Партнер рубрики

Кіт у музеї: як живе «старший науковий співробітник» краєзнавчого музею на ім'я Шпатель

Анна КОВАЛЬОВА

У вінницькому обласному краєзнавчому музеї уже два роки живе кіт Шпатель.
До музею він прийшов сам і, за словами, співробітників прибився тут надовго.
Як живе кіт у музеї та як реагують на тварину відвідувачі?

Зайшовши до музею, питання про Шпателя відразу викликає яскраві емоції у співробітників:

– Та поки живий, – говорить черговий. І говорить, що потрібно пройти до зали та спуститися сходами, зазвичай, саме там він і відпочиває.

У залі нас зустрічає доглядач Олена, а поруч із нею, на стільці, лежить він – сірий пухнастий Шпатель. Щоправда, не одразу зрозуміло, що кіт живий. На перший погляд, здалося, що це один із багатьох експонатів музею. Розслабленого кота чухали та намагалися пробудити, але Шпатель довго не реагував.

– Так би всім жилося, як йому, – говорить Олена. – Нормально їсть, спить, правда, побитий весь.

Доглядачка говорить, що він сам прибився до музею і вже другий рік щодня зранку його пускають всередину. Музейники закуповують для улюбленця корм, але часто й самі підгодовують тим, що приносять із собою. Тому Шпателя тут не ображають, а навпаки ставляться як до співробітника музею:

– Відвідувачі дуже по-різному реагують на кота. Часто запитують чи він живий, – сміється Олена. – Говорять, що це експонат, але я завжди виправляю, що це наш старший науковий співробітник.

Шпатель дуже гостро реагує на чужих котів навколо музею, тому зазвичай приходить дуже подряпаний і побитий.

В основному, кіт пересувається тільки по першому поверху. На ніч у музеї його не залишають, тому щоранку він вже чекає на того, хто перший відчинить йому двері, аби скоріше зайняти своє «робоче місце».