У Вінниці студенти-переселенці з усієї України вирішуватимуть свої проблеми

У приміщенні галереї «ІнтерШик» зібралися 30 студентів-переселенців з усієї України, представники влади та громадських організацій. Реєструвалися для участі більше 100 осіб, але місць на всіх не вистачило, тож організаторам довелося обирати найактивніших. Під час відкриття форуму усі прийшли до єдиної думки: для плідної співпраці необхідно підвищувати рівень громадської активності та відкрито обговорювати проблеми внутрішньо переміщених осіб.

Координатор проекту Алла Курбатова (Спілка молодіжних організацій Вінниччини) у вступній промові зазначила, що відповідальність за умови життя переселенців несуть в однаковій мірі студенти, викладачі, активісти і влада. До цих пір питання було лише в тому, як зорганізуватися. Але відтепер завдяки вінницькому форуму буде створено потужну громадську організацію, яка діятиме в якості рушія реформ для створення комфорту вимушених переселенців.

 – Ми повинні активізуватися і діяти. Проблемами студентів мають займатися, в першу чергу, самі студенти. Ми як куратори ініціативи хочемо чути ваші думки і дослухатися до них, – каже Алла.

Дівчина додає, що в рамках форуму спільними зусиллями учасників та організаторів буде створено Дорожню карту «Вирішення проблем студентів-переселенців». Це універсальний план заходів, за яким усі сторони процесу зможуть узгоджувати свої дії щодо поліпшення умов для внутрішньо переміщених.

На відкритті була присутня Віра Максимова – помічник Аташе відділу преси, освіти й культури Посольства США в Україні. Саме за підтримки посольства стала можливою реалізація проекту.

– З 1992 року ми організували низку програм обміну студентів. За цей час від 40 до 60 тисяч юнаків та дівчат побували за кордоном і мали змогу ознайомитися з кращими світовими практиками проявів громадської активності, освіти та форм роботи. Усе це реально перевірити та втілити в Україні, – говорить Максимова.

На її думку, реформи в Україні втілюються повільно, бо люди недостатньо наполегливо вимагають змін. Віра каже, що скаржитись – це мало для реформ, треба безперервно рухатись.

Погодився з нею голова Міжнародного товариства «Україна-Польща-Німеччина» Сергій Татусяк. Він каже, що, на жаль, державні програми сьогодні не працюють на громадські інституції. Спілку молодіжних організацій Вінниччини називає школою гарту для активної молоді регіону і збудником спокою влади.

– Основна умова дієвого руху – любов до себе. Треба чітко усвідомлювати своє місце в перспективі розбудови громадянського суспільства, адже його створення – ключовий показник початку глобальних перетворень, – говорить Сергій.

Також пан Татусяк презентував Аллі курчатовій посібник про створення та функціонування громадських організацій за світовими практиками.

Ректор Донецького національного університету Роман Гринюк ділився враженнями від Вінниці і більш детально розкрив суть процесів, з якими стикаються вимушені внутрішні мігранти. Він вважає, що вінниця – прекрасне місто європейського зразкаі дякує студентам за патріотизм, активність і терпіння. За словами ректора ДонНУ, вкрай важливо лобіювати інтереси переселенців не лише на рівні міст, куди вони переїхали, а й на рівні міністерств, уряду, на міжнародній арені.

Помічник першого заступника Міністерства освіти та науки Ольга Криворучко закликала учасників форуму структурувати та оприлюднити усі свої вимоги після цих трьох днів форуму.

 – Про це особисто просила Інна Совсун (перший заступник міністра – ред.) . Нещодавно до нас приходили студенти-переселенці і жалілися на проблеми гуртожитків. Тож пані Інна просила, щоб оприлюднювали й інші вимоги, аби ми знали, в якому напрямку рухатися, – каже Криворучко.

Олександр Кульга є директором координаційного центру переміщених ВНЗ. Він розповідає, що так звану «зону комфорту» свого часу покинули аж 16 вищих навчальних закладів, загалом це більше 35 тисяч студентів та трохи більше 3 тисяч представників викладацького складу.

 – Я можу сміливо сказати, що на цьому форумі зібралася справжня еліта українського студентства. Тому що це люди, які загартували свій характер та світогляд у надважких умовах. До того ж, більшість – лідери самоврядування. Але я вимушений поділитися сумною статистикою. Дев’ять переміщених вишів забезпечені комп’ютерною технікою та електронним приладдям лише на 30%, п’ять – не забезпечені зовсім. У цих закладах є не більше 17-18% від обсягу необхідної спеціалізованої літератури. Хотілося б звернути увагу влади на проблему фінансування цих університетів, – наголошує Олександр.

Самі студенти розповідають не лише про матеріальні питання своїх ВНЗ. Кажуть, є багато бюрократичних перешкод, а також вказують на проблеми взаємодії із соціумом на нових місцях.

– Найважче – це розуміти, що не можу повернутися на батьківщину. Там будувалося моє життя, я виросла в Луганську і залишила там все, що було дорогим, – розповідає 21-річна Алла Ладик.

Дівчина вчилася за напрямком підготовки «математика» в Ліганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка. Зараз вона студентка педуніверситету імені Григорія Сковороди в Харкові. Каже, люди сприймають нормально, але «в сім’ї не без виродків».

– Є там один викладач, який вимагав з нас гроші за складання академічної різниці. Як так можна – знати про наше становище і спекулювати на цьому? Я платити відмовилась навідріз, – обурюється студентка.

На форум дівчина приїхала з надією дізнатися про механізми реалізації прав переселенців. Сподівається, у Вінниці пояснять, що до чого.

А Влад Дзюбан – вже майже рік вінничанин. Він вчиться на юриста на п’ятому курсі ДонНУ і очолює студентське самоврядування. Хлопець каже, що Вінниця його приємно вразила – зручно, комфортно, люди прості. Головною проблемою переселенців у місті називає недостатню кількість місць в гуртожитках.

– Переїхав минулої осені з коханою дівчиною та її собакою. Довго не думав: зібрав речі і переїхав, був радий, що наш університет не припинить своє функціонування. Наразі ми знімаємо квартиру на чотирьох людей. Стикнулися з тим, що, коли ріелтор дізнається, що ми зі сходу, одразу «дає задню» або завищує ціну. А з гуртожитками тут біда: наші студенти живуть в гуртожитках інших вишів, і ми дуже сподіваємось, що місто знайде спонсорів, аби виділили якесь житло для ДонНУ, – розповідає Владислав.

Це далеко не все, що ми хочемо розповісти про захід та його учасників. 9 жовтня проект лише розпочався, попереду – ще два дні плідної роботи. Тож читайте про весь перебіг подій, а також знайомтеся з коментарями інших студентів-переселенців наступної середи у газеті «RIA».

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.