У Вінниці ветеран намагався застрелити сусіда: що каже постраждалий і як реагує поліція?

• У Вінниці на вулиці Андрія Первозваного ветеран стріляв у сусіда. Як це сталося, що говорить поліція та психолог? Дізнавалися.

Родина Ткачуків звернулася до редакції «20 хвилин». Андрій та Олена вже багато років проживають у багатоквартирному будинку на вулиці Андрія Первозваного. Вони підтримують хороші стосунки із сусідами та виховують двох доньок.

Як стався напад?

Однак 2 січня їхній сусід, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, намагався вбити Андрія.

— Коли повертався додому, зустрів сусіда, який стояв перед під'їздом. Це було близько 18.33. Він — колишній військовий, ветеран. Два роки тому воював, потім отримав травму. Регулярно зловживає алкоголем, а після повернення з війни почав пити ще більше. Живе зі своєю матір'ю, вони разом випивають, — розповідає Андрій.

За словами Андрія, після повернення сусіда з фронту всі ставилися до нього з повагою, тиснули руку, дякували за службу. Сам чоловік пропонував допомогу, якщо щось було потрібно, а сусіди навіть збирали для нього гроші.

— Але потім він почав мені погрожувати. Чомусь вони з матір’ю вирішили, що я єврей, хоча моє прізвище — Ткачук. Вони навіть кидалися на мою дружину та дітей. Я серйозно ці погрози не сприймав, думав, що п’яна людина наговорить і забуде, — пригадує Андрій.

Того вечора, коли чоловік повертався додому, сусід стояв біля під'їзду з товаришем. Коли побачив сусіда, то почав вигукував нецензурні слова в його бік. Проте Андрій просто пішов у квартиру. Коли через 10–15 хвилин він вирішив вийти в магазин, то подивився у вікно, аби не перетинатися із нетверезим сусідом, побачив, що під під’їздом нікого не було, то вдягнув куртку й вийшов.

— Але як тільки відчиняю двері, бачу його біля моїх дверей. Пізніше з’ясувалося, що він стояв там і плював на мої двері. Я опинився перед ним віч-на-віч. Думав, що уникнути розмови не вийде, і вирішив поговорити. Запитав, які до мене претензії, запропонував усе вирішити мирно. Хоча десь глибоко в душі я розумів, що п'яна людина, мабуть, не варто, але думаю, спробую. Він почав кричати лайливі слова: «Ти жидівська свиня, жид пархатий. Такі, як ти, тільки шкодять державі». Але потім він проходить біля мене, іде по сходовій клітці вверх, — ділиться спогадами про той день чоловік.

Тоді Андрій подумав, що сусід іде до себе додому. У цей момент він пропонував усе обговорити та помиритися, щоб налагодити відносини. Чоловік зупинився на міжсходинковому майданчику, швидко розвернувся і дістав із сумки пістолет.

— Я стояв спокійно, дивився на це все, але не очікував такого. Він просто дістає з сумки пістолет і, вигукуючи: «Вб'ю! Сука, вб'ю!», починає стріляти. Отак, прямою наводкою. Я відчув гострий біль у ділянці живота. Відскочив убік, бо двері було б довше відкривати. Відскочив ліворуч і крикнув йому: «Що ж ти, гад, робиш?» Він продовжував стріляти, ще намагався дострелити, просовуючи руку через перила. Я сховався, відчинив двері на вулицю й вискочив у тамбур, — пригадує події Андрій Ткачук.

Коли чоловік вибіг на вулицю, то побачив, що отримав вогнепальне поранення в живіт. Одразу повернувся до квартири й побачив, що сусід ще стріляв, але набоїв уже не було. Він забіг у квартиру, викликав поліцію та швидку. Вдома була старша донька.

Поки лікарі надавали першу домедичну допомогу, поліція піднялася до ветерана. Проте згодом спустилася й почала говорити Андрію: «Так він же лежачий».

— Але все ж, коли мене вже вели до автомобіля швидкої, то була така картина: стоїть він, біля нього — працівники поліції. Купа людей уже позбігалася, бо приїхало багато поліцейських машин, швидка, всім цікаво. Я йду, і він при всіх цих свідках, при працівниках поліції викрикує наступні фрази дослівно: «Я тебе вб'ю все одно. У мене є гранати. Я тобі кину гранату в квартиру. Розстріляю з калаша. Ти жид пархатий. Без таких буде краще жити». Це чули десятки людей, — розповідає чоловік.

За спогадами Андрія, поліція довго не знала, що робити з сусідом, навіть після того, як той перед правоохоронцями, сусідами та лікарями погрожував йому вбивством.

Попри те, що сусіда нібито затримали, а в його квартирі провели обшук і вилучили зброю (це був пневматичний пістолет, як розповів Андрій), чоловік наразі перебуває на свободі.

Самому ж Андрію видалили кулю, яка влучила в живіт і пройшла 12 сантиметрів упра­во. Понад двадцять днів він перебував на стаціонарному лікуванні.

Нині родина Ткачуків не проживає у своїй квартирі, оскільки сусід продовжує мешкати там і стежить за всією сім'єю. Самі ж правоохоронці, за словами родини, неохоче ведуть справу: свідків не допитують або ж узагалі кажуть: «Скажіть, що нічого не бачили».

— Він там далі ходить. Погрожує, що вб'є нас усіх. У нас двоє дітей. Я звертаюся до правоохоронних органів: зробіть щось із цим! Не чекайте, поки він когось із нас уб'є! Працівники поліції кажуть: «Недостатньо доказів. Ми нічого не можемо зробити. Якби він когось підірвав чи застрелив, тоді так...» — розповідає чоловік.

Сама ж дружина Андрія припускає, що не всю зброю було вилучено, оскільки той і погрожував підірвати чоловіка, і перед знайомими хизувався тим, що має гранати та автомат.

Наголосимо, журналістка «20 хвилин» намагалася взяти коментар і у стрільця щодо цього інциденту, але він слухав не бере.

Що говорять у поліції?

Журналістка «20 хвилин» надіслала запит до поліції.

У відповіді дізналися, що правоохоронні органи нікого не затримували й, відповідно, не обирали запобіжних заходів.

«Водночас інформуємо, що згідно зі статтею 278 Кримінального процесуального кодексу України під час досудового розслідування в зазначеному кримінальному провадженні письмове повідомлення про підозру будь-кому не вручалося, а слідчим суддею рішення про його скасування не приймалося», — зазначили у листі.

Наразі досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні триває.

На деякі наші запитання, пов’язані зі зброєю та її вилученням, відповіді не надали через те, що триває досудове розслідування. Ми також запитали про можливий тиск на свідків, однак і на це питання відповіді у листі немає.

Що говорить психолог?

Родина Ткачуків звернулася до редакції, щоб надати ситуації розголосу, адже, бачачи деякі дії правоохоронців, побоюються, що справу можуть «зам'яти». Однак, як кажуть самі Андрій та Олена, тут важливий і психологічний аспект: часто ветерани після повернення починають зловживати алкоголем, і їм усім потрібна підтримка та допомога.

Тому журналістка «20 хвилин» звернулася до психолога Людмили Радіонової. Жінка почала працювати з тими, хто постраждав від вторгнення росії ще у 2014 році. У 2017 році вона долучилася до Вінницького міського центру соціальних служб. З початку повномасштабної війни, за підтримки Вінницької міської ради, на базі Центру організували волонтерський рух, який надає безоплатну психологічну допомогу тим, хто її потребує.

Пані Людмила розповіла, що ветерани, які зловживають алкоголем, поділяються на дві категорії.

— Є ветерани, які вживали ще до війни, і тому продовжують, бо може бути залежність. Другий варіант — це наслідки пережитого стресу. Це той тиск, який вони витримували, захищаючи державу. Дуже важко впоратися з цим, особливо після повернення. Уявіть: ви перебуваєте в постійній напрузі, а потім розслабляєтесь. Це змінює сприйняття власного тіла. Алкоголь у такому разі стає ніби ліками, які допомагають зняти тривожність. Але, як і будь-які ліки, якщо їх передозувати, це може призвести до залежності або навіть до смерті. Важко адаптуватися до мирного життя, прийняти нову реальність, — пояснює психологиня.

Людмила Радіонова зазначає, що під час захисту країни у людини одна реальність, а коли вона повертається — інша. Це важко прийняти, адже поки на фронті тривають бої, тут люди живуть звичайним життям. Воїни, які віддали себе боротьбі, часто не можуть змиритися з цим контрастом.

Але як можна допомогти?

— Тут є одна маленька загвоздка: необхідно, щоб людина сама звернулася по допомогу. Ми можемо пропонувати її, але якщо людина не готова прийняти, вона просто тікатиме від нас, — наголошує психологиня. — Необхідно створити умови, за яких захисники та захисниці самі зрозуміють, що їм потрібна підтримка. Часто вони цього не сприймають, не можуть прийняти світ таким, яким він є зараз. Це дуже важко. Але загалом потрібна комплексна реабілітація: і соціальна, і психологічна, і медична. Усе має працювати в тандемі.

У нашій історії ветеран зловживав алкоголем ще до війни, а після повернення почав пити ще більше.

— Є таке поняття в медицині — «псевдозапій». Це коли, наприклад, люди йдуть у довге плавання, де дотримуються режиму та не п’ють. А коли повертаються на берег, йдуть у запій. Так само і з нашими захисниками: якщо є залежність, вони можуть триматися на службі, бо там відповідальність і постійне напруження, але після повернення розслабляються й починають пити, — пояснює Людмила. — У такому випадку необхідне лікування, яке має включати як медичну складову, так і соціальну та психологічну допомогу.

 

Читайте також:

Як карають неповнолітніх злочинців на Вінниччині? Проаналізували судові рішення

Віталій Дончик знову очолив Вінницький окружний адмінсуд. Що про нього відомо?

У Вінницькому районі затримали чоловіка, який по дві тисячі гривень збував гранати

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.