Вінничанка вивезла з території бойовиків останки двох льотчиків, один з яких – її син

У понеділок у Вінниці провели в останню путь двох льотчиків – Дмитра Майбороду та Дмитра Шкарбуна. Обидва у званні майора служили у бригаді військово-транспортної авіації, що дислокується у Гавришівці. Літак збили бойовики ще 14 липня на території Луганської області. Ан-26 виконував завдання із перевезення вантажів та десантування на парашутах матеріально-технічних засобів  для бійців  АТО. З восьми членів екіпажу врятувалися шестеро. Загинув командир  майор Майборода та  його помічник майор Шкарбун. У бригаді кажуть, що обидва офіцери були найкращими друзями.

- Загиблі льотчики дали можливість врятуватися тим, хто разом з ними був на борту, - розповідає заступник командувача Повітряних сил генерал-лейтенант  Сергій Дроздов. – На жаль, провести експертизу уламків не вдалося  дотепер, бо територія залишається під контролем бойовиків. За нашим припущенням, літак збили ракетою, яка влучила у хвостову частину. Ан-26 знаходився у той час на висоті 6,5 тисячі метрів. На такій висоті літальний апарат недосяжний для  ураження з ручного  ПЗРК.  Встановити подробиці можна тільки після детальних досліджень.

Тіла загиблих доставили до Вінниці тільки 10 вересня, майже через два місяці після трагедії. Зробили це не військові, не представники влади чи громадські активісти. Забирати дітей поїхала мати Дмитра Майбороди – Тетяна Іванівна.  Це вона повернула тіла до Вінниці. Відважних льотчиків поховали на центральному кладовищі на Алеї Слави.

Подвиг матері

Прощалися із загиблими льотчиками у Будинку офіцерів. Тут же священики відслужили панахиду. Секретар Вінницької єпархії  Владислав Демченко після служби назвав вчинок Тетяни Іванівни Майбороди подвигом матері.

- Втративши надію на допомогу від усіх, до кого зверталася, в тому числі і до нас, священиків,  жінка взяла квиток на потяг і поїхала туди, де свистять кулі і рвуться снаряди, домовлятися з бандитами, щоб віддали тіло сина, - каже Владислав Демченко. – Всю дорогу вона провела у молитві. Образ цієї жінки нагадує мені образ рідної багатостражденної  України.

Як повідомив  секретар єпархії, владика Симеон закликав священиків в усіх храмах області молитися за цю безстрашну жінку-матір і за душі убитих льотчиків, яких вона визволила з чужої землі.

Під час прощання Тетяна Іванівна не стримувала ні сліз, ні емоцій. Вона цілувала портрет сина, пригортала його до грудей, припадала обличчям до закритої труни. Поруч із нею стояли донька, чоловік, дружина. Дітей  у сім’ї льотчика ще не було.

Біля другої труни з останками Дмитра Шкарбуна не стримували сліз батьки, дружина й 11-річний син.

Коли траурна процесія рухалася по кладовищу, у небі з’явився літак . Він кружляв доти, доки не поховали льотчиків.

- Це командир авіабригади від імені усіх авіаторів підрозділу у такий спосіб прощається з відважними  побратимами, - пояснив заступник командувача Повітряних сил Сергій Дроздов. Могила льотчиків неподалік від місця поховання Героя Майдану Максима Шимка та «ягуарівця»  Віталія Білошкурського, який загинув у гелікоптері, підбитому бойовиками.

Експертизу ДНК проводили у Вінниці
Тільки згорьована мати може розповісти, як вона здолала цей нелегкий шлях. Тільки вона може повторити ті слова, які говорила бойовикам, вимолюючи повернути  останки вбитої дитини. Тільки вона серцем відчула і на власні очі побачила, як ставляться на Луганщині, окупованій бойовиками, до таких, як її син. Але розпитувати її про це зараз – не час. Втім, дещо все-таки з тієї  важкої подорожі  журналісту РІА вдалося дізнатися. 

За словами одного із знайомих Тетяни Іванівни, вона вирушила в дорогу громадським транспортом.

- Тіла льотчиків захоронили там же, на місці падінні літака, - уточнили у прес-центрі Повітряних сил Олександр Баюш. – Треба було провести ексгумацію. За нашою інформацією, бойовики заявили, що на контакт можуть піти тільки з рідними льотчиків.

- Місцеві люди допомогли Тетяні Іванівні відкопати могилу, - розповідає знайома пані Майбороди. – Вони ж доставили її з мішками до Луганська. Для цього треба було проїхати через декілька блок-постів. На кожному з них треба було відкрити мішки. Пані Тетяни хвилювалася, щоб не відібрали їх у неї, бо всяке могло бути. То вона щоразу повторювала, що це її діти і вона має право забрати їх навіть мертвими. При цьому ще й нагадувала тим, хто її зупиняв, що у них теж є матері, і вони б так само зробили, якби хтось з них загинув. Такі слова, схоже, мали свій вплив. Змучену болем жінку пропустили на всіх блок-постах. Пізніше до неї приєднався батько Дмитра. Далі вони вже удвох довезли останки до Вінниці.

Експертизу ДНК провели у науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі УМВС.

Дотепер у списках полонених

Як стверджують військові, експертиза підтвердила, що останки тіл, доставлених Тетяною Майбородою, належать Дмитру Майбороді і Дмитру Шкарбуну. Під час похорону довелося почути, що дружина Шкарбуна пані Оксана не вірить в те, що її чоловік загинув. Про це говорили мешканці з Вороновиці.  Вони пояснили, що у їхньому селищі проживав льотчик  Дмитро  Шкарбун із сім’єю. Тут вони придбали будинок. Місцеві поважали цю сім’ю. Саме тому багато людей приїхали провести льотчика в останню путь.

- Оксана дотепер не вірить, що Дмитро загинув, - каже одна з жительок Вороновиці.- Вона упевнена, що її чоловік живий.

Центр звільнення полонених  під керівництвом генерала Володимира  Рубана  неодноразово  публікував,  і продовжує це робити,  списки  тих, хто перебуває у полоні бойовиків. 22 серпня у цьому списку серед полонених значаться прізвища наших льотчиків - Дмитра Майбороди і Дмитра Шкарбуна. Можливо, саме це дає надію дружині льотчика Шкарбуна.

Літак розтягнули на металобрухт

Кадри збитого Ан-26, що впав 14.07.2014 за 150 метрів від житлових будинків у селі Давидо-Нікольське Луганської області облетіли ефіри багатьох каналів телебачення й сайтів Інтернету. Вони привертали увагу тим, що місцеві жителі цинічно фотографувалися на уламках літака, в якому ще знаходилися тіла загиблих. Коли нарешті дістали двох льотчиків, тіло одного було повністю обвуглене, то не поховали на кладовищі, а біля літака  закопали в землю. Місце позначили хрестом, який збили із зламаних гілок дерев. Хрест був один на двох, як і яма, в яку опустили тіла. А літак розтягнули на металобрухт.