Чи не боїться вінницький МЕНТалітет радикалів

> “Сьогодні на Вінниччині фактично легально діє організована злочинна група, - пишуть націоналісти у листівці. - Ми не можемо далі миритися з беззаконням! На Вінниччині повинна діяти тільки одна законна влада!.. Оскілька нинішня, обрана народом і призначена Президентом України, влада на Вінниччині неспроможна реалізувати волю народу, ми змушені чи усунути її, чи допомогти їй стати реальною владою. Для цього створюймо бригади прямої дії для самозахисту наших людських прав та конституційного ладу. Для відновлення законності першим кроком має стати розформування та створення нових Вінницької обласної та міської прокуратур та Державтоінспекції України у Вінницькій області”

Що за бригади прямої дії?

Журналісти вирішили поцікавитися, у чому ж полягає діяльність цих бригад. Зв'язавшись з прес-службою вінницької УНА-УНСО, отримали таку відповідь:

- Бригади прямої дії – це форма поєднання зусиль громадян для самозахисту власних конституційних прав. Протягом останніх років у на Вінницькій області діє організована злочинна група, куди входять чиновники обласного рівня.

Дивлячись на це свавілля, ми й створили бригаду прямої дії, яка стала на захист закону, почала боротися проти злочинців.До неї увійшли рішучі люди: правозахисники, чесні правоохоронці, чиновники, просто небайдужі громадяни… Події у Врадіївці Миколаївської області ще раз показали, що без бригад прямої дії неможливо відстояти свої права. Бо коли вінницький губернатор та правоохоронці порушують закон, їх може зупини тільки кулак народного гніву.

Ми впевнені – наші труднощі тимчасові. Незабаром і Мовчан, і члени організованої злочинності дістануть своє… Зараз вони облаштовують власні життя за рахунок нас, чесних трудівників. Але вже близький час, коли їм доведеться відповісти за їхні протизаконні, антилюдяні діяння… Ми переконані, що нинішня вінницька влада провокує людей на боротьбу за свої права у найрадикальніших формах. 

Міліція: у нас все спокійно

Вінницька міліція не дуже охоче стала коментувати заяву націоналістів.

- Ми колегіально розглянули та взяли до уваги заяву УНА-УНСО, - каже виконуючий обов'язки начальника прес-служби міліції області Олександр Миронов. - Наскільки я орієнтуюся, в заяві Української національної асамблеї - Українська народна самооборона є альтернатива - про допомогу реальній владі. Так от, будь-яку державну структуру таке б влаштувало. Допомога УНА-УНСО була б не зайвою, але тільки в тому випадку, якщо вона мала б виключно безекстремістський характер.

Мі запитали тих, кого часто називають радикалами:

Наскільки вірогідна поява у Вінниці "приморських партизанів"?

Володимир Воловодюк, отаман Вінницького козацького полку імені І.Богуна:

- У нас уже суспільство близьке до цього, тому що люди розуміють, що їм уже нікуди звернутися, щоб захистити свої інтереси. Вони не можуть шукати справедливості там, де її варто шукати. Вони змушені будуть шукати інші шляхи, щоб відстоювати свої права. І це цілком може бути така організація. Звичайно, це крайнощі, радикальний прояв. Мені особисто не хотілося, щоб таке у нас мало місце. Але разом з тим, якщо система державної влади не діє і не захищає інтереси, то що людям залишається робити?

В’ячеслав Березовський, голова Вінницької обласної організації Конгресу українських націоналістів:

- Методи, якими можуть діяти партизанські загони, не є тими, що будуть утверджувати названі цивілізаційні цінності, вони можуть призвести до хаосу, розколу держави, і надовго віддалити Україну від європейського вибору. Таке становище є вигідним тільки ворогам нашої держави, для яких Україна є лише вічною багатою колонією, а її населення – дешевою робочою силою та «гарматним м’ясом». Є очевидним, що для імперського керівництва сучасної Росії є надзвичайно вигідним підігрівання екстремістських настроїв серед певних прошарків населення у певних регіонах України. Тому і мають очевидну інформаційну та фінансову підтримку різноманітні проросійські, та як це не парадоксально - «суперукраїнські» політичні партії та громадські організації, які не зникають із студій різноманітних телевізійних ток-шоу, організованих заїзджими російськими шоуменами. Справжні патріоти держави Україна, і однозначно всі ті, хто називає себе українськими націоналістами, мають чітко визначитись у своєму питанні ставлення до підтримки можливої партизанщини. І врахувати те, що щирими діями рядових громадян можуть керувати новітні «попигапони», які озвучуючи патріотичні лозунги, намагатимуться спрямувати наше молоде, незріле українське суспільство до розколу, а державу до подрібненості та анексії частинами сусідньою імперією.

Олександр Ільченко, представник руху "Народна Воля" (екс-"Автономний опір"):

- Якщо говорити про всю Україну - то мінімальні приклади вже є. Наприклад, Віталій Запорожець. Або події у Врадіївці, де вилився народний гнів. Я думаю, що якщо у Вінниці виникнуть подібні ситуації, коли народ вже не зможе терпіти безчинства міліції та влади - то чому б і ні, такий варіант можливий. Ми не відносимося до терористичних організацій, тому не робимо нічого, що заборонено законами. Зараз ми не робимо того, що суперечить закону. А до прояву народного гніву ми ставимося лояльно.

 

Юрій Хорт, представник вінницької "Соціал-націоналістичної асамблеї":

- Слабо уявляю собі діяльність такої організації. Як приморських партизан в Росії, так і у нас народ не підтримує терористичних методів боротьби. Його лякає грубе насильство, звідки б воно не йшло. Звісно, вистачає у наш час і навіть у Вінниці людей, що спекулюють словами "революція", "повстання" та ін. Але якщо всякий мітинг називають цими словами, то їх цінність щоразу падає. Поява таких організацій майже неможлива у нас. Навіть якби зброя вільно продавалася, рівень життя настільки низький, що громадянин не зможе її й придбати. Приклад - революція 1905 року. У Росії був вільний обіг зброї, але революціонери були озброєні переважно револьверами і дуже в незначній мірі. Немає такої соціальної групи всередині країни, чи зовнішньополітичного фактора, який би фінансував подібну діяльність. Немає таких організацій, що ставлять за мету створювати збройні формування (як у 90-х УНСО, наприклад). Тому я налаштований скептично.

Від редакції 

На жаль, вінницькі "ліві", з якими зв'язувалися журналісти, так і не прокоментували ситуацію, більше того, не захотіли "світити" свої імена. Але платформа RIA завжди відкрита для людей, які хочуть висловити свою позицію.

Список протестів в Україні проти міліції

1 травня 2011 - в Мелітополі чотири націоналісти підпалили міський районний суд, а 19 вересня - міжрайонну прокуратуру. Затримані міліцією порушники пояснили мотивом своїх дій протест проти свавілля правоохоронної системи.

4 вересня 2011 - в селі Семиполки Київської області Віталій Запорожець розстріляв із мисливської рушниці майора міліції Миколу Симоненка. Загиблий очолював селищний відділок міліції. Свої дії Запорожець пояснив тим, що майор Симоненко дуже довго тероризував місцевих жителів. Вчинок Запорожця підтримали місцеві жителі.

14 березня 2012 - в Києві на вулиці Салютній націоналісти спалили машину лейтенанта міліції Сергія Приходька. Міліціонер підозрюється в резонансному вбивстві студента Ігоря Індила. На підтримку загиблого проходили численні громадські протести по всій країні. Однак громадські акції та спалене авто міліціонера не призвели до покарання винного. Досі тривають судові процеси.

У 2012 році відбувся ряд підпалів автомобілів «силовиків» в Ужгороді. 1 грудня спалили новенький джип міського прокурора Руслана Біловара. У червні спалили «Тойоту» начальника ужгородського ДАІ Олексія Співака, а в лютому 2013 року - БМВ начальника прикордонної застави Юрія Фомова. В Ужгороді ходять чутки, що в місті діють «народні месники», які підпалами мстять місцевим «князькам» за невирішені питання або хабара.

30 червня 2013 жителі села Врадіївка Миколаївської області штурмують місцеве відділення міліції. У будівлі вибиті всі вікна, скоєно декілька підпалів, постраждали кілька правоохоронців. Як з'ясувалося, міліціонери довгий час вели себе в населеному пункті як окупанти - у відділках закатовано і вбито кілька жителів села. Незадовго до подій сталося згвалтування і замах на вбивство Ірини Крашкової, вчинене офіцерами міліції Поліщуком і Дрижаком при співучасті таксиста Рябиненка. Цей інцидент вичерпав терпіння жителів і привів до безладів.

Хто такі Приморські партизани

«Приморські партизани» (також «Мисливці на міліціонерів», також «Банда" приморських партизанів», Приморська банда) - неофіційна назва угруповання з шести осіб, обвинувачених у вчиненні тяжких злочинів у Приморському краї Росії, зокрема, щодо співробітників органів МВС у лютому - червні 2010 року. За даними правоохоронних органів, у цілому з лютого 2010 року приморська група вчинила щонайменше чотири напади на співробітників міліції.

Самі «партизани» у своєму відеозверненні мотивували свої дії саме боротьбою з «беззаконням», підкреслюючи, що «нас цікавлять тільки напади на владу та її представників», називаючи правоохоронні органи «бандою».

Такий манекен у формі працівника Державтоінспекції з мішком на голові невідомі підвісили за шию 22 липня на Повітрофлотському мосту в Києві 

На Індустріальному мосту 23 липня з'явився ще один повішений манекен, але вже одягнений в мантію судді

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.