Вінницькі волонтери розповіли про те, хто їм допомагає, а хто - ні

У 111 кабінеті, координаційному центрі волонтерів Вінниччини, що на Соборній, 72, висять прапори, підписані військовими, безліч подяк. Один з прапорів – приспущений. Деяких бійців, які його підписували, вже немає з нами… Волонтери ж постійно виїжджають на Схід, возять продукти, речі.

Зазвичай їздять передовою: Новоайдар, Щастя, Станиця Луганська, Новгородське. В центрі можна зустріти Валерія і Людмилу. Людмила – медик за спеціальністю, Валерій – водій далекобійник. Обоє працюють на громадських засадах. Їхній потяг до волонтерства почався ще з Майдану. Людмила була під час лютневих обстрілів на київському Євромайдані, рятувала поранених. Зараз збирається на з’їзд медиків 9 лютого.

Організація постійно контактує з хлопцями, дізнається про їхні потреби. Та і про життя, кажуть, люблять поговорити. Іменні передачі теж возять – від сімей конкретному бійцеві. На коробці вказуються особисті дані бійця: і’мя, прізвище, підрозділ, номер телефону.

У координаційному центрі пояснюють, мовляв, немає такого, чого не треба було б хлопцям. Правило єдине: речі мають бути чистими і в доброму стані. Деякі волонтери купували хороші речі в секондхендах, прали їх – і складали передачку на передову. Бабусі часто приносять власноруч в’язані теплі шкарпетки – ті на вагу золота.

Дитячі речі теж треба

Приймають і дитячі речі, бо під опікою центру ще й дитбудинок в Миколаївці, Донецька область. Там перебувають діти з особливими потребами. Більшість – так звані “діти сонця” (діти з синдромом Дауна) і аутисти. Сиротинець опинявся то під контролем сепаратистів, то під контролем українських військових. Тим не менш діти розмовляють українською.

Інтернат не був досить забезпеченим, багато персоналу там – вихідці з того ж таки інтернату. Директор з дружиною – теж. Свого часу волонтери дізнались про них від військових на передовій, які розповідали, що возили свій пайок дітям, ділилися з ними. Бо у тих було обмаль їжі. Таким чином, разом з Об’єднанням волонтерів Вінниччини, благодійним фондом «Нова свідомість» вирішили допомагати і дітям.

- Вони дуже радіють, коли ми приїжджаємо, привозимо їм щось. Одного разу питають: «Крупу ви нам привезли? У нас буде кашка. А українського прапора у вас часом нема?». Дівчатка часом роблять якісь поробки, вишивають, наприклад, і нами передають бійцям.

Допомагають тим, хто потребує

Запитую у волонтерів, яким конкретно підрозділам вони допомагають:

- У нас немає своїх і чужих українських військових: веземо речі тим, хто справді їх потребує. Нацгвардія, наприклад, зазвичай забезпечена усім. А є й такі, які не бачили волонтерів, а, відповідно, і нормальних харчів, вже близько півроку. 28 бригада, приміром, дуже розкидана. Вони базуються в Станиці Луганській, але в різних пунктах. Ми до Станиці неодноразово їздили, привозили харчі. Але приходить якось до нас дівчина і розповідає, що її чоловік жодного разу не бачив там волонтерів. Виявилося, що вони стоять перед Станицею, живуть практично в норах. Їх не видно, відповідно, ми до них і не потрапляли. Але ми все виправили, жінка склала передачу. І коли ми привезли картоплі бійцям. Один набрав оберемок в руки, притулив до себе і так принюхався, каже, вже й забув її запах.

Теплих речей на війні – мало. Іноді хлопці складають собі ліжко з ящиків, якщо вони є, ні – каремат і спальник. Матраци – рідке задоволення. Тому матраци і пледи просто-таки необхідні, а також постільна білизна.

Приносять різне

Люди приносять і медикаменти, продукти харчування, серед них – багато консервації. Хлопці ж бо часом розповідають, що дуже хочуть домашніх закруток. Також треба сигарети, кава, чай.

Якось подружжя автомобілем привезло матрац, плед і подушку. Говорять, не думали, що це колись комусь стане у нагоді. Але зустріли бійця, той розповів, що 9 місяців не знав, що таке спати з комфортом і в теплі.

- Іноді пенсіонери приносять гроші: хто – 2 гривні, хто – 5, за можливістю, – каже Валерій. – Хтось приносить консервацію, хтось – сушину, горіхи. Приходили якось донецькі студенти і принесли 3 каремати. Казали, що не просити прийшли, а віддати. І викладачка з ДОННУ приходить періодично – приносить речі. Хлопці неодноразово нам кажуть, що стоять там тільки завдяки небайдужим людям і волонтерам...

Жовтим скотчем запаковують коробки, що призначені для бійців АТО. Червоним – медикаменти.

Наразі найбільшою проблемою є постійна потреба палива. Допомагають з купівлею небайдужі люди.

- Влітку люди менше приносили речей, бува, заходили і дорікали, що ми брехуни, бо «по телевізору» кажуть, що армія усім забезпечена. То я їм раджу знайти будь-якого бійця і запитати, чи було у нього харчів у надлишку на передовій. Деякі демобілізовані бійці приносять свої комплекти, що їм тепер не потрібні. А до декого ми самі звертаємось, то вони нам на те кидають: «Як це, віддати рюкзак? А з чим мені на риболовлю ходити, в похід?». Кажу: «Люди ж збирали на той рюкзак копійчину до копійчини». Вони – на відріз, риболовля ж.