Поранений капітан-артилерист Тарас Щерба: «У Вінниці дуже щирі люди»

Зателефонувала дружина капітана 24-ї окремої залізної моторизованої бригади Тараса Щерби - Марина. Телефонувала зі Львова.  Після лікування у Вінницькому військово-медичному центрі пораненого офіцера, на його прохання, перевели у Львівський шпиталь.

- У Львові проживає рідний брат Тараса Володимир, - розповідає  пані Марина. – Та й сам він родом з Львівщини, батьки його тут. Служив Тарас у Яворові, де знаходиться військова частина. Тому й попросилися сюди. Дома, як кажуть, і стіни допомагають.

Жінка просить передати щирі слова подяки вінничанам, які провідували Тараса під час лікування у Військово-медичному центрі. 

-Тарас після цього сказав, що у Вінниці дуже щирі люди, - продовжує пані Марина. – Раніше нам не доводилося бувати у вашому місті. Тепер Вінниця стала для нас другою малою батьківщиною. Здається, не було такого дня, коли б хтось не провідував чоловіка у лікарняній палаті. Приходили різні люди – і літнього віку, і молоді. Йшли поодинці або групами. Одного разу у палату одночасно зайшли більше десяти молодих людей. Сказали, що вони із туристичного клубу «Бідняжка». Повідомили, що мають можливість допомогти виготовити протез в Ізраїлі. Після того, як ми поїхали, продовжують телефонувати, запитують, як йде лікування. Дві жіночки подарували інвалідний візок. Навіть прізвищ не хотіли назвати. Багато допомогли керівники двох організацій – Василь Федорович Чубатюк  з Подільського проектного інституту та Петро Сергійович Юрченко з ТОВ «Будівельник-3». А скільки вінничан особисто передали коштів!

Після публікації в газеті розповіді про капітана, на його картку стали надходити кошти на придбання протеза.

-Держава обіцяє безкоштовні протези для учасників АТО, - продовжує пані Марина. – Ми вдячні за це. Але чомусь маємо сумнів, що такий протез буде зручний. Мабуть, відмовимося від такої пропозиції. Збираємо кошти на імпортний. Він дорогий, звичайно, але можливо вдасться з допомогою небайдужих людей зібрати необхідну суму.

Поки що замовляти протез передчасно. Марина пояснює, що виробникам потрібні насамперед медичні документи про рівень ампутації. Їх можуть надати після закінчення лікування.

- На жаль, дуже повільно триває процес загоювання рани на самій кістці, - пояснює дружина пораненого. – Після операції у Вінниці кістка залишалася сухою.  Але минув час і тепер з неї сочиться рідина.  Ще гірше, що дають про себе знати симптоми фантомного болю. Лікарі пояснюють це тривалим періодом між пораненням і ампутацією ноги. Вісім годин поранений чекав ампутації. І весь цей час залишався при свідомості. Одна справа, коли після поранення людина втрачає свідомість і потім повертається до тями уже після операції. У таких випадках реакція менш болісна.  У Тараса всі його відчуття після поранення відклалися у свідомості. Саме це могло спричинити фантомні болі. Він ніби відчуває втрачену ногу і від того починає все боліти.

Під час розмови з капітаном у Вінниці, він сказав, що так боліло, що просив бійців відрубати висячу ногу. Але жоден з них не наважився на таке. Довелося терпіти, поки його не доставили вертольотом у стаціонар.

Капітан вдячний за кваліфіковану допомогу провідному хірургу  Вінницького військово-медичного центру кандидату наук, заслуженому лікарю України Андрію Вербі.

-Мало того, що цей лікар високий професіонал, він ще й добра і чуйна людина, - каже капітан Щерба. – Та й взагалі вінничани вразили своєю добротою. Можливо, це буде неправильно робити таке порівняння, але скажу, як є насправді. Тут, у себе дома у Львові, волонтери у госпіталі менш активні. Не знаю, можливо, вони докладають більше зусиль на іншому напрямку роботи. Але відвідувачів значно менше. На принесені  подарунки волонтери  обов’язково просять написати папір для звіту. Після такого стає трохи  незручно. У Вінниці жоден волонтер не звертався з таким. Хоча відвідувачів у палаті було понад сотню.

Після одужання Тарас мріє ще раз приїхати до Вінниці. Знає, що у місті є світломузичний фонтан. Багато чув про нього. Хоче ще й побачити. Та й з новими друзями буде нагода ще раз зустрітися.

- Коли починає дуже боліти, щоб трохи вгамувати біль, згадую про вінничан, які поділилися теплом своїх сердець, - каже у телефонну слухавку тихим голосом капітан.

Довідка

Тарас Щерба професійний військовий. Закінчив Одеський військовий інституту. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді, що дислокується у Яворові на Львівщині. Командир одного з підрозділів. З травня місяця брав участь  в АТО. 11 липня їхній підрозділ разом з 79-ю Миколаївською аеромобільною бригадою  потрапив під найжорстокіший за весь час АТО обстріл на кордоні з Росією у районі села Зеленопілля на Луганщині. Стріляли з «Градів» з російської території.  За офіційною інформацією прес-центру АТО, тоді загинули 19 бійців, а 93 отримали поранення. Ті, комі вдалося вижити, стверджують, що жертв було значно більше.

P.S. Для тих, хто має бажання допомогти  пораненому капітану, повідомляємо номер його картки у ПриватБанку: 51 68 75 72 37 58 10 06 Щерба Тарас Орестович