Священик Георгій був на Майдані, тепер в “Айдарі”

Спеціально для фото Отець Георгій надів футболку свого батальону "Айдар". Каже так буде правильно

У вінницькому військовому медичному центрі від осколкового поранення лікується настоятель Свято-Микільської  парафії міста Києва священик Георгій Янковський, або отець Георгій. Коли журналіст прийшов до священика, той якраз пообідав, лежав на ліжку, дивився по телевізору фільм "Матриця". Поряд з ліжком пара милиць, висять дитячі малюнки. Сам отець у блакитній футболці, на грудях простий 
дерев'яний хрест, на зап'ясті гумовий жовто-блакитний браслет з надписом "Слава Україні".
- Це мені подарували, - каже отець Георгій. Священик з червня воює на сході України в батальйоні "Айдар" у  складі восьмої сотні афганців. - Я з Майдану з ними, так і на війну з хлопцями пішов. Не одразу, потрібно було відновити військовий квиток. 

Один з “Воїнів світла” 
Всі знають пісню Ляпіса Трубецкого "Воины Света", ще більше знають патріотичний кліп, який зняли на цю пісню. У цьому проникливому відео є кілька кадрів з отцем Георгієм. А якщо задати в пошук "Майдан, священик", то можна побачити і безліч фото... На одних світлинах отець Георгій в перших рядах колони майданівців стоїть навпроти “Беркуту”. На інших - окроплює святою водою патріотів, молиться за українців..., у шоломі разом зі всіма на Майдані.
- У нас на Майдані діяла капличка, постійно приходили люди молитися, сповідатися, за духовною допомогою, - розповідає отець Георгій. - Те ж саме зараз відбувається і в зоні АТО. В батальйоні "Айдар" у мене там є кімната капличка, хто бажає, приходить, ми служимо молебень, відспівуємо загиблих. 
До священика навіть місцеві мешканці пробували приходити зі східної України, але він їх не приймав.
- Капличка знаходиться на території батальйону, і з якими думками та мотивами хочуть туди прийти місцеві, невідомо, вони можуть подивитися місце і дати наводку сепаратистам, - каже священик. 

Священики зі зброєю
Духовною допомогою українському батальйону священик не обмежується. Про що красномовно говорить осколкове поранення ноги. Він старається бути в перших рядах, без ряси, звичайно, вона заважає, але зі зброєю в руках.
- Є церковне правило, що священикам не можна брати в руки зброю, - каже отець Георгій. - Але коли на тебе нападають, це виправдано. Перше місто, яке я разом з батальйоном брав - Щастя, це коли на 200 бійців було 50 автоматів. Потім розжилися зброєю, пішли на місто Металіст, потім Лутуріно, Новосветловка. От в бою під Новосветловкою мене і поранило. 
Отець отримав осколочне поранення 14 серпня, ще вдень, але всю ніч простояв у чергуванні, не можна було залишити пост. Наступного ранку потрапив до лікарні. У Вінниці священику лікуватись ще тиждень-два, потім знову до своїх хлопців у "Айдар".  

В Росії я роскольник
Отець Георгій закінчив Київську духовну семінарію Московського патріархату, яка знаходиться в Лаврі. Потім, аби поміняти місце служби, отець покинув Московський патріархат, з нього зняли сан, назвавши роскольником. Уже Київський патріархат поновив його у сані. 
- Я з Черкаської області, місто Звенигородка, у нас там приходи та церкви тільки Моськовського патріархату, тож без варіантів, - розповідає отець Георгій. - Покинув, бо побачив, що в церкві обман, не то діється, що кажуть. Тим паче, що церква повинна підтримувати свою державу, а не чужу. 
Зараз багато розмов про те, щоб відділитися, і щоб московської церкви в Україні не було. Чи можливо це, чи доречно?
- Було б добре, але поки що неможливо, адже залежить не від нас, а від Росії, тому що більша половина всіх російських церковних приходів знаходиться в Україні, - невесело сміється священик. - І це не зважаючи на те, що Росія величезна за територією. Їм матеріально вигідно бути тут і ці інтереси не так-то просто звідси видалити. До речі, саме на сході України найбільше церков Московського патріархату. І коли приходять до церви люди, просять помолитися за загиблого українського солдата, чують у відповідь - ми не можемо молитися за бандерівців. Ну і я знаю служителів церкви, які, не те що воюють з сепаратистами, а очолюють загони бойовиків. 

Спочатку перемога, а потім любов   
За останні місяці українці як нація не те що змінилася, вона просто з'явилася. Але разом зі всім гарним, красивим, добрим, що було поховано десь у глибинах наших душ, наче величезною хвилею піднялось усе гидке та погане. Куди це все ганебне потім?
- Всяке випробовування Господь посилає, щоб людина стала кращою, і ця війна для того, щоб нас об'єднати, знайти любов у серці, зробити висновки, - каже отець Георгій. - Біблія каже - не убий, закон Божий говорить, що зло породжує зло, тому потрібна любов. Але на війні це не працює. Є ворог, або він тебе знищить, або ти його, інакше не може бути. 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.