Володимир Скомаровський: "У мене в житті є все"

 

 

Для нього щастя політика - це коли говорять чи пишуть, погане або добре. Він їздить тільки на „Мерседесі”, бо давно дав собі слово. Він професійно стрибає з парашутом і регулярно грає у теніс. Полює і, як усі мисливці, любить м'ясо. Ніколи не їсть "шубу": "Мені здається, що її вже хтось пожував".
Свої перші гроші заробив у 1989 році, коли дозволили бізнес. А в дитинстві заробляв собі подарунки тим, що добре навчався у школі: лижі, магнітофон ВЕФ...

>"Хабар мільйон доларів на митниці можна було взяти"
- Скільки заробили мільйонів?
- Я не рахую, це роблять інші... Перший мільйон на рахунку фірми, коли прийшла бухгалтер і привітала з цим, був у 2000 році. Сказати, що до цього прагнув, - ні. Рідко коли на рахунку було стільки грошей, бо їх завжди витрачали. Зараз теж такого немає, вони постійно в обороті.
- В одному зі своїх інтерв'ю Ви сказали, що на посаді головного митника України вам десять разів пропонували хабарі у розмірі мільйона доларів... Невже не було спокуси взяти?
- Можна було взяти, але тоді робота в митниці була б зовсім інакшою - такою, якою вона була до мене. То для чого тоді приходив?
- А самі давали хабарі?
- Звичайно, давав! А як зараз в Україні щось робити, щоб не давати хабарів? Навіть теоретично неможливо. Треба давати, треба за все платити. Так було поставлено з радянських часів - це не європейська система, а радянська, за якою всім чиновникам треба було платити. Так, тоді було безкоштовне навчання і медичне обслуговування, але водночас було велике, так би мовити, правове навантаження - цього боялися. Сьогодні все дуже просто - все чітко, красиво, туди перерахуємо, туди перерахуємо - "допоможемо"...
- Коли востаннє проходили митний контроль, колишні колеги Вас впізнали?
- Так, здороваються, я з радістю пройшов митний контроль у Борисполі. Мої знайомі здивувалися: "А де митники?" Раніше цього не було - це при мені зробили за європейським зразком: сам чемодан доглядається митниками спеціальним апаратом, якщо є якісь питання, то викличуть і запитають. Якщо хтось хоче провезти гроші в чемодані, то це потім все піде державі.

"Я виграв 33 суди у податкової!"
- Не шкодуєте, що пішли з політики?
- Я з політики не пішов, я просто сказав, що я повинен займатися своєю справою. Мені пропонували знову посаду, але чого мені їхати у Київ заради посади першого заступника міністра, коли у мене тут троє малих дітей: двоє з них в школі вчиться, один закінчує, другий ходить в другий клас. Їм потрібен батько. Це я зараз знову поїду, стояти у цих великих пробках? Краще буду щось робити для Вінниці, збудую замок у Селищі, який перетворили на смітник. Людина повинна залишити після себе слід.
- Політика дала можливість більше заробити?
- Ні. Поки я був народним депутатом, дружина плакала - вона керувала фірмою. Я - в Києві, а тут - страшні наїзди, хотіли, щоб я відійшов від Ющенка. Тупо порушили справу. Це було цинічне знущання, тому тепер я не захотів, щоб мене в список включали. Політична сила не пройде і я, і мій бізнес опиниться в опозиції.
- Останнім часом Вас, депутата обласної ради, на сесії не видно?
- На останній не був, бо у Київ поїхав - невідкладні справи. Ще якось не був, бо на лижах катався. Та, власне, в облраді так спокійно голосують, що я бачив - у моїй присутності потреби немає. Бюджет погоджений і всі за нього проголосують.
- Чи мали через гроші проблеми?
- ...Був такий період, коли зовсім не було грошей. Все приходить на круги своя, треба тільки залишатися людиною. Бог любить тільки тих, хто не схиляє голову і не падає у відчай... Багаті - це досить сильні духовно люди. Має бути відчуття бізнесу - якщо цього немає, то краще ним не займатися. Скільки було фірм на початку 90-х і скільки з них залишилося сьогодні? Із 200 тисяч підприємств 70% навіть духу немає, бо не всі розуміли, як цим треба займатися.
- Ділитися з кимсь доводилось, рекет у 90-х?
- Ділився. Це звичайні речі - це бізнес.
- Володимире Володимировичу, Ваша фірма зареєстрована у 1993 році, коли був найвдаліший період?
- 2000-2001 роки. А потім пішов у політику і просто караул! І почали знущатися: рахунки позакривала податкова, почали блокувати роботу... Я тільки й те робив, що ходив по судах. Я виграв 33 суди у податкової! Суди різні були - і закриття справ, і це стосувалося тільки податкової інспекції і податкової міліції - це період мого депутатства у парламенті.

Дітям так просто гроші не дає. І Гройсману теж.
- Скільки дітям даєте на кишенькові витрати?
- От Вова, який закінчує школу, повинен мені сказати, що йому потрібно стільки-то грошей і на що. Коли каже: треба 50 гривень, бо кудись із хлопцям зібрався йти, то одразу даю 100, бо ж 50 не вистачить. А наперед гроші не даю, бо коли у дитини є гроші, вона їх потратить.
- А взагалі дорогі подарунки робите?
- У мене є таке правило: питаю, що вони хочуть на день народження. Подарунок повинен бути потрібен: Вові - 16 років і у нього є бажання, Владику - 7 років у нього своє бажання, а Святослав – менший, свої бажання ще не озвучує. Так само питаю у дружини, що їй подарувати, бо не можу вгадати, що вона хоче.
Сюрпризом може бути тільки красивий букет.
- А найдорожчий подарунок який зробили?
- Машина дружині. Торік подарував на 30 років, коштує близько 50 тисяч доларів. А сину Владику - квартиру в трикімнатну в Києві за 100 тисяч доларів...
- Чи правда, що дозвіл під "Володимирський масив", Вам міська влада (в особі мера) дала за умови 50% від прибутку?
- Ні! Про це Гройсман ніколи не говорив. Так, "Володимирський масив" буде збудований на території цегляного заводу "Керамік". І дійсно в центрі міста завод, якому 159 років - пана Грохольського. На тому місці він сьогодні недоцільний, починати там глобальну реконструкцію неможливо, бо за часів Сталіна все прибудовувалося. Новий проект наступного місяця вносимо на містобудівну раду. Це буде закрита зона, там буде офісний центр і 22-поверхові житлові будинки. До речі, кожна квартира матиме особливість - обмін повітря 12-24 рази на добу, а в кухні - 50 разів. Окрім того, кожна квартира матиме підземний паркінг - на вулиці машини стояти не будуть. Сам завод переносимо ближче до Якушенець - там у мене кар'єр.
Щодо вартості квартир на Володимирському масив", то наші квартирі будуть найдешевші. Не так багато вінничан, які можуть дозволити купувати нерухомість...
Чи варто заробляти дуже великі прибутки? Для чого? У мене в принципі все в житті є. Донька з зятем нормально заробляють, вже сама купила нову машину, будинок свій будуть...
- Хто вам дав старт?

- У трудовій книжці написано, що працював на заводі радіотехнічної апаратури, потім працював в телеательє "Екран" на Вишеньці. Два роки ходив з дипломатом, ремонтував телевізори, потім став головним інженером. Якось робив ремонт вдома і викинув той дипломат...
Мені було 23 роки, коли став директором - був наймолодшим, а в підлеглих 98 радіомеханіків. У 88-му році, коли Кравчук підписав указ про комерціалізацію, телеательє відділилося і я став директором державного технічно-торгового підприємства "Електрон-сервіс". А після поїздки в Німеччину зрозумів, що поки ти сам нічого не вирішуєш - ти ніхто. І от тоді створив приватне товариство. Мені казали: "Для чого ти це робиш - зроби товариство з обмеженою відповідальністю". А я хотів, щоб різко, швидко і самостійно приймати рішення, а не з кимсь все погоджувати. Я повинен бути хазяїном...
- З вінницькими мільйонерами дружите?
- Дружу. У мене друзі, з якими катаюсь на лижах. Наш бізнес ніколи не переплітається - разом тільки ловимо рибу і відпочиваємо.

- Сьогодні є бажання повернутися в владу?
- Ні для чого? Щоб придуркуватий начальник давав дурнуваті постанови? Ні...
- А колись Вас, як людину Порошенка, пророчили на посаду губернатора, і дружині Вашій цього хотілось...
- Ну, то й що зробиш... Бог є на світі і він вирішив, що Наполеон буде імператором. Чи може Ющенко думав, що буде Президентом? Та й не вірили багато... А Янукович у 20 років вірив, що буде прем'єр-міністром, та ще й аж двічі? Та ніколи! Кожному своє. От для чого мені йти у владу? Я не ходжу до губернатора, нехай він сам скаже. У мера був чотири рази, бо питання по землі треба було вирішити. А так до владні кабінети не йду, нікого нічого не прошу.
Оксана ПУСТОВІТ, [email protected]