Рік Петра Порошенка - розчарування чи знову надія

У понеділок, 25 травня - президенту Петру Порошенку рік, час підвести підсумки. Головна їх тема - виконані та не виконані обіцянки президента. Навіть поверхневий аналіз свідчить про те, що з обіцянками був перебір. Але варто зауважити, що й такого складного року Україна не переживала з часів незалежності. Скинути відповідальність на одного, нехай і президента, за двадцять три роки стрибка у прірву було б легковажно.

 "Жити по-новому" - під таким гаслом Петро Порошенко став п'ятим президентом країни. Кожен, хто віддав свій голос за це, мав на увазі щось своє, президент же декларував те, що прагнули від нього почути в рамках реальності, в якій ми опинилися на весну 2014 року. А саме - анексія Криму, сепаратисти на сході, страх війни і тимчасовий уряд, який так-сяк контролював ситуацію. Вся надія покладалася на нового президента,  і він прийшов. Транслюючи все, що ми хотіли - надію на швидке вирішення конфлікту зі сходом, світле майбутнє на шляху до Європи, і реформи, реформи... Сказати, що нічого не сталося як гадалося, перебільшення, адже...

Щось хороше все-таки є
Пам'ятаєте плани сепаратистів? Було страшно? Авжеж. Важко було уявити, що південна, та східна Україна, як там казали "від Одеси до упора", буде під прапором сепаратистів. Так, Донбас ми втратили, сподіваємося, це питання часу, але незважаючи навіть на неприкрите та нахабне втручання російських військ - ці язви локалізовані в кількох районах. Про армію, якої не було, теж варто сказати. Адже останні два десятки років все, що колись уособлювало військову доблесть та наснагу, дерибанилося, різалося на металолом, продавалось та просто зливалось. За останній рік в країні з'являється Українська армія. Силами добровольців, волонтерів, патріотів... але. І зараз на сході країни воюють не ідейні хлопчики та чоловіки, переважно з трофейним знаряддям, а військові.
Ну і через силу уряд спромігся стриножити радикалів, та більш-менш стабілізувати ситуацію в середині країни. А зовні нашої держави взагалі справи непогано. За рік нам вдалось оточити себе співчуваючими іноземними державами, котрі готові (принаймні обіцяють) кредитувати наше світле європейське майбутнє.

Чим поганим цей рік запам'ятався
Головний закид до президента навіть не АТО (яке мало б завершитись без єдиного пострілу за три тижні), і навіть не “шалені” зарплати військовим у зоні бойових дій. І не безвізовий режим з ЄС, а корпорація “Рошен”, яку президент обіцяв продати ще на початку свого президентства та так і не спромігся. Ну не люблять у нас олігархів, (так ментально закладено, що величезні гроші чесною працею на заводі не заробиш, маєш -  накрав). А олігарх при владі - взагалі караул. Хоча варто було звернути увагу на інші жахливі речі. Наприклад, серію вбивств та самогубств регіоналів та проросійськи налаштованих українців, зокрема Бузини, Калашникова, Чечетова, Мельника, Семенюк-Самсоненко... Це очищення чи репресії? Можливо згодом стане відомо.
Такою ж примарною виглядає доля української гривні, а ще знецінення зарплат, пенсій і все це на фоні зростання цін, тарифів, відміни пільг… А про вирішення питання корупції влади, судів, чиновників годі і мріяти.

Таїса Гайда, активістка вінницького Майдану
- 25 травня, на річницю президентського строку, ми проводили акцію "Рік без реформ. Досить брехати". Вона пройшла по багатьох містах України. Ми зібрали всі обіцянки президента, і показали, що майже всі вони не виконані. Таким чином і це найстрашніше, у нас з'явився президент, який багато обіцяє і не робить нічого. Починаючи від АТО, за два тижні, зарплати військовим, які не те що не мають обіцяних шість тисяч, але й 900 задекларованих отримати можуть не всі. Бізнес свій президент досі не продав, і багато іншого. А ще погано те, що президент не прозвітував про свою діяльність. Ми розчаровані. Зараз війна, ціни зростають, долар теж, а зарплати та пенсії, в порівнянні, падають, люди у відчаї. Були інші президенти, які нічого не робили, але вони нічого не обіцяли.Тому можемо сказати, що нинішній президент - найбільше розчарування.

Михайло Бардін, голова Громадської ради при Вінницькій облдержадміністрації
- За п'ятибальною системою, президенту можна поставити тверду четвірку, тому що він належно і успішно забезпечує інтереси країни на міжнародній арені. А от внутрішні інтереси країни (хоча не все в його владі) забезпечити поки не може. Зокрема, не дотримується даних обіцянок. І на сьогоднійшній день Порошенко так і залишається олігархом при владі (бізнес, як обіцяв, не продав), а цей статус не надто позитивно сприймається українцями. З недоліків також можна зауважити те, що президент не зміг проконтролювати ляпи уряду стосовно підвищення тарифів та відміну пільг. Адже вже зараз, після акцій протесту населення, є усвідомлення, що галопом в п'ять разів тарифи не потрібно було підвищувати, достатньо і в два рази. Але стосовно пільг, я особисто підтримую те що їх відмінили, тому що пільги надто розшаровують населення України. Зокрема, мешканці міста ними зловживають, а мешканці села навіть не мають можливості ними скористатись. Говорити про боротьбу з корупцією стосовно діяльності президента було б недоречно, адже це система, з якою він, навіть будучи очільником держави, самостійно впоратися не зможе.  

В'ячеслав Березовський, лідер КУН у Вінницькій області
- Президент прийшов до влади на хвилі російської агресії і можливої війни. Порошенка обрали, на нього сподівались, але, як бачимо, не все вдалося.
Стосовно успіхів можна казати, що президент на 99% виконав все те, що від нього залежить стосовно зовнішньої політики. Світ відкрив очі на агресію Росії. У нас налагодилися стосунки з Німеччиною, яка раніше постійно йшла у фарватері з Росією. У світі Україна стала пізнаваною, її підтримують, і це дуже добре.
Проблеми в середині. Обіцянка швидко завершити війну на сході, поки що залишається обіцянкою, і скоріш за все війна буде замороженою. Соціальна, економічна сфера - теж проблеми, які потребують вирішення, але це вже більш стосується діяльності уряду, а не президента. Конкретні рухи чи бездіяльність чиновників на різних рівнях призвели до того, що ми маємо.

Олег Левченко, виконавчий директор громадської організації "Подільська агенція регіонального розвитку"
- Я не можу давати оцінку президенту, тому що розумію, що є об’єктивні речі, з якими президент справляється, з якими ні. Я голосував за Петра Порошенка, як і більшість українців, на той час не бачив іншого гідного кандидата. Після року президентської каденції підводити підсумки не доречно. Про те чи виправдав він довіру народу, покажуть тільки наступні президентські вибори. І якщо Порошенко піде на них, тоді можна буде з легкістю оцінити ефективність його каденства  - простим підрахунком голосів.

Олена Павлова, голова Благодійного фонду "Без кордонів"
- Якщо говорити про рік президента відносно волонтерської діяльності, то він був показовий, підйомний, стрімкий. Розвитком волонтерського руху дуже добре скористався президент. Причому вигідно як для влади, так і для самих волонтерів. Для влади, думаю, зрозуміло чому, а от волонтерам вперше за історію України надали можливість отримувати повноваження наряду з міністрами (багато волонтерів долучають до владного апарату). Також стосовно плюсів нашого президента можна вважати те, що тепер благодійна допомога, яка сягає межі 1700 гривен, не оподатковується ані для благодійних фондів, ані для отримувачів. Хоча це стосується лише допомоги лише військовим у зоні АТО, їх сімей, переселенців.

Перший рік першої леді
Марина Порошенко медик за освітою, турботлива мати, яка присвятила своє життя сім'ї, крім того, витончена жінка, на яку приємно дивитись (навіть неважливо, що вона дочка колишнього заступника міністра охорони здоров'я, тобто не з народу дівчинка). Тому досить виграшно виділяється на фоні минулих "перших леді" - такий собі європейський стандарт - стримана, усміхнена, елегантна. С перших днів свого "президентства" Марина Порошенко взялась опікуватись дітьми. Спочатку це були діти переселенці та акція "Подаруй тепло своїх долонь", завдяки якій збиралися теплі речі для сімей, що виїхали зі сходу та знаходяться у зоні АТО. Частим гостем стала Марина Порошенко в різноманітних лікарнях, благодійних фондах та акціях. Зокрема навесні перша леді разом зі своїми дітьми вийшла на громадську акцію прибирання Києва, потім тим же складом зайнялась озелененням київських вулиць. Різноманітні громадські справи не заважають першій леді супроводжувати свого чоловіка на міжнародних зустрічах та інших заходах. І коли до пана президента є питання та нарікання, пані Порошенко - сама досконалість.  

Що дав президент вінничанам

Для Вінниці, так би мовити, виборчого округу пана президента, останній рік теж мав суттєві зміни. Зокрема досить багато вінницьких чиновників та просто відомих вінничан перебазувалися на роботу до столиці.

Серед них екс-директор команди КВН «Вінницькі Перці» Серій Борзов. Він призначений заступником керівника Державного управління справами. Відомство, яке в народі ще називають ДУСя.

Валерій Чалий, випускник Вінницького педінституту, став заступником глави Адміністрації Президента. Останнє його місце роботи, заступник гендиректора Центру Разумкова.

Максим Мартинюк, екс-директор вінницького департаменту архітектури, містобудування та кадастру став головою Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ).

Руслан Анфілов, екс-начальник відділу у справах молоді та туризму, тепер очолює відділ взаємодії з органами державної влади та інформаційно-аналітичної роботи у міністерстві.

Сергій Кушнір, при якому у Вінниці почали реформувати ЖЕКи, тепер начальник управління житлової політики в Мінрегіонбуді.  

Олександр Риженко, головний «ІТ-технолог» міськради, очолює управління інформаційних технологій та електронного урядування в міністерстві.

Ігор Ткачук, головний УДАРівець міста, тепер керівник апарату та заступник генерального директора «Укрпошти» в Києві.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.