"Очеретяний кіт" запав на Фестивальний острів

Власне, рідне місто й Поділля, а також цікаві мандрівки і є головними їхніми натхненниками. За плечима у "котів" чимало відомих фестивалів: "Червона рута", "Тарас Бульба", "Рок-екзистенція", "Етноеволюція", "Країна мрій" та багато інших. Нещодавно музиканти, як завжди, із успіхом виступили на "Шешорах Подільських", де "RIA" і вдалося дізнатися в одного з лідерів гурту Володимира Войчишина, що цікавого відбувається у житті музикантів. - Як давно існує ваш гурт? - Фактично, десять років. Уже в 1995 році в Севастополі на "Червоній руті" грав гурт "Камышовый кот" - тоді був повністю інший склад, а єдиним вінничанином був Костянтин Бушинський (Буш). - Який зараз склад гурту? - Нас п'ятеро: Роман Кріль - гітара, голос, Микола Доляк - флейта, голос, Олена Шевченко - скрипка, голос, Сергій - контрабас і я - Володимир Войчишин - барабани, голос. Також у нас є багато знайомих музикантів, із якими інколи співпрацюємо. От 22 липня на фестивалі в Польщі будемо грати без скрипки, але з трубою, з талановитим трубачем Юрою Марченко. - На "Шешорах" уже який раз виступаєте? - Четвертий поспіль. Уперше були в 2003 році. Проведення цього фестивалю, як і його ідея, дуже класні. Найважливіше тут - це спілкування. На таких заходах, коли все робиться не шароварно, не тусняково, зустрічаєш людей, які самі чимось займаються і можуть виникати спільні проекти. Як на мене, саме це спілкування дає потенційним молодим музикантам певну впевненість, вони бачать, як можна робити. На нашому фестивалі сучасної культури "Верета", який пройде в кінці вересня у Вінниці, також хочемо це зробити. - Уже знайшли гроші на фест? - Ще ні, але, сподіваюся, що все буде добре. Гроші шукає маркетингова аналітична група, яка знайшла пару тисяч доларів на презентацію. Ми хочемо, щоб фест був міжнародним. Плануємо ексклюзивний проект Юрія Андруховича і польського гурту "Карбідо", приїзд російського драматурга й літератора Євгена Гришковця. Хочемо також зробити показ сучасної української анімації. На фесті обов'язково буде Олег Скрипка із гуртом "ВВ" та етно-диско на Фестивальному острові. Певно, зробимо, вхід у етнічному вбранні, щось у стилі Скрипкових "Вечорниць". Із гуртів також запросимо львівський "Бурдон" і гурт "Пропала грамота". Планів багато, але боюся загадувати наперед, аби не наврочити. - Нещодавно ви зняли відео на одну зі своїх пісень. - Насправді відео на "Мандрівку в Касакувку" з'явилося на світ ще в січні. Ми їхали з благодійного виступу для талановитих дітей із інтернатів, та й за Черкасами вирішили скупатися в річці. Тоді якраз Водохреще було, але не було ніякої криги. Те все й зняла на любительську камеру моя сестра Іра Войчишина. У такому вигляді кліп ми дали Юркові Зеленому, а він розіслав їх у регіональні контори. Так відео й потрапило на вінницьке ВДТ-6, хоча ми навіть проти, щоб воно крутилося в такому вигляді. З іншого ж боку, хай люди хоч так подивляться його, бо ще місяць-два - і воно застаріє, альбом "Мандрівка в Косаківку" - це вже річна давнина. - Відомо, що скоро вийде новий альбом. Він буде витриманий у такому ж форматі, як і попередній? - Так, альбом буде в такому ж саунді, але з іншими піснями. Уже почали писати його на своїй "Очерет студії" - це наш такий собі калькулятор, де є комп'ютер із різними причандаллями: мікрофоном, пультом. Крім того, вийде цикл пісень про Вінницю 70-80-х років - спільна праця з нашим "заочеретяним" товаришем, математиком, істориком і поетом Анатолієм Секретарьовим. Також ми хочемо повністю записати альбом із чумацькими піснями. Так що роботи вистачає. - Удома тримаєте кота? - У нас живе Томка - мама Роминого кота, якого він назвав на честь улюбленого філософа Платона. До того ж моя дружина Юля на балконі все розмалювала котами, а сестра Іра подарувала таку штуку на двері з котами. - Із якого віку ви почали співати? - У мене є на бобіні записи з шести років, де я співав пісню д'Артаньяна "Пора-пора-порадуемся...". Тоді я не дуже попадав у ноти, а коли мені виповнилося одинадцять, молодшій сестрі купили піаніно. Коли я сів за її піаніно і мама мені показала, як виконувати "Собачий вальс", то я відразу ж його заграв. Для мене це було прозрінням, я почав якісь ноти там підбирати, і з того часу все почалося. - Яку музику слухаєте? - Те, що надихає. Серед улюблених музикантів: Бьорк, Том Вейс, Бек. - Яка філософія вашого гурту? - Філософія нашого гурту полягає в тому, що щастя - поруч і не треба його шукати десь далеко. Загалом, усе залежить від якості життя кожної людини зокрема. Якісне життя - це щирість із самим собою, із навколишнім світом. Недаремно епіграфом до альбому "Мандрівка в Косаківку" стали рядки вінницького поета Володимира Прилипка: "Небагато треба світу, щоб любити білий світ". Тож ми так і намагаємося чинити, прагнемо донести до слухача любов. Адже все, що робиться із любов'ю, потрібне. Робимо все щиро і не заради грошей, ми ніколи не розставляли акценти у зворотному напрямку, наш матеріал завжди йшов попереду нас. Музика не тримається на грошах чи на наших гарних зовнішніх даних, а завдяки тому, що вона сильна, справжня.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google