евен, перш за все, радить музикантам вчитися імпровізації у всьому, з чим стикаєтеся. Зокрема - у вираженні своїх думок під час розмов. Адже джаз – це також форма мови. І хоч теж має свої рамки, джаз дозволяє майстерно за них виходити. 

- Будьте на крок попереду традиційних акордів. Робіть джаз сучасним, - ділиться секретом гітарист-віртуоз. – Я взагалі прийшов до джазу зі світу рок-н-ролу. Багато вивчав джазову класику і так знайшов свій шлях. Я з Ізраїлю. А як ви знаєте, Тель-Авів - це не Нью-Йорк. Так само як Вінниця – теж не Нью-Йорк, правда? Але це й добре! Тому що найважливіша річ, яку нам необхідно робити: ваше та моє покоління, нам треба знайти, що для нас є джаз і як ми можемо виразити нас самих за допомогою джазу, замість того, щоб копіювати американських джазових геніїв і хотіти стати Телоніус Монком або Джоном Колтрейном.

Партнерка Ерана, відома джазова співачка з Люксембургу Клер Парсонс у свою чергу радить якомога більше писати власної музики й у колі однодумців робити свої перші кроки, навіть попри те, що вони найважчі.

- Страх сцени є у всіх. І це чудово! Тому що уявіть, що станеться, якщо ми не будемо його відчувати взагалі? – зазначає Клер. - Момент, перед тим, як ти йдеш на сцену - це дивне відчуття. Дивне і дуже неповторне! І яких би успіхів ви не досягли, цей страх ніколи не зникне. Втім, одного дня ви теж зможете його полюбити.

Від відрахування зі школи до звання першої скрипки – один крок!

Цілу низку вартісних мотивуючих рецептів успіху під час своїх майстер-класів відкрив знаменитий польський джазовий скрипаль Адам Балдих. Вигравши у рідній Польщі всі відомі нагороди, ТОП-рейтинги та фестивалі, вже у 30 років він був нагороджений «Золотим хрестом заслуги» Президента Республіки Польща і почесною нагородою «За заслуги перед польською культурою». Сьогодні, впевнено утримуючи звання першої джазової скрипки Європи, Адам Балдих зізнається: його сходження на музичний Олімп почалося…з відрахування з музичної школи.

- Грати на скрипці я почав у дев’ять років. Але одразу робив все по-своєму, як відчував. То цілий анекдот, як вчителька фортепіано боялася грати зі мною, бо я завжди починав імпровізувати посеред мелодії Баха і вона, бідна, ніколи не могла здогадатися, до чого це все приведе, - з посмішкою згадує Адам Балдих. – Я настільки не відповідав стандартам класичного скрипаля, що мене зрештою вигнали з музичної школи. І сьогодні я цим горджуся! Бо це не тільки не завадило, а допомогло мені потім вступити на факультет джазу у Музичну академію в Катовіце, отримати стипендію на навчання у Бостоні та Нью-Йорку, а головне – віднайти свій власний шлях у музиці. Той факт, що мене вигнали зі школи, лише підтвердив, що мені варто йти не за традиційною освітою і загальними правилами, а за власною інтуїцією. Я настільки сильно був упевнений у музиці, яка була всередині мене і яку так хотілось показати іншим, що саме це завжди давало мені енергію все якнайкраще втілити у життя. Я ніколи і на секунду не сумнівався у своєму успіху!

Будучи у Вінниці, Адам Балдих залюбки ділився секретами імпровізації з молодими музикантами. Настільки надихав усіх довкола, що навіть ті, хто зараз не займаються музикою, починали творити. Як, наприклад, художниця Вікторія Гурська, яка під час майстер-класу поляка, спочатку тихо, а потім голосніше почала підспівувати. 

– Адам мене так надихнув, що мені захотілось і самій взяти участь в імпровізації. Я навчаюсь у Польщі на художницю. Хоча займалась вокалом у музичній школі. Але там не дають співати так, щоб захотілось полетіти, – зізналася дівчина. – Я відчуваю, що всередині «дика». І мені хотілося б співати не за стандартами. А джаз відкриває безліч можливостей.

Примітно, що незвичайний формат проекту, започаткованого у Вінниці, неабияк вразив і самого митця.

- «Джазові сніданки» - це унікальний проект і я надзвичайно щасливий, що став його частинкою, - зізнався Адам Балдих. – Востаннє я таке бачив у Нью-Йорку! Коли ми імпровізували з молодими музикантами Вінниці, коли у такт нашій грі почала танцювати степістка Яна – це було незабутньо! Я щиро переконаний, що всі ці молоді музиканти обов’язково мають грати у такому складі далі. Колектив вже фактично створений! Вони чудово грають, імпровізують і я вірю у їхній успіх. Триматиму кулачки, щоб у них все вийшло!

На сайті snidanky.jazz.vn.ua всіх меломанів та молодих музикантів, які шукають рецепти досягнення успіху, також чекають ексклюзивні безкоштовні відеоуроки  проекту «Литовські тромбони  & Лорета Сунгайлене» та українського бенду Frankyjazz.

Наступного року проект «Джазові сніданки» знову пройде у Вінниці. А ще - у інших містах!

Щоб кожен учасник отримав можливість вільного творчого самовираження та самореалізації, знайшов відповіді на важливі для себе запитання і, спілкуючись у неформальній атмосфері із відомими музикантами, почав сам розвиватися та досягати успіху. Як зазначає керівник проекту «Джазові сніданки», голова правління ГО «Інститут культурної політики», заслужений діяч мистецтв України Павло Третьяков, саме у цьому і полягала основна мета проекту.

– Ми одразу обрали такий формат проведення - за філіжанкою кави, щоб були зруйновані бар’єри та стереотипи між публікою та артистами, щоб були створені всі умови для вільного обміну думками, досвідом та можливістю відкриття у молодих музикантів «потаєного» творчого та креативного потенціалу. В умовах реформування системи освіти в Україні, зокрема, мистецької, та необхідності впровадження нових форм роботи з молодими музикантами задля формування збалансованого професійного мистецького ринку і виховання нової цільової аудиторії, необхідність впровадження інноваційних форм роботи з молоддю шляхом створення альтернативних культурно-освітніх платформ беззаперечна. Тому зараз ми подвійно радіємо, адже «Джазові сніданки» не лише успішно пройшли у Вінниці, а й наступного року матимуть продовження у інших містах України. Зараз ведемо перемови із колегами з інших міст, ну і неодмінно наступної осені повторимо «Джазові сніданки» у рідній Вінниці на фестивалі Vinnytsia Jazzfest -2019.

Фото Дмитра Данкевича

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.