"Іван-Вілліс" - або просто ГАЗ-67 виставлений в ретро музеї

У Вінницькому музеї ретро автомобілів виставлені відразу два автомобілі ГАЗ-67. Колись автомобілі, які пройшли війну і післявоєнний час, були кинуті в селах, але завдяки директору музею Олексію Стрембіцькому, були куплені, відреставровані і виставлені в музеї.
- Історія цих автомобілів в цілому не відома, - говорить директор музею ретро автомобілів Олексій Стрембіцький. - Обидва примірники були знайдені в селах, і не в кращому стані. Один військовий 1943 року випуску (праворуч), а інший вже післявоєнний 1948 року. Після півстоліття довелося повозитися з реставрацією автомобілів, що красуються в нашому музеї. До речі, ГАЗ-67 був улюбленим автомобілем маршала Жукова, тому що мав гарну прохідність по болоту.

Історія створення військового автомобіля

Забігаючи наперед, можна сказати, що ГАЗ-67 возив сержантів і маршалів, будучи на службі в радянській армії. Служив позашляховик в Державтоінспекції, у геологів і в різних полярних експедиціях. Але спочатку була війна ...
У серпні 41-го, коли Червона армія відчайдушно билася з вермахтом вже під Смоленськом, на Горьківському заводі почали серійне виробництво ГАЗ-64, проектування якого відбувалося в рекордно короткі терміни: 51 добу - з 3 лютого по 25 березня 1941 року. Випуск, правда, був мізерним - за півтора року менше 700 машин, і тривав до 1943 року. У квітні 1943-го автомобіль модернізували: змінили карбюратор і встановили більш широкий міст. Останнє було дуже важливо для стійкості і прохідності. Машині, що отримала ім'я ГАЗ-67 (з 1944-го - 67Б), стало легше йти по бездоріжжю слідом за вантажівками. До 1945 року випустили приблизно 5500 штук 64-х і 67-х. Саме такі всюдиходи сьогодні знаходяться в музеї авто.

ГАЗ-67 - кабріолет воєнних років

Наймасовіший радянський джип воєнного часу був кабріолетом. Наші діди і прадіди доїхали до Берліна на машині з м'яким верхом і навіть без дверей. Замість них у негоду напинали матерчаті пологи, які в суху погоду згортали в трубочку і стягували ремінцями. Колірна гама також мінімально можлива - всі позашляховики забарвлювалися в темно-зелений матовий колір. Передок кузова конструктори запозичили у вантажівки - «полуторки» ГАЗ-ММ. З предметів розкоші у «газика» - розетка для лампи. Також були спеціальні отвори на порогах, в які вставлялися кулемети з лівого і з правого боку. Позашляховик міг тягнути за собою 1850-кілограмову дивізійну гармату ЗІС-3 - а цим могли похвалитися далеко не всі позашляховики того часу.

Міг пройти по будь-якому болоту

Трансмісія на «газику» - повнопривідна, з переднім мостом. Запас тяги був такий, що й коробку, і зчеплення для компактного позашляховика конструкторам довелося майже без змін запозичити у вантажівки ГАЗ-ММ. Повний привід використовували тільки тоді, коли пройти треба було по грязюці або снігу. Автомобіль без проблем рухався в коліях по рідкій грязі, яка повністю приховувала колеса.
Всього в позашляховику налічується чотири бардачка, в одному з яких розташована акумуляторна батарея. В інші поміщали запасні магазини з патронами, снаряди калібру 45 міліметрів.

Характеристика автомобіля:

Повнопривідний автомобіль ГАЗ-67 оснащували 4-циліндровим двигуном полуторки ГАЗ-ММ - об'ємом 3,3 л і потужністю 54 кінських сил при 2800 оборотів на хвилину. Маса автомобіля - 1320 кілограмів. Коробка передач 4-ступінчаста. Двигун, на відміну від американських моторів, міг поїдати навіть те, що і бензином назвати соромно - низькооктановий А-50 і А-60. Витрата палива на 100 кілометрів - 16-18 літрів. В автомобілі встановлено два бензобака - один - під лобовим склом (40 літрів), другий - під сидінням водія (33 літри). Максимальна швидкість - 90 кілометрів на годину.

Старі фото, знайдені в архівах.

Адреса музея: вулиця Соборна,1, автосалон Володимир

Читайте більше про ретро автомобілі за цим цим посиланням - РЕТРО авто.