Іван Магула з дружиною вирішив удочерити дівчинку 2-5 рочків. Та, як виявилося, зробити це не так просто

Наталія ПІСКУНІЧЕВА

На Вінниччині з кожним роком стає все більше людей, які хочуть усиновити дитину. Але на всіх не вистачає дітей, які підходять потенційним усиновлювачам.

Сім'я Івана Магули проживає у селі, виховує двох дітей, веде господарство, має хату, проведений газ, водопровід, усі зручності. Вони захотіли мати собі ще одну дитину:

- Старша донька - наше сонечко, мамина помічниця, підростає синок на радість. Усе в нас до ладу, - розповідає пан Магула. - Та хотілося мати ще одну дівчинку. Народжувати не наважуємося, тому вирішили всиновити.

Добре обдумавши непросте рішення, порадившись із дітьми, зібрали усі необхідні документи та стали на облік у районну службу у справах дітей. Пройшло два місяці та справа не зрушила з місця.

- Ми звертались у службу, але нам кажуть - дітей немає, - каже пан Магула, - невже на Україні мало сиріт? Ми б шукали самі по дитбудинках, але без направлення нас туди навіть не пустять. А його дають на конкретну дитину. Виходить якесь замкнене коло. Дитбудинки переповнені, але дітей немає.

За допомогою подружжя звернулось до редакції "RІА". Разом ыз журналістом вони проконсультувались у голови постійної комісії при районній раді з питань соціального захисту населення та охорони здоров’я Валерія Щербаня, який допоміг знайти батьків не одній дитині. Потім звернулися в обласну службу у справах дітей. Там їм повідомили, що хоча дітей на обліку багато, але більшість із них старші десяти років. Меншенькі ж часто мають проблеми зі здоров’ям. Тому й виникають проблеми з пошуками дитини. Адже люди, які хочуть всиновити дитину, здебільшого шукають малечу дошкільного віку, здорову, без братів та сестер.

- У кожному районі є місцевий облік з усиновлення. Через місяць, після набуття дитиною статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, складається анкета, яка надходить до регіонального банку даних, - розповіла завідувачка сектору опіки та піклування служби у справах дітей Вінницької ОДА Оксана Йосипчук. – Часто, поки анкета надходить до обласної служби – вже розпочинається процес усиновлення. Тому більше шансів знайти дитину за місцевим обліком, а не за регіональним чи центрального рівня. Однак, наголошую, що кандидати в усиновлювачі, які перебувають на відповідному обліку, мають право звертатися до служб у справах дітей районних, міських, обласних державних адміністрацій, а також до Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини з метою підбору дитини.

Іван Магула з дружиною взялися ще активніше за пошуки дитини. Вони докучають чиновникам телефонними дзвінками та оббивають пороги.

- Ми обов’язково знайдемо свою дівчинку, - впевнений пан Магула. - Вона ж на нас десь чекає.

На той час, коли верстався номер, Іван Магула з дружиною отримали направлення на можливість зустрітися з дитиною. Невідомо, чи знайдуть вони спільну мову, але головне - початок.

Коментар експерта

Валерій Щербань (?)

заступник головного лікаря Вінницької районної лікарні, депутат районної ради, голова постійної комісії при районній раді з питань соціального захисту населення та охорони здоров’я

- В Україні 150 тисяч сиріт. Це страшна цифра. Діти чекають усиновлювачів, а усиновлювачі шукають їх. Але наші чиновники, згідно з чинним законодавством, яке прийняте не в інтересах ні країни, ні родини, ні дитини, роблять усе, щоб дітей не усиновлювали. Усі ці документи, які вимагають від потенційних усиновлювачів, усі їхні бази даних, вибачте, "розводняк". Вони в інтересах бюрократичного корумпованого апарату, але не в інтересах ні дітей, ні сім’ї.

Коментарі (1)